ОККО запускає біоетаноловий завод: “королева полів” кукурудза вчергове стає вітчизняною валютою

ІА “ФАКТ” вже писало, що з 1 травня має докорінно змінитися український паливний ринок: поступово підуть у минуле бензини без біоетанолу. Закон №3769-IX встановлює чітку норму: присутність щонайменше 5% біокомпонента в кожному літрі моторного бензину. Це не просто новація, а тест на зрілість ринку та готовність України грати за європейськими правилами.

ОККО запускає біоетаноловий завод: крок до енергетичної незалежності та зеленої економіки України

Запуск власного виробництва біоетанолу вже у другій половині наступного року планує група компаній ОККО. Цьогоріч буде завершено будівництво елеваторного та складського комплексу для приймання кукурудзи, вирощуваної у власному аграрному кластері.

За 2024–2026 роки на проєкт планують витратити 110 мільйонів євро. Третину цієї суми компанія вклала своїми силами, решту — позичила. Зокрема, ЄБРР надав 60 мільйонів євро на 9 років, а Райффайзенбанк Україна — ще 15 мільйонів на 7 років. Така підтримка показує, що міжнародні партнери довіряють проєкту та вірять у його важливість для змін в українській енергетиці.

У цій амбітній історії свою непересічну роль знову доводить кукурудза. “Королева полів”, яка десятиліттями залишалася серед опор економіки країни, сьогодні вступає в нову епоху. Тепер вона не лише продукт харчової або агроіндустрії — кукурудза стає символом енергетичних змін, переходячи в економічний мейнстрім у новій якості: як сировина для виробництва біоетанолу. Ця трансформація відкриває не просто нові ринки, а цілі горизонти для українського агроенергетичного майбутнього.

Річна потужність заводу ОККО сягатиме 83 тисяч тонн біоетанолу, а також 70 тисяч тонн кормових продуктів. ОККО готується запустити не просто біоетаноловий завод, а символ нового вітчизняного курсу на енергетичну незалежність та екологічну модернізацію. І хоча офіційно повідомляється, що основною сировиною стане кукурудза, масштаби амбіцій значно ширші: технології дозволяють використовувати також пшеницю, цукровий буряк, сорго й навіть аграрні відходи — те, що донедавна вважалося непотрібним баластом. Такий підхід відкриває Україні шлях до розвитку справжньої циркулярної економіки, де відходи стають ресурсом, а не проблемою.

Як наголошують у профільних асоціаціях, зокрема, Біоенергетичній асоціації України, використання побічної продукції сільського господарства може здешевити виробництво біоетанолу, а також зменшити навантаження на навколишнє середовище.

Та чи стане новий завод ще й енергоощадним проривом? Схоже, що так. Сучасні технології — ферментативний гідроліз, ректифікація й дегідратація біоетанолу —  дають змогу витрачати менше енергії на одиницю продукції. Більше того, частина побічних продуктів — барда — може використовуватись для виробництва біогазу. Це вже давно випробувана практика на подібних об’єктах у світі, наприклад, у Бразилії чи США, і тепер вона приходить і в Україну.

Уже зрозуміло: попит на кукурудзу зросте, і не лише за рахунок внутрішньої переробки. Завод планує щорічно переробляти до 250 тисяч тонн кукурудзи, що означає, що місцеві фермери отримають нові можливості збуту й сильніший стимул інвестувати в свої господарства. Логіка проста: чим більше заводів працюватиме в країні, тим менше залежності від нестабільного світового ринку та цінових коливань.

Збільшення внутрішньої переробки кукурудзи може не лише стабілізувати ціни, а й допомогти аграріям уникнути втрат через логістичні проблеми експорту.

Але потенціал цього заводу виходить далеко за межі внутрішнього ринку. Україна вже сьогодні наближається до вичерпання квоти на експорт біоетанолу в межах угоди з ЄС — у минулому році експорт склав майже 100 тисяч тонн із дозволених 100 тисяч. Із основних споживачів — Литва, Польща, Швейцарія та Латвія. Такий ривок українського біоетанолу вже викликав побоювання європейських конкурентів, що може змусити Брюссель вимагати додаткових обмежень або перегляду торгових умов.

Біоетанол у бензині: екологічний прорив чи випробування для ринку і водіїв?

Хоча формально у бензин додаватиметься лише 5% біоетанолу, ця зміна несе із собою не лише екологічний сигнал, а й питання:  чи готові до неї водії, машини та сам ринок?

Фахівці заспокоюють: серйозних ризиків немає. Біоетанол має октанове число близько 106 одиниць, що навіть покращує якість бензину — пальне краще згорає, двигун працює м’якше, знижується ризик детонації. Для сучасних автомобілів суміші з 5-10% біоетанолу абсолютно безпечні й не потребують ані технічних змін, ані спеціального обслуговування.

Втім, відчути нові виклики можуть старі авто. Справа в тому, що біоетанол має властивість поглинати вологу та розчиняти старі відкладення в паливній системі. Результат — забиті фільтри, витоки у зношених гумових деталях і, як наслідок, небажані поїздки на СТО. Автомобілістам зі старими машинами радять бути уважними: перевірити стан паливної системи і за потреби підготувати авто до роботи на новому пальному.

А що з цінами? Додавання біоетанолу може збільшити вартість бензину приблизно на 50–80 копійок за літр. Проте світові ціни на нафту падають, тому українські експерти прогнозують навіть загальне здешевлення пального у цьому травні, яке частково нівелює ефект від нової домішки.

І найголовніше: у середньостроковій перспективі біоетанол може стати для України справжньою золотою жилою. Використання вітчизняної агропродукції для виробництва пального зменшує залежність від імпорту нафти, стабілізує внутрішній ринок і підтримує фермерів. Така модель може допомогти Україні не лише з екологією, а й з економікою, надаючи реальний імпульс розвитку сільських територій.

Контроль за дотриманням закону про використання біоетанолу здійснюватиме Державна екологічна інспекція: щоб ані виробники, ані імпортери, ані продавці не ігнорували екологічний курс. Проте, як з’ясувалося, система ще далека від ідеалу: через бюрократичні затримки — не затверджені форми протоколів і порядок обліку — штрафи на практиці поки що не стягуються.

А штрафи обіцяють бути відчутними: для роздрібних продавців кожна тисяча літрів бензину без належної домішки коштуватиме понад 21 тисячу гривень. Виробникам і великим трейдерам буде трохи легше — шість прожиткових мінімумів, але все одно неприємно.

Водночас держава залишила “вікна безпеки”. Найвибагливіше пальне з октановим числом 98 і вище поки звільнили від обов’язкової біодомішки. Так само бензин для армії й держрезерву, що дозволяє не ризикувати якістю в критичних секторах.

Проте головне питання залишається відкритим: чи може система реально запрацювати? Адже без жорсткого контролю нова норма ризикує залишитися просто рядком у законі. А успіх проєкту залежить не лише від бажання держави змінюватися, а й від готовності бізнесу грати за новими правилами.

Біоетаноловий прорив ОККО: зелена енергетика, робочі місця та новий шанс для Тернопільщини

Запуск біоетанолового заводу ОККО — не лише інвестиція у виробництво, а й ставка на зелену трансформацію країни, реальний шанс для України знизити викиди парникових газів, не чекаючи чергових глобальних угод чи самітів.

Біоетанол може скоротити викиди CO₂ на 10–15% у порівнянні з традиційним бензином. Це означає, що кожен літр бензину з біодомішкою зменшує кількість вуглецю в атмосфері та робить чистішим повітря. У масштабах країни може стати відчутним навіть невелике зменшення викидів, особливо на тлі забрудненого транспорту та старої індустрії.

Однак екологічна відповідальність — не лише про те, що йде з вихлопної труби, а й про те, як працює завод. У світі біоетанолове виробництво нерідко поєднують із компенсаційними програмами: зокрема, посадкою лісів для відновлення поглиначів вуглецю. Такі проєкти в межах механізмів чистого розвитку давно реалізуються у Бразилії.

Що ж до українського контексту, поки офіційних анонсів про компенсаційні насадження від ОККО немає. Водночас світові тренди дають зрозуміти: ринок дедалі більше вимагатиме від виробників не лише зеленого продукту, а й “зеленого виробництва”.

Щоб зменшити свій потенційний екологічний слід, заводи біоетанолу за кордоном уже зараз впроваджують сучасні практики: використовують аграрні відходи замість свіжої сировини, впроваджують замкнуті цикли використання води, встановлюють сонячні панелі й утилізують біомасу для внутрішнього енергопостачання.

У маленьких містечках і селах Тернопільщини завжди чекали на великі інвестиції як на шанс змінити долю. І тепер, із запуском біоетанолового заводу ОККО, цей шанс стає реальністю.

Хоча точну кількість робочих місць компанія поки офіційно не оголошувала, масштаби проєкту кажуть самі за себе. Потужність у 83 тисячі тонн біоетанолу на рік і обсяги переробки до 250 тисяч тонн кукурудзи щороку вимагають сотень людей: від операторів ліній і агрономів до логістів і технічного персоналу. І це лише початок. Навколо заводу планують створити індустріальний парк із офісами, складами, торговими приміщеннями, що додасть регіону ще більше можливостей для працевлаштування й розвитку малого бізнесу.

Йдеться не лише про створення нових робочих місць. Коли йдеться про соціальну відповідальність, ОККО має добру репутацію. Ще в перші місяці війни компанія безкоштовно забезпечувала пальним волонтерів, армію й лікарів, витративши на це майже 20 мільйонів гривень. Тож цілком можна очікувати, що й у новому регіоні ОККО підтримуватиме місцеві громади через допомогу школам, лікарням чи розвиток спортивних проєктів.

Крім того, фінансисти з ЄБРР, які підтримали проєкт, поставили завдання: допомагати ветеранам повертатися до професійного життя й відкривати більше можливостей для жінок у технічних спеціальностях.

Отже, біоетаноловий завод на Тернопільщині — не просто чергова промислова будівля. Це нові робочі місця, реальний шанс для місцевих громад на краще життя і приклад того, як великі інвестиції можуть приносити не лише гроші, а й користь людям.

Тетяна Вікторова