12 серпня відзначаються Міжнародний день молоді та День молоді України, а також Всесвітній день слонів і День вінілових платівок. У цей день в історії відбувалися події, які охоплюють різні сфери — від відкриттів у науці й техніці до важливих політичних рішень, досягнень у культурі, освоєння космосу та навіть несподіваних випадків, які вплинули на перебіг повсякденного життя.
Міжнародний день молоді та День молоді України
Це свято відзначають за рішенням Генеральної Асамблеї ООН, ухваленим у 1999 році після Лісабонської зустрічі міністрів у справах молоді. Перші урочистості відбулися у 2000 році, а метою свята стало привернення уваги до потреб і прав молодого покоління, сприяння його активній участі у суспільному житті та обговоренню ключових викликів, що стоять перед молоддю у світі.
В Україні існує власне свято — День молоді України, яке зараз також відзначається 12 серпня, узгодивши його з міжнародною датою. Раніше воно припадало на останню неділю червня відповідно Указу Президента України від 22 червня 1994 року. Однак у 2021 році святкування цього дня перенесено на 12 серпня з урахуванням ініціативи молодіжних рухів і організацій України для підтримки інтеграції української молоді до європейської спільноти.
Зміна календаря святкування в Україні дала змогу поєднати внутрішній та міжнародний виміри молодіжної політики, зберігши при цьому національну ідентичність і власні традиції відзначення. Це день, коли особливу увагу приділяють ролі молодих людей у розвитку держави, формуванні майбутнього, а також питанням освіти, працевлаштування, волонтерства та соціальної активності. Попри символічність дати, цей день часто стає майданчиком для висвітлення успіхів та проблем, з якими стикається молоде покоління, і нагадуванням про потребу в довгостроковій підтримці молоді з боку суспільства та держави.
Цікаві факти
У країнах ЄС до категорії молоді часто відносять людей до 29 або навіть 35 років, тоді як ООН встановлює рамки 15–24 роки.
Наймолодшому депутату Верховної Ради України VIII скликання було 23 роки.
У світі діє понад 180 національних молодіжних рад та парламентів, що представляють інтереси молоді на державному рівні.
Символом Міжнародного дня молоді в різних країнах часто є коло, яку уособлює об’єднання молодих людей незалежно від національності та культури.
В Індії, де проживає найбільша молодіжна спільнота у світі (понад 350 мільйонів людей), цей день набуває масштабних форм, поєднуючись із національними молодіжними програмами.
Українська молодь є однією з найактивніших у світі за участю у волонтерських ініціативах, особливо під час повномасштабної війни.
В Японії окремий «День повноліття» святкують у січні, і він вважається аналогом молодіжного свята, хоча орієнтований лише на тих, кому виповнилося 20 років.
Всесвітній день слонів
Цей день встановлено з метою привернення уваги до проблем збереження слонів та ризиків, які загрожують їхньому існуванню. Ідея свята полягає у створенні об’єднаного інформаційного простору, де громадські організації, науковці та небайдужі люди можуть звернути увагу на браконьєрство, знищення природних середовищ, конфлікти між людьми та слонами.
Цей день також спрямований на популяризацію знань про біологію та поведінку слонів, роль цих тварин у культурі та екосистемах. Він заохочує до пошуку ефективних способів захисту, розвитку заповідників і програм розведення, а також до боротьби з нелегальною торгівлею бивнями та іншими частинами тіла слонів. Участь у заходах Всесвітнього дня слонів не обмежується певним регіоном — це глобальна ініціатива, яка об’єднує країни Африки, Азії та інші куточки світу, де є інтерес і готовність підтримати цих унікальних тварин.
Цікаві факти
Слон — найбільша сухопутна тварина на планеті, дорослий самець африканського слона може важити понад 6 тонн.
У слонів надзвичайно розвинена пам’ять, що допомагає їм знаходити воду та харчові ресурси навіть через багато років.
Існує лише три сучасні види слонів: африканський саванний, африканський лісовий та азійський.
Вуха африканського слона більші й нагадують за формою карту Африки, тоді як у азійського — менші й більш округлі.
Слони спілкуються за допомогою інфразвуків, які можуть поширюватися на відстань понад 10 км.
Малюки-сленята можуть стояти вже через кілька хвилин після народження і йти за матір’ю через годину.
Слонячі бивні ростуть упродовж усього життя, і їх видаляють браконьєри, що є головною причиною зменшення популяції.
Слони — єдині тварини, окрім людини, які можуть «оплакувати» померлих родичів, залишаючись біля їхніх тіл і торкаючись їх хоботом.
День вінілових платівок
Цей день відзначається як спосіб вшанування культурної та музичної спадщини, пов’язаної з цим носієм звуку. Ініціатором стала некомерційна американська організація, яка займається збиранням, архівуванням і збереженням вінілових записів, що залишилися у приватних колекціях, магазинах та студіях. Мета цього дня — нагадати про значення вінілу як символу цілої епохи в музиці, популяризувати його як носій із особливим теплим звучанням і стимулювати збереження рідкісних записів для майбутніх поколінь.
Свято також покликане підтримати інтерес до колекціонування та виробництва платівок, яке переживає новий підйом завдяки моді на аналоговий звук. У цей день власники колекцій, музичні магазини та ентузіасти обмінюються записами, діляться історіями про знахідки та рідкісні видання, а також звертають увагу на необхідність оцифрування старих записів, щоб уникнути їхньої втрати. Вініл розглядається як джерело музики, так і культурний артефакт, який передає дух часу, обкладинки, дизайн і навіть соціальний контекст, у якому він був створений.
Цікаві факти
Перші вінілові платівки з’явилися у 1930-х роках, але популярними стали після Другої світової війни.
Вінілу передували шелакові платівки, які були крихкими, ламалися навіть від падіння з невеликої висоти та вміщували лише 3–4 хвилини звуку на бік.
Чорний колір вінілу — це не просто дизайнерське рішення: до складу додають вуглецеву сажу, щоб зробити матеріал міцнішим і стійкішим до зношування.
Найдовша офіційно випущена платівка має час звучання понад 90 хвилин завдяки зменшенню ширини доріжки та використанню високоякісного вінілу.
У 1960–70-х роках обкладинки вінілових альбомів стали окремим напрямом мистецтва — їх створювали провідні художники, а деякі видання оцінюють дорожче, ніж саму платівку.
У СРСР існували так звані «платівки на кістках» або «музика на ребрах» — нелегальні записи західної музики, зроблені на рентгенівських знімках, щоб обійти цензуру.
У 2014 році NASA надіслало у космос «золоті платівки» з вибраними звуками Землі та музикою, щоб потенційні інопланетні цивілізації могли дізнатися про людство.
Якість звучання вінілу залежить не тільки від майстерності звукорежисера, а й від товщини пластинки: аудіофіли вважають ідеальними видання вагою 180 грамів.
В Японії досі працюють автоматичні торгові апарати, які продають вживані платівки за символічну ціну.
Деякі сучасні виконавці випускають платівки з кольорового або прозорого вінілу, а також із вкрапленням блискіток чи навіть листя, роблячи їх арт-об’єктами.
Вініл «живе» довше за цифрові носії: за належного зберігання платівка може звучати без втрати якості понад 100 років, тоді як компакт-диски починають деградувати через 20–30 років.
У 1979 році платівка гурту The Who «Quadrophenia» стала першою, яку офіційно випустили з вбудованим запахом — обкладинка мала аромат морської солі та водоростей.
У 2016 році британський музикант Джек Уайт створив платівку, яка починається з середини та грає у зворотному напрямку до краю.
Найдорожчий проданий на аукціоні вініл — це тестовий пресинг синглу Елвіса Преслі «My Happiness», який купив музикант Джек Уайт за 300 тисяч доларів, щоб згодом перевидати його.
У США існує Національний день магазину платівок (Record Store Day), коли багато релізів доступні лише в цей день і часто стають колекційною рідкістю вже за кілька тижнів.
Один з найдорожчих вінілових записів — альбом The Beatles «White Album» із серійним номером 0000001, проданий на аукціоні за понад 790 тисяч доларів.
У 2020 році продажі вінілових платівок у США вперше з 1980-х перевищили продажі компакт-дисків.
Вінілове відродження триває вже понад 15 років, і щороку з’являються нові заводи з їх виробництва.
Деякі сучасні музичні релізи випускають ексклюзивно на вінілі, щоб підкреслити унікальність і зібрати обмежені колекції.
Історичні події в цей день
1658 рік — у Північній Америці створили перший поліцейський загін під назвою Рательвахт, який став прообразом сучасних правоохоронних служб у колоніях.
1824 рік — поета Олександра Пушкіна вислали з Одеси до Михайлівського, що суттєво вплинуло на його творчість і подальший життєвий шлях.
1851 рік — американець Ісаак Мерріт Зінгер отримав патент на швейну машину з ножним приводом, яка згодом революціонізувала текстильну промисловість.
1865 рік — британський хірург Джозеф Лістер уперше під час операції використав фенол (карболову кислоту) для дезінфекції інструментів і рук, започаткувавши нову еру в хірургії.
1896 рік — на річці Клондайк знайшли золото, що стало початком знаменитої «золотої лихоманки» і масової міграції шукачів пригод.
1915 рік — відбулося перше бойове застосування літака-торпедоносця: британський Short Type 184 під час Першої світової війни затопив османське судно.
1918 рік — у США запровадили заборону на продаж спиртного на залізничних вокзалах, аргументуючи це необхідністю зменшення правопорушень.
1949 рік — підписано Женевську конвенцію про захист жертв війни, яка стала ключовим документом міжнародного гуманітарного права.
1949 рік — у Лондоні Біг Бен відбивав час із запізненням на чотири з половиною хвилини через шпаків, що сіли на хвилинну стрілку.
1953 рік — СРСР здійснив перше випробування водневої бомби на Семипалатинському полігоні.
1953 рік — Енн Девідсон стала першою жінкою, яка самостійно перетнула Атлантичний океан на яхті.
1959 рік — у СРСР дозволили продаж у кредит товарів довгострокового користування, що стало важливим кроком у зміні споживчої культури.
1981 рік — світ побачив персональний комп’ютер IBM PC, який згодом змінив підхід до обчислювальної техніки та роботи з інформацією.
1992 рік — США, Канада і Мексика підписали угоду про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі (NAFTA), що об’єднала три країни в найбільший єдиний торговий простір.
1994 рік — відкрився рок-фестиваль «Вудсток ’94», присвячений 25-річчю легендарного музичного заходу 1969 року.
1999 рік — в Україні ухвалили рішення закрити всі витверезники, що було частиною реформування соціальних служб.
2000 рік — у Баренцевому морі затонув російський атомний підводний човен «Курськ», загинули всі члени екіпажу.
2016 рік — дослідники з Університетського коледжу Лондона створили алгоритм, здатний сканувати та відтворювати майже будь-який почерк.
2017 рік — вчені виявили 91 вулкан під товщею Західноантарктичного крижаного щита на глибині близько двох кілометрів, що зробило цей регіон найбільшим вулканічним районом на Землі.
Анексія Гавайських островів
12 серпня 1898 року Сполучені Штати офіційно анексували Гавайські острови. Для європейців архіпелаг відкрив 18 січня 1778 року британський мореплавець Джеймс Кук, і саме там він загинув. На той час Гаваї були королівством, де монарха обирали всенародним голосуванням. Основою економіки було виробництво цукрової тростини, а улюбленим розвагою місцевих жителів — катання на хвилях на дерев’яних дошках, яке нині у світі відоме як серфінг.
Після посилення політичного та економічного впливу вихідців зі США важливою фігурою в управлінні королівством став Стенфорд Доул — син американських іммігрантів, народжений у Гонолулу 1844 року, відомий як «цукровий король». Саме під його тиском короля змусили підписати так звану «конституцію багнета», яка суттєво обмежувала владу монарха на користь парламенту, контрольованого насамперед представниками американської громади. Коли після смерті короля до влади прийшла королева й спробувала скасувати ці положення, група американських переселенців, заручившись підтримкою моряків зі стоячого в гавані американського корабля, здійснила переворот і усунула її від влади.
Далі процес приєднання Гаваїв до США став лише питанням часу. Місцевих жителів про їхню думку фактично не питали. Близько 38 тисяч із приблизно 100 тисяч гавайців підписали петицію проти включення до складу США, але королеву ув’язнили, а анексію здійснили через резолюцію Конгресу. Офіційна передача влади відбулася 12 серпня 1898 року, після чого Гаваї отримали статус Території США з обмеженими правами.
Такий стан тривав понад півстоліття, доки 21 серпня 1959 року архіпелаг не став 50-м штатом країни. На початку XXI століття Вашингтон офіційно вибачився перед гавайцями за насильницьке усунення монархії та приєднання островів, однак у 2015 році представники Аляски та Гаваїв звернулися до ООН із проханням розглянути питання незаконної анексії й провести референдум про самовизначення. Їхня заява стверджувала, що обидві території були «поглинуті США шляхом обману та порушення принципів ООН», але ця ініціатива не мала подальших наслідків.
Героїчний подвиг захисників Харкова
12 серпня 1941 року Гітлер наказав захопити Донецький басейн та індустріальний район Харкова. Цей наказ став частиною плану швидкого просування німецьких військ на схід, щоб отримати контроль над ключовими промисловими центрами Радянського Союзу. Вже в жовтні 1941 року Харків здали майже без бою. Єдиною серйозною перепоною для німецької танкової колони, яка заходила в місто з боку Полтави, став розрахунок з трьох гармат, що зайняв позиції на Привокзальній площі. Артилеристи прийняли бій, у якому вся батарея загинула, але встигла знищити близько 30 танків і бронемашин противника.
Вражений подвигом радянських бійців, німецький командний склад поховав загиблих і встановив на їхню честь пам’ятник. На ньому було написано: «Єдиним захисникам Харкова, від німецького командування, з захопленням подвигом загиблих», далі йшли прізвища та військові звання героїв. Спочатку пам’ятник стояв на Привокзальній площі біля старого поштамту, а пізніше його перенесли на площу Рози Люксембург (нині — Павлівська). Після звільнення Харкова пам’ятник прибрали, оскільки він був німецьким. За свідченнями місцевих жителів, це був чи не єдиний випадок, коли окупанти встановили монумент на честь слов’янських воїнів, визнавши їхню мужність у бою.
Політ у космос першого українця
12 серпня 1962 року в космос вирушив перший українець — четвертий льотчик-космонавт СРСР, уродженець села Узин Білоцерківського району Київської області Павло Романович Попович. Його позивний під час польоту — «Беркут». Місія тривала з 12 по 15 серпня і стала важливою віхою в історії космонавтики: уперше відбулися відеорепортажі з орбіти, які транслювалися по телебаченню СРСР та в системі Інтербачення. У перший день польоту, на прохання головного конструктора Сергія Корольова, Павло Попович виконав українську пісню «Дивлюсь я на небо та думку гадаю» — це була перша пісня, заспівана в космосі.
На орбіті космонавт провів 2 доби 22 години 57 хвилин, здійснивши 48 обертів навколо Землі. За успішне виконання першого у світі групового космічного польоту, мужність і героїзм Павлу Поповичу присвоїли звання Героя Радянського Союзу. Пізніше він шість скликань був депутатом Верховної Ради УРСР.
В інтерв’ю українському журналу «Авіація і час» у 2001 році Павло Романович наголосив, що космонавтика має глибоке українське коріння, нагадавши про видатних земляків — Кибальчича, Кондратюка, Корольова, Челомея, Янгеля, Глушка — та підкреслив: «Я українець і пишаюся цим».
Закриття витверезників в Україні
12 серпня 1999 року в Україні ухвалили рішення про закриття всіх витверезників. Офіційна причина — нерентабельність цих установ. Витверезник можна без перебільшення назвати суто радянським винаходом: у жодній країні світу нічого подібного не існувало. На момент ліквідації в Україні працювало 154 такі заклади, з них п’ять — у Харкові.
Формально медвитверезник вважався медичним закладом, призначеним для тимчасового утримання осіб у стані середнього ступеня алкогольного сп’яніння до моменту їхнього протверезіння. Перший витверезник відкрили у 1931 році в СРСР у системі Наркомздоров’я. Вже в 1939 році, через часті випадки агресивної поведінки клієнтів, їх передали у підпорядкування міліції. Вивезення п’яних з вулиць здійснювали наряди міліції з двох співробітників та водія, які їздили на автомобілі з написом «спецмедслужба» (у народі — «спецментслужба»).
Їм заборонялося втручатися у сімейні конфлікти або доставляти нетверезих додому. У самому витверезнику послуги були платними: «клієнта» могли облити холодною водою, часто прямо зі шланга, та надати ліжко в камері. У 1950–60-х роках радянським робітникам після ночівлі у витверезнику вранці наливали чарку горілки «для підлікування», а в ЛТП (лікувально-трудовому профілакторії) така практика зберігалася навіть у 1990-х.
Вартість перебування у витверезнику за квитанцією у 1960–70-х роках становила 15 рублів, а наприкінці 1980-х — приблизно 25 копійок («чвертний»). Після повторного візиту фото порушника могли вивісити на «дошці ганьби». Про факт перебування повідомляли за місцем роботи, після чого випадок розглядали на профспілковому або партійному зібранні.
У 2010 році МВС виступило з ініціативою повернути витверезники, мотивуючи це тим, що близько 80% злочинів в Україні скоюють у побуті в стані алкогольного сп’яніння. Однак правозахисники не визнали ці аргументи достатньо переконливими, і питання залишилося невирішеним.
