12 травня відзначаються Всесвітній день медичних сестер і Міжнародний день здоров’я рослин, а також в цей день Україна стала повноправним членом Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). 12 травня в різні роки залишило глибокий слід в історії — від заснування перших храмів і університетів до технічних проривів і культурних злетів.
Всесвітній день медичних сестер
Це професійне свято тих, чия турбота, витримка і людяність рятують життя. Це день, коли варто зупинитися й усвідомити роль медичних сестер у медичній системі, у щоденній боротьбі за здоров’я, у кризах, війнах, епідеміях і в щасливих моментах одужання. Девіз першого міжнародного почесного сестринського товариства звучить лаконічно й гідно:
«Любов. Мужність. Честь». Ці слова досі залишаються моральним орієнтиром для мільйонів медичних сестер у всьому світі.
Свято має понад столітню історію. Його витоки пов’язані з англійкою Флоренс Найнтінгейл, яка народилася 12 травня 1820 року в аристократичній англійській родині. Саме вона увійшла в історію як перша в світі професійна медична сестра та реформаторка системи догляду за хворими. Її вважають засновницею самостійної сестринської професії. Згодом її внесок був визнаний настільки вагомим, що Міжнародна організація Червоного Хреста вирішила саме в день її народження встановити професійне свято — Всесвітній день медичних сестер.
Під час Кримської війни вона очолила догляд за пораненими британськими солдатами, запровадила санітарні норми, які врятували тисячі життів, і довела, що медсестринство — це не допоміжна справа, а повноцінна фахова діяльність, що потребує знань, дисципліни й відданості. Завдяки її зусиллям догляд за пораненими став системним, а не випадковим.
Все життя Флоренс Найтінгейл присвятила не лише догляду за пораненими, а й побудові системи підготовки медсестер, створенню стандартів роботи, реформі шпиталів та статистичному обґрунтуванню змін у медицині. Вона стала символом милосердя, розуму й сили.
Хоча традиція відзначення почалася ще в першій половині XX століття, офіційно День медичної сестри був визнаний у 1971 році. Цьому передувало об’єднання сестер милосердя з 141 країни світу в єдину професійну організацію — Міжнародну раду медичних сестер.
У контексті Всесвітнього дня медичних сестер не можна оминути внесок українських медсестер, особливо тих, хто з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну став на передову не зі зброєю, а з перев’язочним матеріалом, крапельницями та вірою в порятунок кожного пораненого.
З 24 лютого 2022 року тисячі українських медсестер опинилися в умовах, далеких від безпечних лікарень: під обстрілами, у польових госпіталях, підвалах, евакуаційних потягах і мобільних шпиталях. Вони працюють у стабілізаційних пунктах на передовій, де рахунок іде на хвилини. Поруч із військовими медиками — цивільні сестри, які не полишили пацієнтів у прифронтових лікарнях, навіть коли вікна тремтіли від артилерії.
Багато українських медсестер отримали державні нагороди — ордени «За мужність», медалі «За врятоване життя», почесні відзнаки МОЗ і Міноборони. Але найбільша подяка — це очі врятованих. Бо часто саме медсестра є першою, кого бачить боєць після поранення. У цю дату варто згадати і тих медсестер, які загинули на війні. Вони не тримали автомат, але були ціллю, бо рятували життя. Були й ті, хто загинув під час евакуації пацієнтів, у зруйнованих російськими обстрілами лікарнях, або на дорозі між стабпунктом і шпиталем.
З початків існування професії сформувався образ медсестри як помічниці, санітарки, яка виносить поранених із поля бою або мовчки стоїть біля операційного столу. Але з часом цей образ зазнав глибоких змін. Сучасна медсестра — це кваліфікований фахівець, який відповідає не лише за виконання лікарських приписів, а й за психологічну підтримку пацієнтів, організацію догляду, моніторинг стану, допомогу в критичних ситуаціях. Це людина, яка часто проводить з хворим набагато більше часу, ніж лікар.
Цікаві факти
Лідером за кількістю медсестер є Фінляндія. Тут на 100 000 осіб припадає 2162 медсестри. Такий високий показник є результатом інвестицій у систему охорони здоров’я, яка визнає медичних сестер ключовими гравцями.
В одній з найбідніших країн світу — на Гаїті — на таку саму кількість населення припадає всього 5 медсестер. Це один з найбільш разючих прикладів глобальної нерівності у доступі до базової медичної допомоги.
Медсестринство є однією з наймасовіших професій у світі. За даними ВООЗ, у світі працює понад 27 мільйонів медсестер. І попри це, у багатьох країнах спостерігається гостра нестача кадрів, зокрема в сільській місцевості, зонах бойових дій, бідних регіонах.
Міжнародний день здоров’я рослин
Це свято запроваджене Генасамблеєю ООН у 2021 році за ініціативою Продовольчої та сільськогосподарської організації (FAO), щоб привернути увагу до проблем, які загрожують рослинам: хвороби, шкідники, зміна клімату.
Цей день покликаний наголосити: рослини — основа життя. Вони постачають нам кисень, їжу, паливо, ліки, тканини, деревину. І разом із тим, саме вони першими потрапляють під удар — від шкідників, грибкових і вірусних інфекцій до посухи, знищення ґрунтів і змін клімату. Щороку до 40% сільськогосподарських культур у світі знищується через хвороби й шкідників, а це — голод, економічні втрати, зубожіння мільйонів людей.
Світ стає дедалі взаємопов’язанішим. Збільшення обсягів міжнародної торгівлі та перевезень, зміна клімату й деградація екосистем призводять до стрімкого поширення нових загроз для рослин. Інфекції, які раніше були локальними, тепер поширюються континентами за лічені тижні.
Цікаві факти
Здоров’я рослин прямо впливає на здоров’я людей. Недоїдання, зростання цін на їжу, зменшення біорізноманіття — все це наслідки нездорових рослин. Захист сільського господарства — це захист глобальної стабільності.
Рослини забезпечують 80% їжі, яку споживає людство, і 98% кисню на планеті. Щороку до 40% врожаю у світі втрачається через шкідників і хвороби, що веде до голоду та економічних збитків.
40% сільгосппродукції щороку знищується у світі через хвороби й шкідників. Це майже половина їжі — зникає ще до того, як потрапить на тарілку.
Мільярд доларів на рік — такі збитки лише від одного виду шкідника Tuta absoluta, що атакує помідори. Потрапив із Південної Америки до Африки й поширився по Європі.
Оливкова чума в Італії (бактерія Xylella fastidiosa) знищила понад 21 мільйон дерев. Туристи приїжджають — а оливкових гаїв більше немає.
У Колумбії грибок Fusarium TR4 знищує банани сорту «Кавендіш», які складають 95% експорту — а цей сорт не має імунітету. Банани можуть зникнути з магазинів.
Через зміни клімату нові шкідники «мігрують» на північ. Скандинавія вже бореться з жуками, які раніше там не водилися взагалі.
1 долар, вкладений у профілактику хвороб рослин, економить до 100 доларів, які довелося би витратити на ліквідацію наслідків.
У 2020 році в Кенії нашестя сарани охопило майже 1 млн гектарів, знищивши харчі для 40 мільйонів людей у Східній Африці.
В Азії рисова стеблова борошниста роса знищує до 30% посівів рису щороку.
Україна стала повноправним членом ЮНЕСКО
12 травня 1954 року Україна стала повноправним членом Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Це стало можливим завдяки тому, що УРСР, попри входження до складу СРСР, була окремим засновником ООН і мала окреме представництво в міжнародних організаціях. Завдяки цьому ще до 1991 року українські вчені, освітяни та митці брали участь у міжнародних проєктах, конференціях та ініціативах ЮНЕСКО — від власного імені.
З того часу Україна бере участь у роботі ЮНЕСКО як окрема держава, а з 1991 року — як незалежна країна. Завдяки цьому в Україні охороняються об’єкти Світової спадщини, діє Національна комісія у справах ЮНЕСКО, а українські науковці, митці, освітяни й активісти беруть участь у глобальних програмах у галузі культури, захисту нематеріальної спадщини, свободи слова, цифрової освіти.
Цікаві факти
Софійський собор і Києво-Печерська лавра були внесені до Світової спадщини ЮНЕСКО ще у 1990 році — за рік до Незалежності. Таким чином, Україна ще як частина СРСР стала володарем об’єктів світового значення.
У 2023 році український борщ став частиною нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, що охороняється через загрозу знищення під час війни. Це перша у світі кулінарна традиція, яку визнали постраждалою від агресії.
Львів офіційно охороняється ЮНЕСКО як «живе середньовічне місто», де понад 200 пам’яток на одній площі 120 гектарів. Це одна з найбільших охоронних зон у Східній Європі.
Букові праліси в Карпатах, занесені до списку ЮНЕСКО, це найстаріші природні ліси Європи, де дерева віком понад 500 років. Їх не торкалася сокира.
Резиденція православних митрополитів у Чернівцях, внесена до списку ЮНЕСКО, будувалась у стилі, який поєднує візантійське, готичне та мавританське мистецтво — таке трапляється лише в кількох країнах світу.
Під час повномасштабного вторгнення Росії ЮНЕСКО зафіксувала пошкодження понад 300 українських культурних об’єктів, зокрема театрів, музеїв, соборів і бібліотек.
Історичні події в цей день
996 рік – У Києві освятили першу кам’яну церкву Київської Русі — Десятинну. Вона стала символом державного прийняття християнства і початком київського храмового будівництва, ставши духовним і культурним центром Русі.
1311 рік – У Франції відбулася масова публічна страта: інквізиція спалила 54 лицарів Ордену тамплієрів. Їх звинуватили в єресі, що стало частиною масштабної ліквідації ордену за наказом короля Філіппа IV, який прагнув отримати їхні багатства.
1364 рік – У Кракові за ініціативою короля Казимира III Великого створено Ягеллонський університет — один із найстаріших в Європі. Це стало основою для формування польської інтелектуальної еліти й досі залишається осередком освіти і науки.
1497 рік – Папа Римський відлучив від церкви Джироламо Савонаролу — харизматичного флорентійського ченця, який засуджував розкіш церкви і світську мораль. Його вплив був настільки потужним, що він фактично керував Флоренцією, але врешті опинився під церковною карою.
1551 рік – У столиці Перу, Лімі, засновано Університет Сан-Маркос — перший вищий навчальний заклад на американському континенті. Його поява стала початком систематичної європейської освіти у Новому Світі.
1881 рік – Франція офіційно встановила протекторат над Тунісом, що стало початком колоніального панування в регіоні. Ця подія відкрила нову сторінку в історії Північної Африки, яка тривала до середини ХХ століття.
1926 рік – Руал Амундсен і Умберто Нобіле вперше в історії здійснили політ на дирижаблі над Північним полюсом. Це був прорив у полярних дослідженнях і величезне досягнення повітроплавання того часу.
1929 рік – У Львові створено літературну організацію «Гроно», що об’єднала письменників Західної України. Це стало одним із центрів українського культурного життя міжвоєнного періоду, особливо в умовах польської цензури.
1937 рік – Компанія BBC здійснила першу у світовій історії телевізійну трансляцію — церемонію коронації короля Георга VI. Цей ефір поклав початок телебаченню як масовому медіа.
1993 рік – Естонія стала членом Ради Європи, зробивши важливий крок до інтеграції з європейськими структурами після розпаду СРСР і відновлення незалежності.
1994 рік – Азербайджан і Нагірно-Карабаська Республіка погодилися на припинення вогню, підписавши Бішкекський протокол. Це був перший крок до тимчасового заморожування конфлікту, який тривав із кінця 1980-х років.
2004 рік – В англіканській церкві з’явилася перша у світі посада вебсвященика — служителя, що опікується віртуальною паствою виключно в Інтернеті. Це відобразило нову епоху духовного життя в цифрову добу.
2007 рік – Андрій Данилко у образі Вєрки Сердючки здобув друге місце на «Євробаченні», поступившись лише сербській співачці Марії Шерифович. Це стало однією з найвищих позицій України на конкурсі до перемоги Руслани 2004 року й Злати Огневич 2013-го.
12 травня 1871 року кайзер Німецької імперії Вільгельм I підписав найвищий указ, яким титул «бундесканцлера» було змінено на «імперський канцлер».
Першим, хто отримав цю нову посаду, став Отто фон Бісмарк — політик, який залишиться на ній 20 років, об’єднає розрізнені німецькі держави навколо Пруссії та перетворить Німеччину на головну силу європейського континенту.
Цей крок став результатом завершення франко-прусської війни, тріумфу Пруссії та проголошення створення Німецької імперії в Залі дзеркал Версальського палацу. Бісмарк не просто виконав технічне об’єднання — він заклав основи сучасного німецького бюрократичного апарату, системи соціального страхування і зовнішньої політики «реального балансу».
Втім, постать Бісмарка й досі викликає суперечливі оцінки. У майже кожному великому місті Німеччини стоїть його пам’ятник, але ставлення до нього — від захоплення до відвертої неприязні. З одного боку — політичний геній, архітектор німецької єдності, творець сильного державного апарату і законодавець, який запровадив пенсійне та медичне страхування. З іншого боку — автор трьох жорстоких воєн (з Данією, Австрією та Францією), сотні тисяч загиблих, культивування сили як політичного інструмента, агресивна внутрішня цензура, жорсткі репресії проти соціалістів і католиків.
Проте жоден пам’ятник Бісмарку в Німеччині не знесли. Його постать там не канонізована і не демонізована — вона лишається символом сили державної волі, з усіма її наслідками.
12 травня 1950 року Ернест Хемінгуей у журналі The New Yorker підсумував свій «письменницький ринг».
«Я почав дуже спокійно і побив Тургенєва. Наполегливо тренуючись, я зумів перемогти Мопассана. Двічі я бився внічию зі Стендалем, і, гадаю, востаннє був кращим. Але ніхто не змусить мене вийти на ринг з Толстим, якщо тільки я не зійду з розуму», – написав він.
Ця цитата точно передає сутність Хемінгуея — людини, одержимої спортом, а особливо боксом. Друзі письменника згадували, що він був найбільш спортивно фанатичною людиною з усіх, кого знали. Він намагався не пропускати боксерських поєдинків, бейсбольних матчів, регулярно відвідував стрілецький клуб і палко вболівав за гравців у хай-алай — наднебезпечну баскську гру, де м’яч, що відскакує від стіни на шаленій швидкості, легко може стати смертельним снарядом.
Та головною пристрастю Хемінгуея був саме бокс.
«Мої писання — нічого, мій бокс — все», — казав він.
Для нього це була не просто боротьба, а життєва філософія. Його принцип звучав як маніфест:
«Боксер, який тільки захищається, ніколи не виграє. Загній суперника в кут і вибий із нього дух. Ухиляйся від свінга, блокуйте хук і з усієї сили відбивай прямі. Бокс навчив мене ніколи не залишатися лежати, завжди бути готовим атакувати знову… швидко і жорстко, як бик».
Хемінгуей іноді не стримувався й відкрито викликав на боксерські двобої літературних критиків, чиї статті його особливо дратували. Ті у відповідь зазвичай мовчали — мабуть, цілком розумно.
Присвоєння звання почесного доктора наук Президенту України Леоніду Даниловичу Кучмі.
12 травня 1999 року за великий внесок у розвиток України та утвердження авторитету молодої держави на міжнародній арені Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка присвоїла звання почесного доктора наук Президенту України Леоніду Даниловичу Кучмі.
Втім, у 2009 році цього звання його позбавили — «за ігнорування прав і свобод українського народу, сприяння фальсифікації виборів Президента України 2004 року та зраду академічних цінностей».
Що ж, Президентом він точно більше не буде — то чому б і не позбавити… Але нічого: у жовтні 2022 року в Університету з’явився новий «Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка» — колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон.
