Діти війни серед вибухівки: 12-річний хлопець підірвався на подвір’ї в селі на Хмельниччині

Повномасштабна війна залишає по собі десятки тисяч предметів, здатних вбивати й калічити навіть у тилу — серед вулиць, подвір’їв, порожніх будівель і на узбіччях доріг. На руках у населення накопичена величезна кількість зброї, боєприпасів, саморобних вибухових пристроїв і трофейної амуніції, яка розповзається країною непомітно без дозволів, обліку й контролю. Цей тіньовий арсенал перетворює буденне середовище на мінне поле, особливо небезпечне для дітей. Майже щодня в інформаційній стрічці з’являються новини про підриви або застосування зброї. І дедалі частіше йдеться не про дорослих, а дітей, які знайшли «щось цікаве» біля гаража, на горищі, у траві чи під час гри у лісі. Небезпека стає буденністю. Звичайне подвір’я в тиловому регіоні може виявитися місцем трагедії.

Нещасний випадок на Хмельниччині

Так сталося 1 серпня 2025 року у селі Жилинці на Хмельниччині. Близько 11:00 ранку у приватному господарстві в селі Жилинці Ярмолинецької громади пролунав вибух. Постраждав 12-річний хлопець, який перебував у гостях. За інформацією Хмельницького районного управління поліції, дитина знайшла на подвір’ї невідомий предмет, який вибухнув просто в руках.

Вибухова хвиля завдала хлопцю важких травм. Йому відірвало кілька пальців на правій руці. Дитину терміново госпіталізували до травматологічного відділення міської дитячої лікарні. На місце події першими прибули співробітники поліції. Вони зупинили кровотечу, наклали джгут і надали першу домедичну допомогу ще до приїзду «швидкої». При цьому уточнюється, що предмет, який підірвався, не ідентифіковано. Проводяться слідчі дії, але навіть без остаточного висновку зрозуміло: мова йде про вибуховий об’єкт, що потрапив у житлове середовище.

Симптом війни, який ігнорується

Вибух у Жилинцях є не поодиноким випадком. Подібні ситуації трапляються в різних регіонах України, включно з тими, що не були зоною активних бойових дій. Частина з них є результатом необережного зберігання боєприпасів військовими або цивільними. Інша — наслідком неконтрольованого розповсюдження зброї через «трофеї», залишені в родинах.

Проте діти є найуразливішою категорією в цій ситуації. Вони не розрізняють гранату від іграшки, не здатні адекватно оцінити ризик, цікавляться тим, що лежить у траві або на полицях сараю. У підсумку — ампутації, опіки, проникаючі поранення, іноді — летальні випадки. Але системної відповіді на це явище не існує.

Впродовж повномасштабної війни немає жодної загальнонаціональної програми перевірки домогосподарств на предмет наявності зброї та вибухових залишків. Владні органи покладаються на «добровільну здачу», а поліція діє постфактум, коли вже трапився вибух. Школам передано методички з мінної безпеки, але обсяг профілактики не відповідає масштабам загрози.

Громади, особливо сільські, не мають ресурсів ані для профілактичних обходів, ані для інформаційної кампанії. Родини не усвідомлюють, що знайдений дитиною предмет є не «небезпечною грою», а потенційним вбивством. У багатьох випадках батьки навіть не знають, що на горищі чи в коморі лежить привезена кимось граната, розібрана сигнальна ракета або частина боєприпасу. І найгостріше тут те, що у підсумку страждає сама дитина — травмами, а не злочинець, який заніс вибухівку у житлову зону.

Що мають робити батьки, щоб уникнути трагедії

1. Провести ретельну ревізію всього, що зберігається в господарстві. Це стосується не лише зброї чи снарядів. Підозрілий металевий предмет, залишки військового спорядження, предмети, схожі на запчастини боєприпасів — усе це слід винести з дому й повідомити поліцію або ДСНС.

2. Не зберігати «сувеніри» з фронту. Гільзи, уламки снарядів, корпуси гранат, сигнальні пристрої — усе це не є нешкідливим. Навіть якщо здається, що предмет уже «не діє», залишки заряду або механізм можуть спрацювати від удару чи тепла.

3. Пояснити дитині, що не можна торкатися незнайомих предметів. Регулярна розмова — ефективніша за одноразову лекцію. Діти мають знати, що про знахідки слід негайно повідомити дорослим і не торкатися їх.

4. Показати дитині фото вибухових предметів. Без візуального уявлення дитина не зможе розпізнати небезпеку. Краще один раз пояснити чітко, ніж сподіватися, що вона «не піде гратися до сараю».

5. Навчити алгоритму дій при виявленні небезпечного предмета. Не підходити, не торкатися, не кликати інших дітей, відійти та повідомити дорослих — це має бути рефлексом.

6. Повідомляти поліцію або ДСНС про будь-які знахідки. Немає нічого ганебного у виклику рятувальників, якщо виявлено підозрілий об’єкт. Краще перевірити, ніж втратити дитину.

7. Контролювати те, чим граються діти на подвір’ї, у дворі, на дачі. Особливо у старих будівлях, сараях, гаражах, лісосмугах і полях.

8. Звернутися по допомогу, якщо є підозра, що в домі зберігається зброя. Це можна зробити анонімно. Головне — не замовчувати ризик.