ЮНІСЕФ висловив глибокі співчуття через трагічну загибель дітей та їх матері після ракетних обстрілів у Кривому Розі

У ніч на 12 листопада Кривий Ріг зазнав чергового ракетного удару, що зруйнував багатоповерховий будинок і забрав життя цілої родини. Під уламками загинули десятирічний Кирило, його трирічний братик Демид, їхня сестричка Уляна, якій було всього два місяці, а також їхня мама. Батько став єдиним, хто вижив з цієї родини. Ця трагедія не залишила байдужими ані громадськість, ані міжнародну спільноту. У ЮНІСЕФ висловили співчуття та глибокий жаль з приводу цієї втрати, нагадавши, що така доля може спіткати будь-яку дитину в Україні, яка щодня перебуває в зоні ризику.

В умовах війни діти в Україні змушені зростати серед постійних страхів та відчуття небезпеки. Як зазначили в ЮНІСЕФ, щоночі українські діти лягають спати з думкою про можливий напад, адже їхні домівки можуть бути зруйновані в будь-який момент. Замість того, щоб засинати в безпеці й теплі, багато дітей ховаються разом із батьками в коридорах, у підвалах, у бомбосховищах, сподіваючись на тихий ранок, коли можна буде повернутися до звичайного життя. Та для трьох маленьких жителів Кривого Рогу цей ранок уже не настане, а їхні життя — це ще один болючий нагадувальний знак про те, що війна руйнує найцінніше й найвразливіше.

Цей випадок став черговою трагічною подією, що глибоко впливає на суспільство та нагадує про крихкість дитячого життя в умовах війни. ЮНІСЕФ висловив стурбованість тим, що такі трагічні історії стають, на жаль, буденністю для українців, адже обстріли мирних міст і сіл не припиняються. Агентство ООН з прав дітей наголосило, що кожне поранення і кожна втрата залишають глибокі рани не лише на тілі дитини, але й на її психіці. Навіть ті, хто виживає, вимушені жити з травмою на все життя, оскільки щоденні страхи й втрати назавжди залишають слід у їхніх серцях.

За даними ЮНІСЕФ, тільки за перші 12 днів листопада в Україні загинули щонайменше четверо дітей, а двадцять отримали поранення. Кожна така цифра — це не просто статистика, це зруйновані життя та сім’ї, це травми, які залишаються з дітьми на довгі роки, якщо не назавжди. Жодна дитина не повинна жити в умовах постійного страху за своє життя та життя рідних, але в Україні це, на жаль, стало реальністю. Кожна поява сигналу повітряної тривоги та кожен звук вибуху для українських дітей — це нагадування про загрозу, яка може забрати їхнє життя або життя близьких.

ЮНІСЕФ закликає до негайного припинення атак на мирні населені пункти, адже діти повинні мати право на безпеку, де б вони не були. Від будинку до школи та дитячого майданчика, кожне місце повинно бути захищеним. Агентство ООН наголошує, що діти мають право рости в середовищі, де єдині їхні турботи — це навчання, друзі та ігри, а не постійна готовність до втечі в укриття.

Для українців трагедія в Кривому Розі — це ще один страшний епізод у нескінченній війні, що приносить біль і страждання родинам, які втрачають найдорожче. Ця історія показує, що навіть удома, де діти мають бути в безпеці, війна проникає без попередження, забираючи невинні життя. І поки триває війна, подібні випадки трапляються знову і знову, ламаючи долі та залишаючи глибокі шрами на серці нації.

Кожен трагічний випадок, як у Кривому Розі, лише підсилює заклики до миру, безпеки та захисту кожного маленького українця.