31 травня в Україні відзначається День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження, в світі – День народження велосипедного спорту, Міжнародний день бортпровідника та Всесвітній день без тютюну. Цей день в історії людства є мозаїкою подій, які відображають зміну епох, народження технологій, драматичні повороти історії та зародження нових культурних сенсів.
День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження в Україні
Щороку в останню суботу травня в Україні відзначають професійне свято — День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. Це свято присвячене тим, хто щоденною працею забезпечує існування друкованого слова — від етапу редагування й дизайну, до друку та доставки книг, журналів, газет, навчальних посібників. У часи цифрової трансформації значення цих професій не зменшується: вони залишаються ключовими для культури, освіти та національної ідентичності.
Це свято було встановлено Указом Президента України №563/99 від 25 травня 1999 року, щоб віддати належне працівникам, які забезпечують видання та поширення книжкової продукції. Воно об’єднує видавців, редакторів, коректорів, дизайнерів, верстальників, працівників типографій, розповсюджувачів літератури, бібліотекарів і всіх, хто дбає про те, щоб слово знайшло свого читача.
Українські видавництва, попри економічні труднощі, скорочення накладів і труднощі з логістикою, продовжують створювати нові видання, перекладати світову класику, популяризувати українську літературу за кордоном. У 2022–2024 роках помітним стало зростання інтересу до українських авторів не лише в Україні, а й серед діаспори й міжнародних читачів. Багато видавництв змістили акценти на книжки для дітей, патріотичну літературу, документальні хроніки війни, а також переклади світових бестселерів українською мовою.
Водночас книгорозповсюдження переживає непрості часи. Зруйновані книгарні, пошкоджені склади, зменшення асортименту в регіонах, що постраждали від бойових дій, створюють серйозні виклики. Але цифрова дистрибуція, онлайн-магазини та благодійні ініціативи з постачання книжок у деокуповані й прифронтові райони допомагають долати ці бар’єри.
Цей день — не лише професійне визнання. Це також нагадування суспільству про важливість підтримки національного книговидання, розвитку читання, захисту прав авторів і видавців, про потребу інвестувати в друковану культуру. Адже без книги немає пам’яті, немає мови, немає повноцінного суспільного діалогу.
Цікаві факти
Перше відоме друковане видання на українських землях — «Апостол» Івана Федорова, виданий у Львові 1574 року. Це була не лише перша книга, надрукована кирилицею, а й великий крок до незалежного книговидання на теренах України.
У XVIII столітті друкарні діяли при Києво-Печерській лаврі та Львівському Ставропігійному братстві. Вони не лише друкували релігійну літературу, а й сприяли формуванню української культурної традиції.
У 1920–1930-х роках видавнича справа в УРСР пережила підйом: було створено великі державні видавництва, як-от «Молодь», «Дніпро», «Радянський письменник». Саме тоді побачили світ перші масові наклади класики української літератури.
Після 1991 року в Україні з’явилися сотні приватних видавництв. Наприкінці 1990-х активно розвивалися дитяче книговидання та переклади. За останні 10 років розквіт отримали «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева», «Фоліо», «Темпора», «Наш Формат», «Vivat» та інші.
У 2023 році Україна була країною-почесною гостею на найбільшому книжковому ярмарку світу — у Франкфурті. Це стало визнанням стійкості української книжкової індустрії в умовах війни.
День народження велосипедного спорту
Це свято має історичне підґрунтя й водночас мотивує сучасне суспільство до руху, витривалості й турботи про себе. Саме в останній день весни, 31 травня 1868 року, у парку Сен-Клу біля Парижа пройшли перші в історії офіційні велоперегони. Учасники мали подолати дистанцію у два кілометри. Переможцем став 19-річний Джеймс Мур — британець, який пересувався на велосипеді з дерев’яною рамою й залізними колесами. Його ім’я навічно вписане в історію світового спорту як першого офіційного чемпіона велогонок.
Цей день став відправною точкою для розвитку велосипедного спорту як професійного напряму. Згодом виникли велоспортивні клуби, регіональні змагання, а вже наприкінці XIX століття — міжнародні турніри, що згодом стали частиною олімпійського руху.
Сьогодні велосипедний спорт охоплює десятки дисциплін — від шосейних гонок до маунтенбайку, від трекових перегонів до BMX. Водночас велоспорт став не лише спортивним явищем, а й частиною екологічної культури, філософії урбаністики й здорового способу життя. У багатьох країнах світу велосипед розглядають як головний транспорт майбутнього, який допоможе зменшити викиди вуглецю, покращити фізичне здоров’я містян і знизити рівень шуму в мегаполісах.
Цікаві факти
Перші велосипеди називалися «біговелами»: у них не було педалей — люди відштовхувалися ногами від землі. Винахідником вважають німця Карла фон Дреза, який у 1817 році створив перший прототип.
Велосипедний ланцюг з’явився лише у 1885 році. До цього механізм передачі був примітивним або взагалі відсутнім.
Сучасний рекорд швидкості на велосипеді — понад 296 км/год. Його встановила американка Деніз Мюллер-Коренек у 2018 році за спеціальних умов: її тягнув автомобіль з повітряним екраном.
Тур де Франс, найвідоміші велоперегони у світі, проводяться з 1903 року. Вони тривають майже місяць і охоплюють тисячі кілометрів по всій Франції.
Велосипед — найпоширеніший транспортний засіб у світі. У деяких країнах, як-от Нідерланди або Данія, на кожного жителя припадає по два велосипеди.
За оцінками, регулярне користування велосипедом замість автомобіля може знизити ризик серцево-судинних захворювань на 50% і зменшити витрати на медичне обслуговування в масштабах країни.
Міжнародний день бортпровідника
Це професійне свято тих, хто забезпечує комфорт, безпеку й спокій мільйонів пасажирів під час авіаперельотів. Цей день — вшанування не лише професійної майстерності, а й психологічної витримки, емоційної врівноваженості й високої відповідальності, які щодня демонструють бортпровідники в небі.
Дата святкування приурочена до історичної події: 31 травня 1912 року авіакомпанія German Air Transport (попередниця Lufthansa) вперше офіційно ввела посаду «повітряного стюарда» — людини, яка мала дбати про пасажирів на борту. З того моменту пройшло понад сто років, і професія бортпровідника еволюціонувала від сервісного супроводу до ключового елемента авіаційної безпеки.
Попри зовнішню легкість, усмішки та доглянутий вигляд, робота стюардес і стюардів — це передусім стресостійкість, знання медичної допомоги, навички евакуації, протипожежна підготовка, уміння врегуловувати конфлікти та діяти в умовах загрози життю. Усі бортпровідники проходять складну багаторівневу підготовку: від моделювання аварійних посадок до відпрацювання дій при викраденні літака.
Цікаві факти
Першою в світі стюардесою вважається Еллен Черч — дипломована медсестра, яка в 1930 році запропонувала Boeing Air Transport взяти на роботу жінок з медичною освітою для підвищення довіри пасажирів. Вона ж стала символом нової епохи в авіації.
У середньому бортпровідник проходить до 8 км за один рейс, обслуговуючи салон і виконуючи посадові інструкції.
У багатьох країнах однією з обов’язкових навичок бортпровідника є вміння знешкодити порушника на борту, і для цього вони тренуються в спеціальних центрах підготовки, зокрема й у кімнатах із димом і симуляторах падіння.
Кожна стюардеса мусить вміти прийняти пологи, зробити реанімацію, знерухомити кінцівку при травмі — у небі немає медиків, і саме екіпаж відповідає за життя людей до посадки.
В Україні робота бортпровідника офіційно визнана високоризиковою та такою, що потребує регулярної перевірки знань, медоглядів і переатестації.
Бортпровідники зобов’язані знати інструкції щодо взаємодії з пасажирами, які мають інвалідність, дітьми без супроводу, тваринами, пасажирами з фобіями, нетверезими чи агресивними людьми. Їхня місія — забезпечити гармонію навіть у найскладніших ситуаціях.
Всесвітній день без тютюну
Ця ініціатива Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) спрямована на боротьбу з одним із найнебезпечніших чинників хронічних захворювань. Цей день покликаний привернути увагу до згубного впливу тютюнопаління на здоров’я людини, довкілля та економіку, а також стимулювати держави до рішучих антинікотинових кроків.
ВООЗ започаткувала Всесвітній день без тютюну в 1987 році, щоб зменшити глобальне поширення тютюнової епідемії, яка щороку забирає понад 8 мільйонів життів. Понад 1 мільйон із них — це пасивні курці, які самі не тримали сигарету в руках, але були змушені дихати отруєним повітрям. За даними організації, тютюн є основною причиною смертності, якій можна запобігти, і водночас — масовою залежністю, що вкорінена в культурі, рекламі, політиці й побуті.
Цей день також є важливим етапом для країн, які будують політику охорони здоров’я. Антитютюнове законодавство, обмеження куріння в публічних місцях, заборона продажу сигарет неповнолітнім, графічні попередження на пачках, підтримка програм відмови від куріння — усе це формується під впливом глобального тиску та досвіду, що концентрується навколо цієї дати.
Цікаві факти
Тютюн містить понад 7 000 хімічних речовин, з яких щонайменше 69 є канцерогенами — речовинами, що спричиняють рак.
За підрахунками ВООЗ, курець втрачає в середньому 10 років життя порівняно з некурцем.
У світі понад 1,3 мільярда людей є курцями. Більшість із них мешкають у країнах із низьким та середнім рівнем доходу, де доступ до медицини обмежений.
Пасивне куріння — основна причина астми, бронхітів, інфарктів і інсультів серед некурців. Особливо небезпечно воно для дітей і вагітних жінок.
Вейпи, айкоси, системи нагрівання тютюну не є безпечною альтернативою: вони також викликають залежність, містять нікотин і токсини, шкодять серцево-судинній та дихальній системам.
За статистикою МОЗ України, близько 20% українців є курцями, з них чимало — молодь до 25 років. Водночас дедалі більше людей намагаються позбутися цієї звички.
Одна викурена сигарета скорочує життя в середньому на 11 хвилин. Якщо курити по пачці на день — це майже 4 години життя щодня, віддані згубній звичці.
Вирощування тютюну шкодить довкіллю: руйнує ґрунти, призводить до вирубування лісів і використання пестицидів. Тютюнова промисловість щороку продукує мільярди недопалків, які є найбільш поширеним видом сміття на планеті.
Історичні події в цей день
455 рік — римського імператора Петронія Максима, який намагався втекти з міста перед вторгненням вандалів, наздоганяє і вбиває натовп розгніваних громадян. Його смерть від рук римлян стала символом остаточного падіння авторитету імператорської влади в Західній Римській імперії.
1223 рік — на річці Калка відбувається одна з перших великих битв між Руссю і монгольськими завойовниками. Війська князівств і половців зазнають нищівної поразки від армії Субедея і Джебе. Це не лише свідчення стратегічної переваги монголів, а й початок нової епохи в історії Східної Європи.
1790 рік — Конгрес США ухвалює перший у країні закон про авторське право. Цей документ гарантував авторам книги, карти й графічні твори право на виключне використання їхніх робіт протягом 14 років і заклав основи американської індустрії інтелектуальної власності.
1859 рік — в Лондоні запускається в роботу знаменитий годинник Біг-Бен на вежі Вестмінстерського палацу. Його дзвони згодом стануть одним із головних звукових і візуальних символів Британії, упізнаваним у всьому світі.
1870 рік — професор Едвард Джозеф де Смедт, який працював на компанію American Asphalt, отримує патент на асфальтове покриття, відоме як «французьке асфальтне покриття». Цей винахід став основою для сучасного дорожнього покриття, без якого неможливо уявити жодне місто.
1879 рік — у Берліні вперше в історії демонструють електропоїзд, сконструйований Вернером фон Сіменсом, і відкривають першу електричну залізницю. Цей прорив поклав початок розвитку екологічно чистого міського транспорту.
1884 рік — американський лікар і вегетаріанський реформатор Джон Келлог запатентовує кукурудзяні пластівці, які згодом стануть одним із найпопулярніших сніданків у світі. Його ідея виникла як частина релігійного й медичного руху за «чисту» їжу та моральне життя.
1894 рік — у Львові починає курсувати перший електричний трамвай. Це не тільки технічне досягнення для міста, а й важливий крок у напрямку модернізації міського транспорту в тодішній Австро-Угорщині.
1911 рік — у Белфасті відбувається спуск на воду легендарного пасажирського лайнера «Титанік». У цей день судно ще не знало своєї трагічної долі, а сприймалося як тріумф інженерної думки та символ розкоші.
1946 рік — у Києві створюють конструкторське бюро Олега Антонова. Воно стане провідним осередком українського авіабудування, звідки вийдуть унікальні літаки, серед яких Ан-2, Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія».
1989 рік — у Неаполі відбувається установча конференція Міжнародної асоціації україністів. Ця подія позначила важливий етап в утвердженні української науки на світовій арені та активізації досліджень мови, літератури, історії й культури України за кордоном.
Битва на Калці
31 травня 1223 року відбулося перше бойове зіткнення військ київського князя Мстислава Романовича, галицького князя Мстислава Мстиславича Удатного, інших руських удільних князів, а також половців на чолі з ханом Котяном Сутоєвичем із двадцятитисячним загоном татаро-монголів. Їх вів розвідувальний корпус під командуванням полководців Субедея і Джебе, які діяли за прямим наказом Чингісхана — дійти, зокрема, до земель «Оросут» (русів), до «города Кивамен-кермен» (Києва).
Бій відбувся на річці Калка — це сучасна територія Донецької області України. Передісторія битви розпочалась за два роки до того, коли монголи витіснили половців зі степів. Половецькі хани були змушені шукати допомоги в Русі. Вони звернулися з проханням: «Якщо не допоможете нам, ми нині будемо знищені, а ви — завтра!». За свідченнями сучасників, половці були русоволосі, світлоокі, розмовляли з русичами без труднощів, активно з ними родичалися, і не мали мовного бар’єра. Вони уклали союз. Русичі вирішили діяти мудро: «Якщо ми їм не допоможемо, то половці пристануть до ворогів, і сила ворога зросте».
«Невідомий ворог» — тобто монголи — двічі зверталися до князів з пропозицією миру. Проте переговори так і не відбулися, а послів убили. Самонадіяність перемогла: «Шапками закидаємо», — вважали союзники.
Об’єднане військо налічувало приблизно 100 тисяч руських воїнів — з Києва, Галича, Чернігова, Смоленська та інших князівств. До них приєдналося ще до 50 тисяч половців. Але попри чисельну перевагу, армія не мала єдиного командування: кожна дружина підпорядковувалась лише своєму князю, а єдності між самими князями не було. Кожен воював сам по собі і за свої інтереси. Як писав літописець: «Була котора (розбрат) велика між ними».
До того ж, професійна підготовка залишала бажати кращого. Основу руського війська складали ополченці, погано озброєні (топори, рогатини, дерев’яні кілки) і не навчені воювати в умовах маневреної битви. У половців взагалі не було системної військової організації. На цьому тлі монголи мали очевидну перевагу: досвідчені воїни, жорстка дисципліна, перевірена бойова тактика. Ключовою особливістю їхньої армії було неперервне управління боєм. Хани, темники, тисячники не билися в строю, а перебували на підвищеннях, керували діями за допомогою прапорів, світлових і димових сигналів, звуків труб і барабанів.
Результат був катастрофічним — битва була повністю програна. Князів і воєначальників, які потрапили в полон, поклали під дерев’яні настили, на яких пили й святкували монголи, а потім — убили. Загинуло понад 100 тисяч руських і половців. «Побиті були всі князі. За наші гріхи побиті… Такого ще не бувало. Татари, перемігши руських людей через гріхи християн, прийшли й дійшли до Новгорода Святополкового. Русичі, не знаючи їхньої брехливості, вийшли їм назустріч із хрестами — і були всі перебиті…» — за свідченням Галицько-Волинського літопису.
Втім, через брак сил і втрати, монголи не пішли далі на Київ, а повернули на Волгу. І там зазнали поразки від волзьких булгар. З 20 тисяч до рідного степу повернулося лише близько 4 тисяч. Однак головне завдання вони виконали: вивчили майбутній театр бойових дій, ознайомилися з тактикою ворога, його слабкостями, організацією, внутрішніми чварами. А для Русі битва на Калці стала трагічною і повчальною сторінкою історії. На жаль, сторінкою, з якої висновків не зробили.
Біг-Бен: історія символу Лондона, який навчив світ точності
31 травня 1859 року в Лондоні почав відбивати час годинник, установлений на знаменитій вежі Вестмінстерського палацу. Саме цей день вважають початком роботи Біг-Бена — однієї з найвідоміших архітектурних пам’яток Великої Британії. Однак у цієї історії є ще дві важливі дати: 10 квітня 1858 року, коли на вежу підняли найбільший із п’яти дзвонів годинника, та 11 липня 1859 року, коли цей головний дзвін уперше задзвонив.
У всьому світі за годинниковою вежею закріпилася назва Біг-Бен, хоча спочатку так називали лише головний дзвін. За однією з версій, дзвін назвали на честь сера Бенджаміна Голла, куратора будівництва, за іншою — на честь Бенджаміна Каунта, знаменитого боксера у важкій вазі. Назва виявилася настільки вдалою й легкою для запам’ятовування, що незабаром почала позначати всю споруду — і сам годинник, і вежу.
Циферблати Біг-Бена розташовані на чотири сторони світу. Вони зроблені з бірмінгемського опалу, кожен має діаметр 7 метрів. В основі циферблатів латинською мовою вигравірувано: «Боже, храни нашу королеву Вікторію I», а по периметру вежі міститься напис «Хвала Господу».
Стрілки годинника теж вражають своїми розмірами: годинна — довжиною 2,7 метра, зроблена з чавуну, а хвилинна — 4,2 метра, виготовлена з мідного листа. Колоколи Біг-Бена вибивають мелодію, слова якої звучать як: «Через цю годину Господь охороняє мене, і його сила не дозволить нікому оступитися».
Висота вежі Біг-Бен — 96 метрів, і єдиний шлях угору — вузькими гвинтовими сходами з 334 сходинками. Завдяки особливій конструкції, час видно з усіх чотирьох боків, незалежно від того, де стоїть спостерігач.
Протягом довгого часу годинник вважали найбільшим у світі. Сьогодні він посідає третє місце після годинника на хмарочосі Абрадж аль-Бейт у Мецці та годинника ратуші в Міннеаполісі. Та попри це, Біг-Бен залишається символом надійності, точності та британської пунктуальності. Навіть під час Другої світової війни, коли вежу пошкодили бомби Люфтваффе, механізм годинника не зупинився.
Налаштування точності ходу здійснюється дуже делікатно — додаванням монетки в 1 пенні до маятника. Це змінює швидкість руху на 0,4 секунди на добу. Саме така система регулювання й зробила годинник зразком технічної досконалості.
Цікавий факт: у Біг-Бені колись навіть була в’язниця для членів парламенту, які поводилися агресивно або порушували порядок під час засідань. За всю історію в ній побувала лише одна людина — Еммелін Панкгерст, активістка руху за права жінок. Сьогодні поруч із парламентом встановлено пам’ятник їй як одній із найвизначніших постатей британського суспільного життя.
