Традицію випікання різдвяних пряників на Слобожанщині внесли до Нацпереліку нематеріальної культурної спадщини України

Міністерство культури та інформаційної політики України включило до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини традицію випікання та дарування обрядових різдвяних пряників, поширену на Слобожанщині.

Ця звичаєва практика збереглася в громадах Полтавської, Сумської та Харківської областей, які об’єднує спільна історико-культурна спадщина, схожа рецептура, спосіб виготовлення, форми, оздоблення та символіка.

Обрядову випічку готують лише один раз на рік — у період святкування Різдва, переважно в родинному колі або разом із сусідами й друзями. Пряники мають різні локальні назви, зокрема: “панянки”, “барині”, “баришні”, “коники”, “вершники”, “пташки” тощо.

На Полтавщині, зокрема у Котелевській громаді, такі різдвяні пряники називають “панянками”. Їх випікають з пісного тіста, прикрашають кольоровою глазур’ю та дарують у торбинках колядникам і щедрувальникам. Перед випіканням “панянки” часто фарбують рожевим буряковим соком, а потім оздоблюють білою глазур’ю, розмальовуючи характерними “завитушками”. Форми для випічки — жерстяні, ковані вручну, розміром від 20 до 60 см.

У Сумській області, зокрема в Охтирському районі, пряники також мають назви “панянки”, “барині”, “коники”. Їх розписують сумішшю крохмалю та борошна — так званою “намазочкою”, додаючи білу, зелену або жовту глазур. Візерунки на пряниках — довільні: спіралі, контури, квіти, хвильки. Розміри окремих виробів сягають до 60 см.

На Харківщині, у Богодухівському районі, різдвяна випічка носить узагальнену назву “пряники”, хоча також уживаються назви “коники”, “коні”, “баришні”, “барині”, “панянки”. Поширені форми — півники, зірочки та інші. Основний елемент оздоблення — завитки, а сам процес розпису місцеві жителі називають “квітчати” або “мережити”. Розмір пряників — від 15 до 40 см.

Згідно з традицією, дівчаткам дарують фігурки у формі панянок — символ жіночності та добробуту, а хлопчикам — коників, які уособлюють силу та мужність. Інші фігурки не мають фіксованого розподілу. Найбільші й найкрасивіші пряники зазвичай призначені для хрещеників, а менші — для сусідських чи знайомих дітей. Ця традиція має не лише гастрономічне, а й глибоке символічне значення, адже пов’язана з різдвяними обрядами, побажаннями достатку, миру та єдності громади.