2 серпня в Україні відзначається День пам’яті загиблих воїнів-десантників, в світі – Міжнародний день пам’яті жертв геноциду ромів, Міжнародний день блюзу та Міжнародний день близнюків. У цей день людство переживало революційні наукові відкриття, геополітичні зміни, акти спротиву, важливі культурні події та воєнні трагедії.
День пам’яті загиблих воїнів-десантників в Україні
2 серпня, починаючи з 2017 року, в Україні офіційно вшановують пам’ять військовослужбовців десантних підрозділів, які загинули під час бойових дій — від часів Радянського Союзу до сьогоднішньої війни проти Росії. Дата обрана на противагу радянській традиції святкувати «день ВДВ» і стала днем скорботи, а не пафосу.
У цей день вшановують загиблих десантників всіх поколінь: від Афганістану до Донбасу, Іловайська, Луганського аеропорту, Гостомеля, Бахмута й Покровська. Цей день — про тих, хто боровся за Україну, часто — в умовах безнадійної ситуації.
Українські десантники першими брали удари в багатьох гарячих точках війни: саме 25-та, 79-та, 80-та, 81-ша та 95-та бригади були серед тих, хто стримував ворога на найскладніших ділянках фронту. Найбільші втрати вони зазнавали під час оборони ДАПу, Гостомеля та під Іловайськом.
У 2014 році першим українським десантником, який загинув під час бою на Донбасі, був командир батальйону 25-ї повітрянодесантної бригади підполковник Сергій Гулюк. Його смерть стала символічним початком нової війни для десанту.
Під час оборони Луганського аеропорту влітку 2014 року бійці 80-ї бригади утримували позиції без ротації та води понад 60 днів. Десантник Андрій Кізило, посмертно Герой України, був одним із тих, хто врятував побратимів під час прориву.
Одна з найбільших втрат серед десантників сталася 14 червня 2014 року — збиття Іл-76 під Луганськом. Загинули 49 українських військових, із них 40 — десантники 25-ї бригади. Це досі один із найтрагічніших днів в історії сучасної армії.
Український десант — це не лише «класичні» війська з парашутним компонентом. Сучасні десантно-штурмові бригади працюють як мобільна, маневрена і високопрофесійна піхота, здатна діяти у складних умовах з мінімальним тиловим забезпеченням.
Окремі підрозділи десанту нині несуть службу на найнебезпечніших ділянках фронту, зокрема поблизу Часового Яру, Куп’янська та на Запорізькому напрямку. Серед них — легендарна 79-та бригада, яка у 2022 році втримала Гостомельський аеропорт протягом перших діб вторгнення.
Міжнародний день пам’яті жертв геноциду ромів
У ніч із 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти ліквідували так званий «циганський табір». За кілька годин було вбито близько 3 тисяч ромів — переважно жінок, дітей, людей похилого віку. Ця ніч увійшла в історію як «Zigeunernacht» — «Циганська ніч». Її вважають кульмінацією геноциду ромів у Європі, який довгий час замовчувався.
Понад 23 тисячі ромів було депортовано до Аушвіца з різних країн Європи. Більшість — із Німеччини, Польщі, Чехії, Австрії, Угорщини, Франції. Вижили лише одиниці. Роми утримувалися в окремому секторі, позначеному літерами Zigeunerlager. Їхні умови утримання були такими ж нелюдськими, як і в інших блоках, проте ставлення — ще більш принизливе: вони вважалися «асоціальними елементами», непридатними для життя в арійському світі.
У нацистській Німеччині дискримінація ромів почалася ще до війни: їх піддавали примусовій стерилізації, депортаціям, позбавляли громадянських прав. Після початку Другої світової війни переслідування перейшли у фізичне знищення. Десятки тисяч ромів розстрілювали у лісах, на околицях сіл і міст, у таборах смерті.
За оцінками істориків, загалом унаслідок геноциду загинуло від 220 до 500 тисяч ромів. Деякі джерела називають ще вищі цифри. Ці втрати становлять щонайменше чверть довоєнного ромського населення Європи.
Маловідомі факти
У ніч перед ліквідацією табору ромам в Аушвіці вдалося організувати спротив. Вони мали відомості про намір нацистів їх знищити і кілька разів перешкоджали виведенню окремих груп. Після цього СС оточили весь блок і знищили всіх одразу, щоб уникнути повторення.
Окремі ромські сім’ї в Аушвіці були змушені жити разом, що було нетипово для таборів смерті. Це давало змогу хоч частково зберегти зв’язок між поколіннями — аж до моменту повного винищення.
Після війни геноцид ромів довго не визнавався офіційно. Лише у 1982 році ФРН визнала факт масового знищення ромів як геноцид. У низці країн — зокрема в СРСР — ця трагедія залишалася на маргінесі навіть у загальних наративах про Голокост.
Термін «Porajmos» (у перекладі з ромської — «поглинання», «знищення») став позначенням геноциду ромів лише наприкінці XX століття. Його використовують самі роми, проте він не настільки поширений, як «Голокост».
Українські роми також постраждали від геноциду. Під час окупації нацистами територій України в 1941–1944 роках розстрілювали цілі табори — зокрема в Житомирській, Одеській, Дніпропетровській областях. Імена загиблих здебільшого не збережено, а пам’ять про них тривалий час була витіснена з публічного простору.
Міжнародний день блюзу
Цей день відзначають у першу суботу серпня, він є привидом згадати про один із найвпливовіших музичних жанрів, що сформував цілу епоху й залишив слід у джазі, рок-н-ролі, фанку, хіп-хопі. Блюз виник наприкінці XIX століття в США, у середовищі афроамериканців, які переживали рабство, расову дискримінацію, тяжку працю. Саме ці переживання стали основою для пісень, у яких поєдналися біль, надія, протест і внутрішня сила.
Блюзова музика не мала потреби у складних аранжуваннях — лише голос, гітара, губна гармоніка або фортепіано. Головне — ритмічна структура та емоційна напруга. Основою жанру стала 12-тактовість і блюзова гама, що створює ефект «натягнутої струни», який тримає слухача в напрузі. Теми — зрада, самотність, втрата, дорога, тюремне життя, боротьба — стали універсальними.
Завдяки блюзу світ дізнався про таких виконавців, як Мадді Вотерс, Роберт Джонсон, Бі Бі Кінг, Віллі Діксон, Етта Джеймс. Вони не тільки формували жанр, а й відкривали шлях для майбутніх рок-музикантів. Без блюзу не було б The Rolling Stones, Led Zeppelin, Еріка Клептона, Дженіс Джоплін.
Сьогодні блюз є не лише американським явищем. В Україні блюз має свою спільноту, фестивалі, музикантів. Зокрема, в Одесі, Києві, Харкові працюють клуби, де блюз живе наживо, і формується власна інтерпретація жанру — на перетині східноєвропейських інтонацій і західного спадку.
Цікаві факти
Один з перших блюзових творів, які було надруковано нотами, називався Dallas Blues (1912) — саме тоді блюз уперше офіційно вийшов за межі усної традиції.
Легендарний Роберт Джонсон, якого вважають «прабатьком» сучасного блюзу, за життя майже не мав слави — він записав лише 29 пісень. За легендою, він отримав свій талант, продавши душу дияволу на перехресті доріг.
У 2003 році Конгрес США офіційно визнав блюз національною музикою Америки, визнавши його унікальним вкладом у культуру.
Інструментальні блюзи не менш емоційні, ніж вокальні: гітара в цьому жанрі часто виступає як «другий голос» — вона буквально «плаче» й «говорить», використовуючи техніку бендів і слайдів.
В афроамериканських тюрмах США блюз був формою комунікації, способом збереження ідентичності і підтримки одне одного у нелюдських умовах. Часто тексти складалися спонтанно, під час роботи, й не записувалися.
Міжнародний день близнюків
Це неофіційне, але популярне свято, присвячене людям, які з’явилися на світ у парі чи тріо. Це день, коли в центрі уваги — унікальний біологічний і психологічний феномен одночасного народження та життя в тісному зв’язку з кимось іншим від самого початку.
Ідентичні (монозиготні) близнюки виникають з однієї яйцеклітини, яка розділилася після запліднення, тому мають однаковий генетичний код. Їх часто важко відрізнити зовні, але це не означає, що їхні характери — дзеркальні. Натомість двійнята-дизиготні — це звичайні брати й сестри, які народилися в один день: їхні ДНК різні, як у звичайних братів і сестер, і вони можуть бути навіть різної статі.
У світі близнюки трапляються приблизно в 1 з 40 випадків народжень. В останні десятиліття кількість багатоплідних вагітностей зросла через штучне запліднення й пізніші вагітності, адже з віком у жінок підвищується ймовірність вивільнення одразу кількох яйцеклітин.
У культурі та науці цей феномен досліджують з точки зору впливу спадковості й середовища: спостереження за близнюками дають унікальні дані про те, як формується особистість, поведінка, хвороби.
Цікаві факти
Ідентичні близнюки мають однакову ДНК, але з віком вона зазнає змін. Після 30 років в ідентичних близнюків можуть виникати відмінності в епігенетичному профілі, що впливає на здоров’я, характер і навіть зовнішність.
У Нігерії, особливо в місті Ігбо-Ора, народжується найбільше близнюків у світі. Там частота двійнят у десятки разів вища, ніж у середньому по планеті. Причини досі достеменно не з’ясовані, але місцеві пов’язують це з дієтою, зокрема вживанням батату й листя юки.
Існують випадки, коли близнюки народжуються з різницею в кілька годин, днів або навіть місяців. У 2018 році в Польщі одна дитина народилася, а другу залишили в утробі ще на кілька тижнів — медики штучно зупинили родову діяльність, щоб дати другій дитині більше часу на розвиток.
Вчені фіксували випадки, коли в близнюків різні батьки. Такий феномен називається суперфекундація — коли під час одного циклу овуляції жінка завагітніла від двох чоловіків. Це рідкісне, але документоване явище.
У декількох країнах (наприклад, у США, Бразилії, Індії) існують асоціації близнюків, які проводять щорічні фестивалі — найбільший у світі проходить у Твінсбурзі, штат Огайо. Він збирає до 2 тисяч пар близнюків з усього світу.
Історичні події в цей день
1776 – У Філадельфії, у будівлі Державного дому Пенсильванії (тепер — Індепенденс-Голл), відбулася офіційна церемонія підписання Декларації незалежності США. Хоч сам текст був затверджений ще 4 липня, підписи під документом делегати поставили саме 3 серпня. Цей крок закріпив вихід 13 колоній з-під британської корони.
1791 – Французький авіатор Жан-П’єр Бланшар провів у Відні експеримент із першим практичним використанням парашута. З повітряної кулі він скинув у кошику домашніх тварин — це довело, що навіть із великої висоти падіння може бути безпечним. Цей випадок став точкою відліку для розвитку парашутної справи.
1865 – Книга Льюїса Керролла «Пригоди Аліси в країні чудес» уперше вийшла друком у британському видавництві Macmillan. Видання одразу привернуло увагу літературної спільноти, ставши знаковим прикладом жанру «літератури нісенітниці» та основою для десятків перекладів, екранізацій і театральних постановок.
1887 – Американець Ровелл Ходж отримав патент на винахід колючого дроту. Новинка змінила ландшафт сільського господарства, адже дозволила дешево й ефективно огороджувати великі площі, особливо в умовах Дикого Заходу. Це також вплинуло на розвиток приватної власності в аграрному секторі.
1909 – Брати Райт передали на озброєння армії США свій перший військовий літак. Це була двомісна машина з біпланною конструкцією, яка пройшла випробування і стала першим кроком до створення військово-повітряних сил.
1914 – У розпал Першої світової війни Італія проголосила нейтралітет, попри союз із Німеччиною та Австро-Угорщиною за Троїстим союзом. Це рішення вплинуло на хід кампаній на півдні Європи.
1917 – Палуба британського авіаносця HMS Furious стала місцем першої в історії успішної посадки літака «Сопвіч Камел». Це поклало початок бойовому застосуванню палубної авіації на флоті.
1918 – У серпні до Архангельська висадився британський експедиційний корпус, який став частиною інтервенції країн Антанти проти більшовиків під час Громадянської війни в Росії. Того ж дня в Україні гетьман Павло Скоропадський підписав закон про створення Фонду національної бібліотеки, яка мала стати культурним і науковим центром молодої держави.
1933 – Офіційно відкрито Біломорсько-Балтійський канал, споруджений силами в’язнів ГУЛАГу менш ніж за два роки. Через нелюдські умови праці й масову смертність канал увійшов в історію як символ репресивної економіки сталінської епохи.
1939 – Альберт Ейнштейн звернувся з особистим листом до Президента США Франкліна Рузвельта, попередивши про нацистські дослідження в галузі ядерної енергетики. Цей документ став одним із чинників запуску американської атомної програми — проєкту «Манхеттен».
1940 – Верховна Рада СРСР ухвалила низку важливих рішень. Було затверджено входження до складу УРСР Північної Буковини й частин Бессарабії, анексованих у Румунії. Також ліквідовано Молдавську АРСР у складі УРСР і створено Молдавську РСР.
Того ж дня Францію остаточно залишив генерал Шарль де Голль. З Лондона він закликав не миритися з капітуляцією і продовжити опір нацистам.
1941 – Італійські війська вперше увійшли на територію СРСР, підтримуючи Німеччину в операції «Барбаросса». Це стало формальним початком участі Італії у війні проти СРСР.
1943 – У концтаборі Треблінка відбулося збройне повстання в’язнів. Ув’язнені підпалили будівлі, знищили крематорій і спробували прорватися за межі табору. Більше двохсот людей були вбиті або спіймані знову. Це одна з наймасовіших спроб спротиву в таборах смерті.
1945 – Завершилася Потсдамська конференція лідерів антигітлерівської коаліції. Її рішення стали основою повоєнного поділу Європи, утворення нових кордонів, а також вимог до капітуляції Японії.
1953 – У Києві відкрито дитячу залізницю — освітньо-технічний об’єкт, де діти могли навчатися азів роботи на залізниці. Вона діє і сьогодні як пам’ятка педагогічної та технічної спадщини радянського часу.
1970 – Під час протестів у Белфасті британські війська вперше застосували гумові кулі. Це ознаменувало новий етап конфлікту в Північній Ірландії, який переріс у десятиліття насильства, відоме як «Смуга скорботи».
1990 – О 14:00 за місцевим часом іракська армія вторглася в Кувейт, захопивши країну протягом кількох годин. Цей акт агресії став приводом для війни в Перській затоці.
Того ж року в Дніпропетровську розпочалися Дні козацької слави, приурочені до 500-річчя українського козацтва — спроба осмислення національної історії в контексті змінної радянської ідентичності.
1991 – Сполучені Штати Америки офіційно визнали незалежність Литви, Латвії та Естонії. Це стало важливим кроком до повного розпаду СРСР, який відбувся вже наприкінці того ж року.
1999 – На територію Дагестану вторглися загони ісламських бойовиків під проводом Шаміля Басаєва та Хаттаба. Це стало початком другої чеченської війни, яка мала руйнівні наслідки для обох сторін.
2001 – Генерал Радислав Крстич, заступник Ратко Младича, був засуджений Міжнародним трибуналом у Гаазі до 46 років ув’язнення за причетність до геноциду в Сребрениці, де в липні 1995 року було вбито понад 8 тисяч боснійських мусульман.
2006 – У Йоганнесбурзі, Південна Африка, вперше за 25 років випав сніг. Це стало справжнім метеорологічним курйозом для одного з найтепліших мегаполісів планети.
2017 – Вперше в історії за допомогою технології CRISPR дослідники видалили дефектний фрагмент ДНК із людського ембріона. Це стало проривом у генетичному редагуванні, відкривши перспективи для лікування спадкових хвороб ще на стадії ембріонального розвитку.
Перемога Цезаря: «Veni, vidi, vici»
2 серпня 47 року до н.е. Гай Юлій Цезар здобув блискавичну перемогу над царем Фарнаком у битві під Зелою, залишивши по собі фразу, яка стала афоризмом: «Veni, vidi, vici» — «Прийшов, побачив, переміг».
Понтійський цар Фарнак II, син знаменитого Мітрідата Євпатора, мав на той момент гучну славу переможця: нещодавно він розгромив римські легіони у битві під Ніколаєм, і ця перемога остаточно запаморочила йому голову. Зустріч із самим Цезарем, щоправда, не насторожила його: у понтійців було майже вдвічі більше воїнів, а Цезар діяв без підкріплень, відрізаний від основних римських сил.
Фарнак зайняв панівну висоту біля міста Зела (сучасна Туреччина). Цезар, прибувши на місце, розмістив свій табір на сусідньому пагорбі. Коли римляни почали терміново зводити укріплення, понтійський цар раптом пішов у наступ вгору по схилу. Це рішення здалося настільки безглуздим, що Цезар, за словами очевидців, спершу просто не повірив у серйозність атаки. Проте атака була реальною і катастрофічною для понтійців. Римляни швидко перейшли в контратаку, розгромили ворога на схилі, а потім, переслідуючи, захопили сусідній пагорб і вдерлися в табір противника. Цар Фарнак втік із поля бою. Кампанія була завершена блискавично — буквально за кілька годин.
Після перемоги Цезар надіслав до Риму коротке повідомлення з трьох слів: Veni, vidi, vici. Класичний латинський тріколон без єдиного зайвого звуку, в якому — не просто перемога, а тотальна зневага до супротивника. Саме ця стислість зробила фразу афористичною: одні вбачають у ній буденність чергового тріумфу, інші — навпаки, підкреслену гордість, бо Цезар не встиг як слід розгорнути кампанію, як уже її виграв.
Згідно з античними джерелами, під час тріумфу в Римі перед Цезарем несли таблицю з написом Veni, vidi, vici — фразу, яка згодом стала синонімом стрімкого, беззаперечного успіху.
Цікаво, що ця формула є лише другою за популярністю цитатою, пов’язаною з Юлієм Цезарем. Першу позицію посідає репліка «І ти, Бруте?», яка свідчить про глибоко закорінене в людській свідомості тяжіння до теми зради, а не перемоги.
У XXI столітті фраза Цезаря отримала неочікуване політичне переосмислення. У 2011 році, під час одного з інтерв’ю, державному секретареві США Гілларі Клінтон повідомили новину про смерть лівійського лідера Муаммара Каддафі. Усміхаючись, вона прокоментувала: «We came, we saw, he died» — «Ми прийшли, ми побачили — і він помер». Аллюзія на Цезаря була очевидною, але реакція на її жарт виявилася неоднозначною: критики вважали слова Клінтон неетичними, цинічними, а дехто навіть припускав, що з її психічним станом «щось не так».
Так чи інакше, Veni, vidi, vici залишилася фразою, яка пережила століття. Вона й далі з’являється в заголовках, рекламних кампаніях, музичних треках і мемах — як іронічне або тріумфальне формулювання про перемогу без компромісів.
Історія про комбінацію покерних карт «Рука мерця»
2 серпня 1876 року у салуні містечка Дедвуд, штат Південна Дакота, було вбито легендарного стрільця Дикого Заходу Джеймса Батлера Гікока, відомого під ім’ям Дикий Білл Гікок. Цього дня він, як зазвичай, грав у покер. Але на відміну від своєї звички сідати обличчям до входу, цього разу він сів спиною до дверей. Ця помилка вартувала йому життя. Його застрелив пострілом у потилицю Джек Макколл — невідомий молодик, який заявив, що мстився за свого брата, нібито вбитого Гікоком. Ім’я та існування цього «брата» ніколи не були підтверджені.
На момент вбивства в руках у Гікока була комбінація покерних карт — дві чорні вісімки (трефова й пікова) та два чорні тузи (також трефовий і піковий). Відтоді ця комбінація увійшла в історію як «Рука мерця» (англ. Dead Man’s Hand) — символ фатального випадку, карт, які приносить смерть. П’ята карта так і залишилась загадкою: одні кажуть, що це був валет або дама, інші — що Білл скинув карту й не встиг взяти нову. Є також версія, що п’ятою була дев’ятка чи п’ятірка.
Після вбивства Макколла заарештували, але перший суд у Дедвуді чомусь повірив у історію про помсту за «брата» і виправдав убивцю. Лише пізніше, після передачі справи до суду в іншому окрузі, його визнали винним і стратили. З того часу «Рука мерця» набула містичної репутації. У сучасній покерній традиції виграти з такою комбінацією вважається знаком удачі та своєрідним актом поваги до покерної легенди.
Через роки з’явилася ще одна «рука смерті» — фул-хаус із трьох валетів і двох десяток. Кажуть, що гравця, який тримав її, також застрелили просто під час гри. Але ця комбінація так і не отримала такої слави, як перша «Рука мерця», в якій дві чорні вісімки та два чорні тузи стали символом прокляття для гравця, що сидить не тим боком.
Поява колючого дроту
2 серпня 1887 року в США був запатентований колючий дріт і світ вперше дізнався про «чортову мотузку». Цей жорстокий, брутальний і виразний символ несвободи, насильства й жорстокого контролю вигадали ковбої. У 1873 році фермер з Іллінойсу Генрі Роуз придумав новий спосіб стримування великої рогатої худоби. Він прибивав до голови корови дерев’яну дошку, у яку вбивав загострені шматки дроту. Ідея полягала в тому, щоб корова, намагаючись проштовхнутися крізь загорожу, щоразу завдавала собі болю. Згодом Роуз усвідомив, що ці дошки з дротом можна кріпити не до тварини, а безпосередньо до самої огорожі. Експеримент виявився ефективним — худоба навчилась не наближатися до болючої межі.
У 1875 році ковбой Джон Гейтс, прагнучи продемонструвати силу нової технології, перетворив цілу площу в місті Сан-Антоніо на загін для худоби, обтягнувши її своєю дротяною конструкцією. Його рекламний трюк мав величезний успіх. Зрештою, Гейтс відкрив завод у Сент-Луїсі, де запровадив конвертерне лиття, й до кінця XIX століття став монопольним виробником колючого дроту, президентом «Американської сталевої компанії» і одним із найбагатших людей у США.
Цей технічний винахід був надто влучним, щоб залишитися лише інструментом для фермерів. Так, Софі Лорен порівнювала жіноче вбрання з колючим дротом: «Плаття має виконувати свою функцію, не закриваючи огляд», а американський комік і співак Денні Кей іронізував: «Сучасне плаття — як колючий дріт: захищає територію, але дозволяє її розглянути».
Проте в історії колючий дріт залишився не як засіб огородження для худоби і не як інженерна перепона на полі бою. Він перетворився на один із найвиразніших символів тоталітаризму, концентраційних таборів, приниження, репресій, колоніального контролю, державних кордонів, а також — психологічних і соціальних бар’єрів.
Втім, не всюди «чортова мотузка» сприймається як символ гніту. Кілька років тому Литва офіційно звернулась до України з проханням надати колючий дріт в якості гуманітарної допомоги для зміцнення фізичного бар’єра на кордоні з Білоруссю. Київ був готовий безоплатно передати матеріали. Тут колючий дріт став символом сили, захисту, суверенітету й кордону.
