Міжнародна команда науковців провела масштабний аналіз текстів Біблії, застосувавши спеціально розроблене програмне забезпечення для комп’ютерного стилометричного аналізу. Цей алгоритм, адаптований до давньоєврейських текстів, дозволив дослідникам уперше з такою точністю ідентифікувати різних авторів та редакторів окремих фрагментів Святого Письма. Мова йде про уривки, написані й відредаговані приблизно 2 800 років тому. Про результати дослідження повідомило видання The Times of Israel, посилаючись на наукову статтю, опубліковану в журналі PLOS ONE.
Вчені проаналізували 50 фрагментів з перших дев’яти книг єврейської Біблії — П’ятикнижжя Мойсея та Ранніх пророків. На думку дослідників, саме ці книги дозволяють найкраще розрізнити почерки різних авторських шкіл. Алгоритм, який спершу використовувався для аналізу англомовних текстів, було адаптовано до єврейських біблійних джерел. Він вивчає розподіл і частотність слів у тексті, що дозволяє з високою точністю визначити відмінності у стилістиці.
Докторка Шира Файгенбаум-Головін з Університету Дьюка пояснила, що алгоритм працює шляхом визначення, скільки разів конкретне слово трапляється в тексті, і як саме воно використовується. Це дало змогу побачити не лише тематичні, а й лексичні межі між уривками, які раніше вважалися частинами єдиного тексту.
Одне з головних відкриттів стосувалося Першої та Другої книг Самуїла. Раніше вчені не могли дійти згоди: чи є ці частини частинами одного цілого, чи одна з них з’явилася пізніше. Новий аналіз підтвердив: Друга книга Самуїла, зокрема її шостий розділ, написана в іншій стилістиці та відрізняється словниково від фрагмента Першої книги Самуїла (4:1–7:1). Це свідчить, що їх написали різні автори.
Також дослідники зосередили увагу на описах історії Авраама, особливо тих уривках, де йдеться про його битви з місцевими царями заради порятунку племінника Лота. За результатами аналізу, ці фрагменти з’явилися пізніше, ніж інші частини “Книги Буття”, ймовірно, були додані вже після формування основного наративу. Окремо було проаналізовано і “Книгу Естер”, яку алгоритм відніс до періоду еллінізму — між 333 і 63 роками до нашої ери.
У всіх зазначених випадках комп’ютерний аналіз показав, що ці тексти не належать до жодної з трьох традицій авторства, які зазвичай виділяють біблієзнавці. Це свідчить про те, що їх писали інші люди, у відмінному культурному та історичному контексті.
Професор Ізраїль Фінкельштейн, керівник Школи археології та морських культур Хайфського університету, наголосив, що ці результати мають фундаментальне значення не лише для біблійної філології, а й для реконструкції історії стародавнього Ізраїлю. За його словами, розпізнавання авторських пластів допомагає точніше розмістити тексти у відповідних епохах і політичних обставинах.
Ще один співавтор дослідження, знаний біблієзнавець з Колеж де Франс Томас Ремер, підкреслив, що, з точки зору науки, не існує єдиного автора Біблії. Первісні версії текстів багато разів переписувалися, редагувалися й оновлювалися. У процесі редагування в них додавалися або вилучалися фрагменти, а отже — текст Святого Письма є результатом колективної роботи багатьох поколінь.
Дослідження з використанням алгоритмів штучного інтелекту лише підтвердило цю гіпотезу й дало нові інструменти для подальшого вивчення Біблії як складного багаторівневого тексту, створеного різними людьми, у різний час і в різних політичних та ідеологічних обставинах.
