NASA 50 років тому відправило двох павуків у космос для перевірки, чи зможуть вони плести павутину
Понад 50 років тому NASA провело незвичайний експеримент: двох павуків на ім’я Арабелль і Аніта відправили в космос, щоб з’ясувати, чи зможуть вони плести павутину в умовах мікрогравітації. Про це повідомляє IFLScience.
Ідея належала 17-річній школярці з Массачусетсу, Джудіт Майлз, яка подала пропозицію в межах освітньої програми NASA, що дозволяла студентам проводити власні досліди на борту американської космічної станції “Скайлаб”. Ідею обрали для реалізації в рамках місії “Скайлаб-3” — другої пілотованої експедиції, яка стартувала 28 липня 1973 року.
Павуків-хрестовиків розмістили в двох невеликих пластикових контейнерах. Спершу Арабелль важко адаптувалась до невагомості й створювала лише прості, недосконалі мережі. Але вже на другий день вона почала плести повноцінну павутину. Згодом до експерименту долучили й Аніту. Обидві павучихи поступово звикли до нових умов і демонстрували здатність формувати павутину, схожу за якістю на ту, що створюють на Землі, хоча й з тоншого шовку.
Хоча об’єктами дослідження були павуки, мета експерименту полягала у вивченні впливу мікрогравітації на центральну нервову систему — як у тварин, так і у людей. Як пояснюють науковці, форма і структура павутини відображає стан нервової системи павука. У звичних умовах павуки орієнтуються на гравітацію, щоб визначати товщину ниток і формувати мережу. Відсутність сили тяжіння стала для них новим подразником, який дозволив дослідити, як організм адаптується до незнайомого середовища.
Зазвичай павуки на Землі створюють асиметричну павутину з центром ближче до верхньої частини — це дає змогу швидше спускатися вниз на здобич. У космосі ж павутина була майже симетричною, з центром поблизу середини. Це відкриття стало ще більш вражаючим, зважаючи на швидкість, з якою павуки адаптувались до умов невагомості.
На жаль, обидві павучихи загинули під час експерименту через зневоднення. Проте результати дослідження стали важливим кроком у розумінні того, як жива істота здатна реагувати на зміну умов середовища — і як нервова система може адаптуватися до простору без гравітації.
