Війна, руйнуючи все на своєму шляху, також не оминула стороною тисячі покинутих тварин. Вони перетворилися на біженців у власній країні – домашні улюбленці, які втратили господарів, осиротілі цуценята, народжені на згарищах. Кількість безпритульних собак і котів зростає в геометричній прогресії, а разом з нею – загроза епідемій, нападів голодних зграй і жорстоких розправ. Єдиним реальним та гуманним способом зупинити кризу є стерилізація тварин, але без системного підходу проблема лише загострюватиметься.
Вибухове зростання безпритульних тварин
Сьогодні відзначається Всесвітній день стерилізації тварин, який щорічно припадає на останній вівторок лютого. В цей день варто не лише говорити про її користь, а й чесно визнати, що проблема безконтрольного розмноження безпритульних тварин залишається болючою, а ставлення до стерилізації досі сповнене міфів і стереотипів. Попри очевидні переваги – зменшення кількості бездомних тварин, зниження агресії, профілактика хвороб – у суспільстві все ще існує опір цій практиці.
На даний час Україна значиться серед десятки країн з найбільшою чисельністю безпритульних тварин. Ще до повномасштабного вторгнення кількість безпритульних тварин в Україні сягала близько 50 тис, а зараз вона перевищує 140 тис тварин.
За даними ЛКП “Лев”:
- 84% тварин були кинуті напризволяще своїми господарями;
- 11% тварин були загублені;
- 5% тварин народилися на вулиці.
Безпритульні тварини, кількість яких зросла в рази через війну, стають переносниками смертельно небезпечного сказу, який не залишає шансів без вакцинації. І якщо проблему не вирішити системно, скоро боятися доведеться не тільки артилерійських обстрілів. Так, у Бердичеві зграї зголоднілих собак є справжнім бумом. Вони повсюди ходять за людьми, і трапляються випадки, коли нападають. Так широкого резонансу набув випадок, коли у 2023 році вони напили на дитину, яка померла в лікарні від сказу. Мати з нею переїхала до безпечного міста від обстрілів, однак смерть наздогнала дівчинку не від ракет, а від собаки.
Так, за даними Державної регіональної лабораторії Держпродспоживслужби, у 2024 році в Черкаській області було виявлено 26 випадків сказу серед тварин. Це вже 89,7% від загальної кількості випадків, зареєстрованих у 2023 році, коли їх налічувалося 29. Інфікованих тварин знайшли у 12 громадах Черкаського району, а також у чотирьох громадах Звенигородського та Уманського районів. Найбільше заражених – серед собак (14 випадків), котів (10) і лисиць (2).
Окрему загрозу фахівці відзначили в Шполянській ОТГ, де кількість звернень по антирабічну допомогу зросла з 16 до 31 порівняно з аналогічним періодом минулого року. Якщо у 2023 році напад безпритульної тварини на людину зафіксували один раз, то у 2024-му вже дев’ять. Враховуючи складнощі у контролі чисельності безпритульних та диких тварин, епідемічний прогноз щодо сказу серед людей залишається несприятливим.
Як повідомляють у Харківському обласному центрі контролю та профілактики хвороб, у 2024 році було зареєстровано 25 випадків захворювання на сказ в 12 ОТГ 6 районів області. Серед хворих тварин 11 собак, 12 котів, бик та дикий єнотоподібний собака. Фахівці наголошують, що хворіють як домашні, так і безпритульні та дикі хижі тварини. Також у приватній бесіді місцеві жителі прикордонних сіл Харківщини скаржаться, що зросла кількість безпритульних собак, які формують зграї та нападають на дрібну рогату худобу, роздираючи її на шматки. Люди бояться, що і до них дійде черга.
За даними обласної військової адміністрації Дніпропетровщини, в 2024 році в області зафіксовано 136 випадків сказу. Спеціалісти ветеринарної служби зазначають, що спалах захворювання взаємопов’язаний з міграцію тварин з регіонів, де ведуться активні бойові дії. З метою запобігання поширенню хвороби в області фахівці проводять регуляцію чисельності тварин і розповсюджують у громадах безкоштовну спеціальну вакцину для тварин.
Загалом, за даними екологів, у 2024 році випадки сказу тварин спалахували майже в усіх областях країни. Так, у Житомирській області зафіксовано випадки сказу серед кількох домашніх тварин. На Волині та в одному з районів Львівщини карантин через сказ тривав майже два місяці, а на Закарпатті кількість заражених тварин зросла до шести. У Вінницькій області з початку 2024 року було зафіксовано 11 випадків зараження серед тварин. У Рівненькій області фахівці зареєстрували 23 випадки сказу тварин.
За 8 місяців 2024 року було зафіксовано 148 випадків укусів тваринами людей у ЗОЗ Калуського району Івано-Франківської області. З них покусано домашніми собаками – 97 осіб, безпритульними – 22; домашніми котами – 25, безпритульними – 2; іншими тваринами – 2 (щурами).
Щеплення проти сказу призначено 36 постраждалим проти 16 у порівнянні з 2023 року.
Станом на 2025 рік ситуація з безпритульними собаками, які заполонили вулиці Бердичева та нападають на місцевих мешканців, у тому числі на дітей, викликає стурбованість. Люди неодноразово звертаються до мера міста з проханням вирішити небезпечну проблему, демонструючи фото укусів тварин на своєму тілі у соцмережах.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), сказ входить до п’ятірки найнебезпечніших зоонозів – хвороб, що передаються від тварин до людини та завдають значних соціальних і економічних збитків. Його реєструють у понад 150 країнах і територіях на всіх континентах, окрім Антарктиди. Щороку від сказу у світі помирає понад 55 тисяч людей і більше мільйона тварин. У 99% летальних випадків серед людей джерелом зараження є собаки, а близько 40% жертв укусів скажених тварин – діти до 15 років.
В Україні вже понад 40 років триває епізоотія природного типу, коли вірус циркулює серед 23 видів диких і шести видів домашніх та сільськогосподарських тварин у різних природно-географічних зонах. Хоча загальна кількість випадків поступово зменшувалася, війна спровокувала нову хвилю поширення інфекції. Дикі тварини мігрують із зони бойових дій, а популяція основного переносника вірусу – рудих лисиць – стрімко зростає. Тікаючи від обстрілів, вони все частіше заходять у селища та передмістя, контактують із безпритульними тваринами, створюючи нові осередки хвороби.
Через призупинення програм з оральної антирабічної вакцинації диких тварин у низці регіонів ризик поширення інфекції значно зріс. Уже фіксуються випадки нападів скажених лисиць на собак у приватних дворах, а також збільшення кількості заражень серед домашніх тварин. Невчасне звернення у разі укусу такою твариною людини може призвести до летального наслідку.
Ситуація з безпритульними тваринами була проблемною і раніше, але відносно стабільною. Проте після 2022 року вона перетворилася на кризу. Притулки переповнені, муніципальні програми не витримують навантаження, а в деяких регіонах люди бояться виходити на вулицю через агресивні зграї. Водночас почастішали випадки жорстокого поводження: у відчаї люди розстрілюють собак, труять їх або просто закривають у покинутих будівлях без їжі та води. Стерилізація є єдиним ефективним засобом зупинити цей неконтрольований приріст. Саме вона є стандартом цивілізованого контролю популяції у світі, тоді як отруєння або масова евтаназія – варварські методи, які довели свою неефективність.
Всесвітній день стерилізації підтримують багато відомих зоозахисних організацій, які щороку запускають спеціальні ініціативи та акції, щоб допомогти якомога більшій кількості тварин.
Так, наприклад з 6 січня 2025 року в Україні стартував благодійний проєкт “Піклування без кордонів: безкоштовна стерилізація котів та собак”. Мета цієї ініціативи охопити не тільки домашніх, а якомога більше безпритульних тварин. Проєкт триватиме до 28 лютого 2025 року. Як стверджують ветеринари, одна пара котів та їхні нащадки можуть народити 420 тисяч кошенят за 7 років, а одна пара собак та їх потомство — до 84 тисяч цуценят. Стерилізація ж може зменшити агресію у тварин, а також запобігти небажаній поведінці, пов’язаній із шлюбним періодом. А стерилізовані тварини в середньому живуть довше, оскільки менше схильні до певних захворювань, зокрема раку репродуктивної системи.
Як боротьба за гуманність почалася зі звалища трупів
Ще кілька десятиліть тому масові вбивства бездомних тварин були нормою навіть у розвинених країнах. Їх відстрілювали, труїли, топили у річках. Міста вважали це швидким рішенням проблеми, не усвідомлюючи, що на місце знищених тварин приходять нові. Вулиці знову заповнювалися голодними собаками і котами, які народжували ще більше безпритульних.
Однак у 90-х роках ситуація почала змінюватися. У США та Європі зоозахисники довели: стерилізація ефективніша за будь-яку різанину. Перші масштабні кампанії виявилися успішними — кількість безпритульних почала зменшуватися, а витрати на контроль тваринного населення стали нижчими, ніж на евтаназію та відлов.
У 1995 році американська організація Humane Society International разом із групою волонтерів ініціювала щорічний день стерилізації, щоб розповісти світу про цей метод. Але справжній вибух стався у 2006-му, коли ветеринарка Дорі Дорсі з Північної Кароліни організувала Spay Day USA. Вона особисто бачила, як тисячі собак і котів потрапляли в “живодери”, і вирішила діяти. Кампанія вийшла за межі Америки й перетворилася на Всесвітній день стерилізації, що тепер відзначається щороку в останній вівторок лютого. Стерилізація стала дієвим способом контролю популяції тварин, який допомагає зменшити кількість безпритульних собак і котів, а також знижує ризик захворювань і небажаної поведінки. Ветеринари та зоозахисники підкреслюють, що ця процедура позитивно впливає на здоров’я домашніх улюбленців, подовжуючи їм життя.
Стерилізація тварин у світі
У розвинених країнах стерилізація давно стала нормою – не лише для безпритульних собак і котів, а й для всіх домашніх улюбленців. Тут немає нескінченних “сезонів щенят і кошенят”, яких потім викидають у коробках на смітник. Є чітка система: якщо хочеш мати нестерилізовану тварину – плати податок і доведи, що ти відповідальний власник.
Наприклад, у США та Канада стерилізація стала обов’язковою в багатьох штатах ще у 90-х. У притулках шанс знайти господаря для нестерилізованої тварини – нульовий. Перед всиновленням обов’язково проводиться операція, інакше тебе просто не пустять за поріг.
У Німеччині та Швейцарії відлову безпритульнихтварин як такого немає, бо немає тих, кого ловити. Всі власники домашніх улюбленців сплачують податки, а стерилізація входить у стандартний догляд. В Іспанії та Франції безпритульних ще можна зустріти, але кожен регіон має суворі програми контролю популяції. Наприклад, у Барселоні працює принцип “лови-стерилізуй-випусти”, що допомагає тримати кількість вуличних тварин на стабільному рівні.
А от у країнах Азії ситуація кардинально відмінна. Якщо в Японії діє жорстка політика контролю (в країні майже немає безпритульних собак завдяки масовій стерилізації), то в Китаї та Індії ситуація критична. У мегаполісах мільйони тварин борються за виживання, а влада переважно обирає метод отруєння або відстрілу.
У Австралії у тварин теж є права. Кожен власник зобов’язаний стерилізувати свого улюбленця, якщо він не є офіційним заводчиком. Влада розуміє, що контроль популяції – це не питання моралі, а питання екосистеми: неконтрольоване розмноження собак і котів загрожує місцевій природі.
Як бачимо, у світі вже давно зрозуміли просту істину, якщо буде менше бездомних тварин, то й менше витрат треба на притулки, відлови та кризові ситуації.
Тварини поруч із людьми століттями. Вони жили в наших домах, зігрівали в холодні ночі, стерегли подвір’я, ловили мишей, чекали біля дверей, коли ми поверталися з роботи. Вони не питали, скільки ми заробляємо, ким працюємо і які у нас проблеми. Просто були поруч – у радості, в смутку, в дні, коли все валиться з рук.
Зараз, у важкі часи, вони знову поруч. Війна забрала в багатьох дім, стабільність, безпеку, але собаки й коти продовжують бути нашими супутниками. Вони рятують солдатів від самотності на передовій, гріють дітей у холодних підвалах, зустрічають господарів у зруйнованих квартирах, ніби нічого не сталося.
Але натомість самі вони лишилися кинутими на узбіччя життя, голодними, змерзлими та травмованими. Через жахливу війну тварини залишилися напризволяще, приречені на боротьбу за виживання. Вони не винні, що люди поспіхом тікали від війни. Тварини теж потребують допомоги і чекають на теплий дім, на протягнуту руку, на шанс не стати частиною безконтрольної вуличної стихії. Допомогти їм – це не лише про доброту, а й про відповідальність. Зрозуміло, що зараз проблема безпритульних тварин вже перетворилася з хронічної на вибухову. Тисячі покинутих собак і котів вже заполонили міста та села, а їхня кількість зростає з кожним місяцем. Волонтери та притулки працюють на межі можливостей, але без системного підходу ситуація лише погіршуватиметься.
Звісно, стерилізація – це не панацея. Проте вона може стати тим способом контролю, який не дасть перетворити вулиці на поле битви між зголоднілими зграями та жорстокими людьми. Варто взяти до відома досвід розвинених країн та зрозуміти, що там, де стерилізаційні заходи ігнорують, тварини розмножуються швидше, ніж їх встигають рятувати. Там, де вони стають нормою, – кількість безпритульних скорочується без насильства.
Цікаві факти про стерилізацію тварин
- Стерилізовані тварини живуть довше, оскільки менше схильні до хвороб, пов’язаних із репродуктивною системою, таких як рак матки, яєчників та яєчок.
- Одна нестерилізована кішка та її потомство можуть спричинити народження понад 2 000 нових кошенят лише за п’ять років. У собак ця цифра ще більша.
- У багатьох країнах стерилізація безпритульних тварин є частиною державних програм, що дозволяє гуманно контролювати їхню чисельність без масового знищення.
- Стерилізація допомагає зменшити рівень агресії у тварин, запобігаючи бійкам та проявам домінування, особливо серед самців.
- Відсутність гормональних змін після стерилізації робить поведінку тварини передбачуванішою: зникають мітки території, нічні “концерти” котів та бажання втекти в пошуках партнера.
- Багато ветеринарів рекомендують стерилізувати тварин у молодому віці, оскільки це знижує ризики операції та дає найкращий захист від хвороб репродуктивної системи.
- Деякі муніципалітети надають пільги або навіть безкоштовні послуги стерилізації, щоб заохотити власників відповідально ставитися до розмноження своїх улюбленців.
- Після стерилізації у котів та собак зменшується потреба в калоріях, тому вони можуть набирати вагу, якщо їхній раціон не скоригувати відповідно до нового способу життя.
- У дикій природі стерилізовані тварини можуть довше займати свою територію, оскільки не витрачають енергію на боротьбу за партнера або догляд за потомством.
- Першу офіційно задокументовану стерилізацію тварини провели ще у XIX столітті, і з того часу ця процедура стала безпечнішою та доступнішою.
