Під час війни дорослі приймають рішення не тільки за себе, а й за своїх дітей. І чим довше триває війна, тим більше з’являється ситуацій, коли ці рішення стають питанням життя і смерті. Останніми тижнями в прифронтових районах Донеччини знову активізувалися бойові дії — і влада ухвалює рішення, які вже не залишають простору для коливань. Йдеться про примусову евакуацію дітей.
Однак не всі батьки готові виїжджати. Попри загрозу артобстрілів, руйнування будинків і поранення серед цивільних, частина сімей продовжує залишатися в небезпечних зонах. Вони відмовляються евакуюватися навіть тоді, коли життя їхніх дітей опиняється під прямою загрозою. Одні бояться втратити житло, інші не вірять у безпеку нових місць, треті — просто не хочуть залишати звичне. Але це створює ситуацію, в якій діти щодня ризикують потрапити під обстріли. І саме через це з’являється механізм, який дозволяє державі втрутитися.
Евакуація дітей у Донецькій області
У Донецькій області було розширено перелік населених пунктів, де діє режим примусової евакуації сімей з дітьми. Про це повідомив Голова Донецької облдержадміністрації, Вадим Філашкін. Йдеться про громади, які раніше вважалися відносно безпечними, але останніми тижнями стали мішенню регулярних обстрілів. Відповідне рішення ухвалила регіональна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
“Сьогодні рішенням регіональної комісії з питань ТЕБ і НС Донецької області затвердили початок евакуації у примусовий спосіб дітей з їх батьками або іншими законними представниками з сіл Красноподілля, Матяшеве та Новогришине Криворізької громади, міста Білицьке, селищ Водяне та Чернігівка, сіл Світле та Шевченко Добропільської громади, сіл Куртівка, Кіндратівка та Осикове Дружківської громади, а також селища Новоселівка та села Шандриголове Лиманської громади.
Всього у цих населених пунктах наразі проживає близько 500 дітей. Почастішали ворожі обстріли, жертвами яких стають діти. Тому маємо посилити зусилля на всіх рівнях для того, аби вберегти їх. Ворог не припиняє ударів по всій лінії фронту та відносно тиловим громадам, страждають і гинуть діти.
Вкотре закликаю: евакуюйтесь, поки це ще можливо! Бережіть своїх близьких та не наражайте їх на небезпеку!”, – наголосив Філашкін.
За даними місцевої влади, у цих пунктах залишається близько 500 дітей, які мешкають разом із родинами — переважно у приватному секторі. У разі прямого влучання — шансів вижити в таких будинках майже немає. Саме це й стало підставою для оголошення примусової евакуації.
Як і де відбувається примусова евакуація
Паралельно з Донецькою, примусова евакуація діє в кількох інших регіонах. На Луганщині — в районах, де точаться бої поблизу лінії розмежування. На Херсонщині — в прибережних селах, які обстрілюються з лівого берега та мають загрозу підтоплення. У Запорізькій області — в селах, розташованих неподалік окупованих територій, а на Харківщині — у прикордонних громадах, що регулярно зазнають артилерійських та ракетних атак.
Формально — це організований виїзд за участі соціальних служб, поліції, ДСНС, волонтерів і представників військової адміністрації. Але фактично це непростий процес переконання, пояснень і психологічної роботи з тими, хто не хоче залишати дім, навіть із дітьми на руках. Евакуйованим гарантують:
-
безпечний транспорт (евакуаційні автобуси),
-
тимчасове житло у більш спокійних регіонах,
-
гуманітарну допомогу (їжа, речі, медикаменти),
-
психологічну підтримку — як для дорослих, так і для дітей.
Важливо, що евакуація не означає втрату прав на житло чи майно. Усі мешканці залишаються офіційно зареєстрованими у своїх громадах, а держава бере на себе обов’язок повернути їх додому після стабілізації ситуації.
Однак, як визнають в обласних військових адміністраціях, навіть попри відкриту небезпеку та наявність механізму примусової евакуації, частина людей усе ще не погоджується на виїзд. У такому випадку дітей можуть вилучити з родини тимчасово — виключно з міркувань безпеки, — що вже неодноразово викликало конфліктні ситуації.
Примусова евакуація — це виняток, а не правило. Але у війні, яка не має чіткої лінії фронту і яка щоночі залишає після себе зруйновані домівки, зволікання може коштувати дитячого життя. Саме тому влада змушена діяти рішуче, бо це шанс на порятунок. Україна вже має досвід організованих переселень, але головне питання зараз не лише в логістиці чи ресурсах, а готовності самих людей визнати, що війна не відступає і необхідно рятувати дітей.
