Україна сьогодні переживає один з найскладніших періодів своєї історії, коли війна та економічна нестабільність змінюють життя мільйонів громадян. У цих умовах все більшої популярності набуває гіг-економіка — модель праці, яка базується на короткострокових контрактах і тимчасових завданнях. Вона дозволяє людям гнучко адаптуватися до нових реалій, коли стабільне працевлаштування стало проблемою, а роботодавці шукають варіанти швидкого залучення робочої сили для вирішення конкретних завдань. Як розвивається гіг-економіка в Україні у 2025 році, які ризики та можливості вона несе, чи готова держава врегулювати цю сферу, і що чекає український ринок праці в найближчому майбутньому?
Гіг-економіка України в реаліях війни
Часто поняття «гіг-економіка» асоціюється виключно з ІТ-сферою, і це є помилкою. Цей термін стосується будь-якої тимчасової, підрядної чи непостійної роботи. Саме тому «гіг-економіка» охоплює значно ширше коло професій — від від кур’єрів і таксистів до фрілансерів, ІТ-спеціалістів, дизайнерів, медіа, консалтингу і навіть викладачів. В англійській мові слово «gig» використовується для позначення короткострокових виступів музикантів, і саме цей контекст найточніше відображає суть гіг-економіки. Ця економічна модель відкриває нові можливості для заробітку, але одночасно кидає виклики: від нестачі соціальних гарантій до неврегульованості трудових відносин. Війна та криза ще більше ускладнили ситуацію: частина працівників втратила стабільну роботу, багато хто змушений пристосовуватися до нових форматів праці, що не завжди забезпечують надійність і стабільність.
Цей вид економіки є не просто новою формою зайнятості, а реалією, яка суттєво впливає на український ринок праці. Вона змінює правила гри, відкриває нові можливості для самозайнятих громадян і дає змогу швидко адаптуватися до умов війни, економічної кризи та глобальних змін. Проте з кожним роком виклики, які постають перед цією моделлю, стають дедалі серйознішими. Так, згідно з прогнозами Mastercard, у 2024 році глобальний ринок гіг-економіки досяг 455 мільярдів доларів, що більш ніж удвічі перевищує ВВП України. При цьому Statista підтверджує ці прогнози, демонструючи стрімке зростання цього сектору.
В Україні гіг-економіка вже охоплює сотні тисяч людей. Наприклад, понад 300 тисяч українців працюють через такі платформи, як Glovo, Bolt, Uber та Uklon. При цьому ще одна популярна платформа для фрілансерів – Kabanchik – збільшила кількість зареєстрованих надавачів послуг з 194 тисяч у 2020 році до більш ніж 300 тисяч у 2024-му. Це яскравий приклад того, як війна стимулювала українців шукати нові джерела доходу, навіть якщо ці підробітки не є основним видом зайнятості.
Зростає і ринок електронної комерції. Наприклад, кількість магазинів Rozetka подвоїлася порівняно з довоєнним періодом, досягнувши 400. Їхній товарообіг щомісяця коливається від десятків мільйонів до кількох мільярдів гривень. На платформі OLX у 2024 році кількість оголошень про довгострокову оренду житла зросла у шість разів порівняно з 2022 роком — з 645 тисяч до понад 3 мільйонів. Для 70% орендодавців це джерело додаткового доходу, а отже — частина гіг-економіки, навіть якщо вони цього не усвідомлюють.
Не менш важливим є питання податкового навантаження. Компанії-нерезиденти, такі як Bolt та Uber, сплачують в Україні так званий «гугл-податок» (20% ПДВ) з 2022 року. Glovo, що входить до німецької Delivery Hero, діє як українська юридична особа «Глово юкрейн». У свою чергу, Uklon не лише розширює свою діяльність в Україні, а й активно експортує свій бізнес, зокрема у Центральну Азію, де у Ташкенті щомісяця здійснює близько 1 мільйона поїздок. Важливо зазначити, що наразі відбувається процес поглинання Uklon компанією «Київстар». Голова Антимонопольного комітету Павло Кириленко підтвердив, що 6 лютого 2025 року було надано дозвіл на придбання контрольного пакета акцій.
Цікавим питанням є: скільки українців залучено до гіг-економіки? За даними уряду, до початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року кількість неформально зайнятого населення становила 3,5 мільйони, з яких 1,7 мільйона — були незареєстрованими підприємцями. Ще близько 1-2 мільйонів — це представники «платформної зайнятості». Даних за 2024 рік поки що немає. Важливим є то, що Україна вже зробила перші кроки для регулювання цієї сфери. Наприклад, у 2022 році було впроваджено спеціальний правовий режим «Дія.City» для стимулювання розвитку ІТ-сектору. У 2024 році цей режим приніс до державного бюджету 18 мільярдів гривень податкових надходжень, хоча й зіткнувся з викликами, зокрема через війну та підвищення податкового тиску.
У 2024-2025 роках Міністерство фінансів активно працює над впровадженням міжнародних стандартів, зокрема вимог DAC7 ЄС щодо обміну податковими даними. Це сприятиме прозорості та дозволить легалізувати значну частину доходів у гіг-економіці. Варто розуміти, що гіг-економіка — це не лише можливість отримати додатковий дохід, але й виклик для держави, яка має забезпечити соціальні гарантії для цих працівників.
Проблеми і можливості
Гіг-економіка обіцяє свободу, гнучкість і можливість працювати на власних умовах. Вона змінює уявлення про роботу, стирає кордони та відкриває доступ до міжнародного ринку. Проте за цією привабливою оболонкою криються проблеми, які не можна ігнорувати. Перше, що постає перед кожним фрілансером, — це нестабільність доходу. Навіть досвідчені спеціалісти стикаються з періодами, коли замовлень немає або їх критично мало. Сьогодні він має кілька вигідних контрактів, а завтра – невідомість. Крім того, часто трапляються випадки обману з боку замовників послуг, які не бажають платити за виконану роботу. Це примушує постійно шукати нових клієнтів, оновлювати портфоліо, пропонувати свої послуги. У світі, де алгоритми платформи можуть змінитися в одну мить, жоден фрілансер не застрахований від падіння попиту.
Другою проблемою є відсутність соціальних гарантій. У традиційній моделі працівник отримує оплачувані відпустки, лікарняні, медичне страхування. Фрілансер же має покладатися лише на себе. Хвороба? Це мінус у доходах. Відпустка? Тільки за власний рахунок. Такі умови потребують фінансової подушки, грамотного планування і вміння тримати баланс між роботою і відпочинком. Але не кожен до цього готовий. Плюс — фрілансеру доводиться самостійно сплачувати податки, розбиратися у юридичних нюансах і вибудовувати стратегію особистого фінансового розвитку.
Ще однією проблемою є професійна ізоляція. Відсутність командної роботи, живого спілкування, обміну досвідом впливає на розвиток. У фрілансі немає корпоративної культури, яка могла б стимулювати до зростання чи давати відчуття причетності. Нетворкінг доводиться будувати самостійно, шукати професійні спільноти, брати участь у вебінарах, конференціях, тренінгах. Це додаткові зусилля, які не завжди дають швидкий результат, але без них можна залишитися за бортом професійного середовища.
Не менш складною проблемою є і самоменеджмент. Бути не лише виконавцем, а й менеджером власної кар’єри. Знаходити клієнтів, вести переговори, укладати контракти, дбати про власний бренд. Тут немає HR, який підкаже, немає керівника, який направить. Усе — на твоїх плечах. Це вимагає високого рівня самодисципліни, стратегічного мислення та вміння швидко адаптуватися.
Важливою проблемою є і адміністративне навантаження. Спроба змусити всіх працівників платформи стати підприємцями породжує низку запитань. Хто адмініструватиме понад мільйон ФОП? Скільки знадобиться бухгалтерів, і як це вплине на вартість послуг для кінцевого споживача? Чи не знищить галузь вимога зробити підприємцем кожного кур’єра на самокаті? Логіка підказує, що фопізація гіг-економіки лише ускладнить її функціонування, створивши додатковий тиск і для платформ, і для самозайнятих осіб.
Вирішенням цієї проблеми може бути цифровізація. Багато платформ вже мають інструменти для автоматизації обліку, обміну даними та забезпечення прозорості. При цьому держава, зі свого боку, володіє платформами «Дія» та електронним кабінетом платника податків. Ці рішення можуть стати основою для сучасної системи регулювання, яка не буде громіздкою та заплутаною, і вона може дати швидкий ефект. За оцінками експертів, державний бюджет отримає при цьому додатково 2-10 мільярдів гривень податків у перший рік упровадження нової системи. Проте постає питання: хто стане податковим агентом для мільйонів самозайнятих? Самозайняті мають самостійно сплачувати 18% ПДФО. Але реалії показують, що далеко не всі охоче подають декларації і ведуть облік підробітків.
Держава схиляється до того, щоб податковим агентом виступали самі платформи, які автоматично утримуватимуть податки, однак ця схема теж є недосконалою. Платформи опиняються в ризикованій ситуації: технічні збої, відміни замовлень, помилки у звітності можуть призвести до штрафів. Адміністрування великої кількості самозайнятих потребує додаткових витрат і ресурсів, що може зробити сервіси дорожчими для кінцевого споживача. У випадку виходу великих платформ з ринку країна отримає відкат до тіньової економіки, де держава втратить можливість контролю і збору податків.
Складність додає й розмаїття бізнес-моделей у гіг-економіці. Є онлайн-магазини, райдхейлінг, кур’єрські сервіси, які працюють з ФОПами та юрособами, є платформи оголошень, що отримують комісію за кожне замовлення. Чи може онлайн-магазин, що купує товари у ФОП, бути податковим агентом для фізособи, яка разово продала товар? Питання залишається відкритим.
Однією з альтернатив є зробити податковими агентами банки. За концепцією законопроєкту №10166, банки автоматично утримуватимуть податок з доходів самозайнятих і переказуватимуть ці кошти до бюджету. Проте ця ідея наразі блокується. Мінфін та НБУ зазначають, що це суперечить суті банківської діяльності. Хто відповідатиме за помилки у звітності? Хто шукатиме зниклого самозайнятого? Крім того, запровадження цієї схеми вимагатиме згоди всіх банків країни, чого наразі немає.
Отже, самою важливою проблемою є юридична невизначеність регулювання гіг-економіки в Україні, адже ця сфера не лише стрімко розвивається, а й створює серйозні виклики для державної податкової системи. Усе більше водіїв таксі, кур’єрів та інших самозайнятих осіб працюють через цифрові платформи, уникаючи відкриття ФОП через складність процедур і незначний дохід. За дослідженням Економічної експертної платформи, 42% водіїв таксі вважають відкриття ФОП недоцільним, а серед кур’єрів цей показник перевищує 60%. При цьому багато країн теж досі не мають чіткого законодавства щодо роботи фрілансерів. Які податки платити? Як захистити свої права у випадку конфлікту? Як оформити договір, щоб уникнути проблем? Відповіді на ці питання не завжди очевидні, а консультації юристів є додатковими витратами.
Як бачимо, питань більше, ніж відповідей. Однак попри ці проблеми, деякі міжнародні та українські платформи демонструють готовність до співпраці. Вони розглядають варіант взяття на себе відповідальності за адміністрування податків, якщо не буде знайдено кращого рішення. Зокрема, платформи готові долучитися до директиви DAC7 про обмін даними про доходи користувачів.
Регулювання сфери гіг-економіки потребує зваженого підходу. На даний час існує конструктивний діалог між державою, бізнесом та експертним середовищем. Очікується, що вже у 2025 році з’являться чіткі вимоги до цифрових платформ щодо обміну даними про доходи користувачів. Питання лишається відкритим: хто візьме на себе головну роль податкового агента і чи не стануть нові правила ще одним бар’єром для розвитку гіг-економіки в Україні. Регулівання цієї сфери повинне бути розумним і враховувати специфіку різних бізнес-моделей. Інакше існує ризик знищити молоду, але перспективну галузь, яка вже сьогодні допомагає утримувати економіку на плаву.
Проте, незважаючи на всі труднощі, гіг-економіка розвивається. Вона стала невід’ємною частиною багатьох компаній, які впровадили гібридну модель: основний штат і мережа фрілансерів, які залучаються під конкретні проєкти. Це дозволяє зменшувати витрати, залишаючись гнучкими і конкурентоспроможними. Але й вони не дають гарантій: профіль або сайт можуть заблокувати, алгоритми — змінити, а конкуренція зростає щодня. Однак компанії намагаються втримати топових фахівців не лише зарплатою, а й додатковими бонусами: доступ до навчальних платформ, довгострокові контракти, гнучкі умови співпраці. Проте чи вистачить цього, щоб гарантувати стабільність і впевненість у завтрашньому дні? Це питання теж залишається відкритим.
У цих умовах держава має відповісти на виклики часу – сучасне законодавство повинно адаптуватися до нових реалій. При цьому слід враховувати, що легалізація мільйонів самозайнятих осіб сприятиме стабілізації економіки та зростанню бюджетних надходжень. Саме тому потрібні механізми соціального захисту для фрілансерів, ефективне законодавство, спрощені системи оподаткування, підтримка через освітні та професійні програми. Інакше гіг-економіка ризикує залишитися хаотичною, нестабільною і вразливою до криз.
