Проблеми в Китаї, можливості для України: чому економічний спад у КНР може стати шансом для українців
Однією з топових тем світових ЗМІ останніх днів стала реакція світових лідерів на обрання Дональда Трампа президентом США. В той час як дехто сподівається на пов’язане з цим призначенням зміцнення міжнародної співпраці, інші висловлюють занепокоєння щодо можливих змін у світовому порядку, наголошують на необхідності захисту інтересів Європи та зміцнення її суверенітету, а також готовності зустрітися з викликами, що виникнуть внаслідок змін у міжнародних відносинах.
Якого тиску від адміністрації Трампа чекає єврозона
Як повідомляло видання Forbes.ua з посиланням на Reuters, “відносини Трампа з його європейськими колегами були напруженими та непростими протягом більшої частини його першого терміну”. Під час передвиборчої кампанії Трамп погрожував торгівельною війною з Європою та своїми намірами подвоїти або навіть потроїти ввізні мита на європейські товари. Під час першої каденції він проводив політику America First, запроваджуючи обмеження на імпорт європейських товарів та мита на сталь і алюміній, що підштовхнуло ЄС на аналогічні дії у відповідь. Тому теперішні побоювання європейських лідерів щодо прийдешніх змін, спровокованих призначенням Трампа, цілком закономірні.
Ще у вересні, у розпал передвиборчої кампанії в США, лідери ЄС уклали “Нову європейську угоду про конкурентоспроможність”, покликану вивести економіку єврозони зі стагнації та скоротити відрив від США та Китаю. Документ грунтувався на економічному звіті екс-директора Європейського центробанку Маріо Драгі та передбачав поглиблення єдиного ринку, впровадження інновацій, скорочення бюрократії для стартапів та поліпшення інвестиційного клімату. У своєму звіті Драгі вказав на недостатність інвестицій, залежність від імпорту енергоносіїв та технологій, а також відсутність координації на рівні ЄС. Він радив заповнити дефіцит інвестицій у розмірі 800 мільярдів євро на рік.
Драгі зазначав, що президентство Трампа змінить відносини між США та Європою. Він вважав, що нова адміністрація стимулюватиме розвиток технологічного сектора, де Європа відстає, а також інноваційних секторів і традиційних галузей промисловості, в яких Європа експортує найбільше до США.
Чому Пекін боїться призначення Трампа
Серед лідерів, для яких обрання Трампа стало “кісткою у горлі”, зі зрозумілих причин опинився очільник Компартії Піднебесної Сі Цзіньпін. Обрання Трампа викликає занепокоєння у Китаї через можливі зміни в міжнародних відносинах та економічній політиці США. Пекін вдається до специфічних мір для запобігання неприємним наслідкам, очікуваним у зв’язку з поверненням до влади одіозного лідера республіканців.
Так, Китай оголосив черговий пакет фінансової допомоги на суму 1,4 трильйона доларів на найближчі чотири роки. Ця ініціатива узгоджується з планами Китаю підтримати економіку через дотації місцевим урядам, що спрямовані на пом’якшення економічного спаду. Така практика сприяє підтримці інфраструктурних проєктів і зростанню національного споживання, але це також може призвести до “перегрівання” економіки. Ці заходи спрямовані на пом’якшення загрози втрати зовнішніх ринків та проблеми зменшення внутрішнього споживання, що перебуває під певним контролем через політику відчуження зароблених коштів. Це спонукає громадян інвестувати за кордоном для уникнення ризиків, але водночас обмежує купівельну спроможність середнього класу.
Китай намагається підтримати свою економіку в умовах зростаючої невизначеності на світовій арені. Це призводить до двох наслідків. По-перше, стратегія державного дотування економіки завжди провальна, оскільки призводить до неякісних інвестицій і лише посилює проблеми. Прикладом таких дотацій можуть бути інвестиції в “міста-привиди”. По-друге, Пекін планує вдатися до девальвації юаня, що може стати тимчасовим заходом для підтримки китайських експортерів, але водночас знизити купівельну спроможність населення і посилити інфляцію. Китай уже намагався використовувати девальвацію як економічний інструмент, але наслідки такої політики можуть бути непередбачуваними.
Подібні ситуації зайвий раз підтверджують надійність американської валюти у порівнянні з іншими нестабільними валютами, такими як юань, яка закономірно виникає через нестабільність економіки та інститутів.
У вересні інвестори сприйняли накачування економіки державним фінансуванням як позитивний крок, але з часом стало зрозуміло, що ці заходи мають поверхневий характер. У Китаї відсутнє системне та структуроване вирішення економічних проблем. Це означає, що країна не має довгострокової стратегії для стабільного економічного зростання.
Серед основних проблем китайської економіки – недостатність інвестицій, надмірна залежність від імпорту енергоносіїв та технологій, а також відсутність координації на рівні ЄС. Китайські бренди часто залежать від державної підтримки, що призводить до неякісних інвестицій і створення “міст-привидів”. Репутація китайських компаній, що використовують крадені технології, справді створює перешкоди для входу на західні ринки. Для того, щоб китайські бренди могли успішно конкурувати на міжнародному ринку, вони повинні бути чесними, не залежати від державної казни, не красти технології і грати за чесними правилами. Це дозволить їм отримати доступ до нових ринків і зміцнити свою позицію на світовій арені.
Отже, Китай має вирішити свої економічні проблеми системно і структуровано, щоб забезпечити стабільне зростання і конкурентоспроможність на міжнародному ринку. Це включає в себе чесну гру, інновації та незалежність від державної підтримки.
По-друге, не можна стримувати розвиток внутрішнього капіталу суспільства. Уряд боїться, адже чим більш капіталізоване суспільство, тим більше воно незалежне, а це не те, чого прагне компартія. Наразі економічна політика Піднебесної побудована на тому, що гроші, зароблені громадянами, певним чином відчужуються і перенаправляються в банки для подальшого дотування економіки та світової економічної експансії. Однак, ця політика призводить до того, що багато китайців відчувають покидають країну, інвестують в нерухомість та активи за кордоном, зокрема в Канаді, задля забезпечення своїх фінансових інтересів та зменшення ризиків.
Натомість у самому Китаї кількість інвестиційних варіантів обмежена: насамперед, це золото та інші дорогоцінні метали. Отже, середньостатистичний китаєць обмежений у набутті ресурсів, можливостях заробітку та вимушений зменшити споживання. Очевидно, що такій системі довіряти важко. Китайські комуністи зробили ставку на споживання в інших країнах, куди вони активно поставляють сонячні панелі та електромобілі. Але стратегія споживання в інших країнах також може зазнати краху з приходом Трампа. Китай ризикує зіштовхнутися з ситуацією обмеженого внутрішнього споживання, до якого додасться обмежене зовнішнє споживання.
Чому це може бути вигідно Україні
Тепер основним чинником тиску на ціни на світові ресурсні товари, зокрема метали, є США. Декілька років тому вони були основними споживачами цього ресурсу. Оскільки американська економіка розвивалася великими темпами, споживання енергоресурсів теж збільшувалося, зростав попит на “чорне золото”. Але останніми роками американці звільнилися від нафтової залежності, повністю забезпечуючи внутрішній попит на вуглеводні і навіть експортуючи їх. Ймовірно, що при Трампі ця тенденція лише посилиться.
В певному сенсі можна стверджувати, що основний фактор впливу на світові ціни на нафту – це Китай, економіка якого погіршується. Це призведе до падіння цін на нафту, що в перспективі також позначиться на Росії. Теоретично це підсилить економічну позицію України.
Тетяна Морараш
