На Одещині жінка влучила в дитину з пневматичної гвинтівки, прагнучи прогнати горобців з подвір’я

Війна принесла в українське повсякдення не лише звуки сирен, руйнування та втрати, а й серйозні зміни у доступі до зброї. Вона дедалі частіше з’являється в домівках, на подвір’ях, у багажниках автівок і навіть у дитячих розмовах. На тлі легалізованого володіння зброєю та мілітаризації суспільства зростає й кількість інцидентів, коли діти стають випадковими жертвами недбалого поводження з нею. Деякі з цих випадків — фатальні, інші — “пощастило”, як у ситуації, що трапилася на Одещині.

Хотіла відлякати горобців, а влучила в доньку

Увечері 2 травня в одному з сіл Білгород-Дністровського району Одеської області стався інцидент, який наочно демонструє потенційно небезпечну легковажність щодо використання навіть “небойової” зброї. За повідомленням поліції, 39-річна жінка вирішила прогнати горобців зі свого двору, скориставшись для цього пневматичною гвинтівкою. Проте постріл виявився невлучним — він поцілив не у горобця, а в ногу її дев’ятирічної доньки, яка стояла попереду.

Сусідка, почувши постріл і побачивши поранену дитину, викликала поліцію. Дівчинку оперативно доправили до районної лікарні, де медики констатували легке поранення гомілки. Стан дитини — стабільний. Проти жінки склали адміністративний протокол за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення — “невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей”. Тепер їй загрожує штраф.

Поліція кваліфікує інцидент як “нещасний випадок”, але сам факт використання зброї у побутовій ситуації, тим більше за участю дітей, викликає занепокоєння.

Зброя все частіше в руках цивільних

Після початку війни на тлі загального озброєння країни суттєво змінилося й ставлення до зброї в суспільстві. Паралельно з мобілізацією, попитом на самозахист і добровільною участю у формуваннях територіальної оборони — дедалі більше людей стикаються зі зброєю у побуті. Частина з неї — легальна (мисливська, травматична, пневматична), інша — передана з фронту, придбана або просто “залишена у спадок” після ротацій чи бойових дій.

На перший погляд, пневматична гвинтівка не виглядає небезпечною. Її можна вільно купити в магазинах, вона не належить до категорії вогнепальної, не потребує дозволу. Але прицільний постріл із неї може завдати шкоди, а при недбалому поводженні — легко перетворити звичайний двір на зону ризику.

Особливо вразливими в таких ситуаціях є діти. Вони не завжди розуміють, що зброя — не іграшка, а дорослі часто недооцінюють ризики. Дитина може опинитися в траєкторії пострілу, взяти зброю без дозволу або стати жертвою «навчання» з боку батьків. Це стає ще небезпечнішим у ситуаціях, коли дорослі намагаються використовувати зброю в побуті — для захисту від тварин, для “відлякування” або навіть для жарту.

На державному рівні про ці загрози говорять мало. Більшість публічних кампаній зосереджені на темі мінної безпеки та небезпеки вибухонебезпечних предметів. Але про побутову зброю, яка часто зберігається без сейфів, інструкцій, сигналізацій і контролю, — інформаційна тиша.

А ще менше йдеться про те, як діти сприймають зброю: багато з них бачать її щодня на блокпостах, у новинах, на вулицях. Дехто росте в середовищі, де автомат — звична річ у домі. В умовах такого перенасичення агресивними образами і дорослі, і діти поступово втрачають відчуття кордону між «небезпечним» і «звичним». І це — прямий шлях до катастроф.

Війна закономірно призводить до збільшення кількості зброї в цивільному просторі. Україна не є винятком: дедалі більше людей мають доступ до різних її видів — як законно, так і не ні. Однак цей факт вимагає не тільки системи обліку та контролю, а й масштабної інформаційної та освітньої роботи. Бо зброя в руках цивільного — це не лише про самозахист, а й про відповідальність, безпечне поводження та ризики для дітей. Якщо зброя вже опинилася у квартирі або будинку, вона не має бути доступною для дитини.