Кадрова криза у поліції: відчайдушний набір чи нова хвиля проблем

Національна поліція України опинилася на межі кадрового колапсу, змушуючи її керівництво відчайдушно шукати нових кандидатів буквально по всій країні. Харків, зокрема, став епіцентром цієї боротьби за нові кадри, де на сайті патрульної поліції звучать заклики приєднатися до лав служби. Ситуація настільки критична, що вимоги до кандидатів виглядають як спроба заманити будь-кого, хто готовий носити форму. Пропонують стабільну зарплату, компенсацію за оренду житла або фінансовий лізинг, безкоштовне медичне обслуговування для патрульних та їх рідних, чотири вихідних дні та інші преференції.

Однак за цими привабливими обіцянками ховається відчай, який ставить під загрозу якість правоохоронних органів. Чи стане це рішення рятівним кругом для правоохоронців, чи відкриє двері для чергової хвилі випадкових людей, які не зможуть забезпечити правопорядок? Ці питання залишаються відкритими, а реальність може виявитися не такою простою, як здається на перший погляд.

Причина кадрового голоду в патрульній поліції

На початку 2024 року голова Національної поліції України Іван Виговський зробив тривожну заяву:

“У нас не вистачає патрульних поліцейських – некомплект більше 20%. І загальний некомплект – 17,5%”.

Ця цифра зараз є набагато більшою і демонструє глибину кадрової кризи, яка вразила правоохоронні органи країни. Після реформ 2015 року, коли вишиковувалися черги до вступу до лав поліції, країна опинилася в ситуації, де відтік кадрів привів до гострого кадрового голоду. Але чому це сталося? Чому за сім років після початку реформи українська поліція зіткнулася з такою проблемою?

Розчарування від показників – ілюзія реформи

Одна з ключових причин цього кадрового голоду полягає в розчаруванні, яке відчули нові поліцейські після вступу на службу. У 2015 році, коли перші набори патрульних вірили, що йдуть змінювати стару міліцейську систему, вони зіштовхнулися з реальністю, яка мало відрізнялася від попередньої. Незважаючи на обіцянки реформ, гонитва за поліцейською статистикою залишилася. Керівництво встановило для патрульних неофіційну норму з протоколів про правопорушення. Це означало, що замість того, щоб займатися реальними викликами, поліцейські, наприклад, були змушені концентруватися на виписуванні штрафів за порушення правил дорожнього руху на перехрестях.

“Якщо не виконуєш норми по кількості протоколів, тебе можуть перевести на піше патрулювання, перестануть підвищувати по службі, не дадуть вихідний або відпустку”, – пояснюють поліцейські у приватній розмові.

Така практика не тільки знизила моральний дух нових патрульних, але й збільшила кількість скарг громадян на їхні дії. Люди, які прийшли змінювати систему, швидко зрозуміли, що стали її частиною, і це розчарування привело до масового відтоку кадрів.

Незадовільні зарплати

Друга причина кадрового голоду – це низькі зарплати. На сьогодні на сайті Національної поліції обіцяють майбутнім співробітникам зарплату від 18 600 грн. Але чи достатньо цього для молодих людей, щоб забезпечити себе і свою родину? В реаліях сьогоднішньої економіки така сума не покриває всіх потреб, особливо, якщо врахувати витрати на житло, їжу, транспорт та інші необхідні великі витрати, тим більше, сімейним поліцейським.

Проблеми з житлом

Коли ситуація з кадрами становиться критичною, керівництво обіцяє безкоштовне житло або лізингову програму. Так у 2016 році міністр МВС Арсен Аваков обіцяв, що міністерство компенсує 40% вартості квартир у розстрочку. Але ці обіцянки так і залишилися на папері. Черги за відомчими квартирами в МВС можуть тривати десятиліттями, а обіцяні компенсації за оренду житла або фінансовий лізинг, який зараз обіцяють, не вирішують проблему в корені.

Надмірне навантаження

Ще однією серйозною причиною кадрового голоду в Національній поліції є надмірне навантаження, з яким стикаються ті поліцейські, що залишаються на службі в умовах постійного некомплекту кадрів. Поліцейські працюють на межі своїх можливостей: ненормований робочий день, нескінченні понаднормові зміни, обов’язкова участь у різних заходах, відсутність реальної можливості піти у відпустку. Усе це створює нездорову робочу атмосферу, де навіть найвідданіші професіонали починають втрачати мотивацію.

Постійний стрес і фізичне виснаження, особливо в сучасних умовах війни, не лише знижують ефективність роботи, але й призводять до нових хвиль звільнень. Ті, хто ще залишаються, вимушені брати на себе ще більше обов’язків, що створює порочне коло: чим менше людей залишається на службі, тим важче працювати тим, хто залишився, і тим більше їх звільняється. Це замкнене коло поглиблює кризу, роблячи ситуацію дедалі більш критичною.

Рекрутинг: історичний екскурс

Кадровий голод, що охопив Національну поліцію, змушує зараз керівництво активно шукати нові кадри, щоб заповнити гострий дефіцит. У зв’язку з цим проводяться спішний набір, адже без нових працівників правоохоронна система просто не зможе ефективно функціонувати.

Рекрутинг до міліції в Україні зазнав значних змін з часів Радянського Союзу до сьогоднішнього дня. Цей процес пройшов через три ключові етапи: до 1991 року, після здобуття незалежності та сучасний період. Вимоги до кандидатів змінювалися, відображаючи як політичні, так і соціальні реалії країни.

До 1991 року, коли Україна була частиною Радянського Союзу, набір до міліції здійснювався за суворими вимогами, встановленими центральною владою. Основні критерії відбору включали:

• Освіта та професійна підготовка. Пріоритет надавався кандидатам з технічною або юридичною освітою. Однак основний акцент робився на післядипломному навчанні в системі МВС. При цьому обов’язковою вимогою була служба в армії.
• Фізична підготовка. Кандидати повинні були мати відмінну фізичну форму, здатність виконувати фізичні нормативи, встановлені для служби в міліції.
• Перевірка минулого. Кандидати проходили суворі спецперевірки, включаючи перевірку на судимість, родинних зв’язків та соціального оточення, моральний облік, поведінку в суспільстві, ідеологічну лояльність до правлячої партії, щоб виключити будь-які ризики неблагонадійності. При цьому подальшу кар’єру в міліції могли зробити тільки члени КПРС.

Після здобуття незалежності у 1991 році, Україна пережила глибокі трансформації, які вплинули і на процес набору до міліції. Деякі з ключових змін включали:

• Втрату ідеологічного контролю. З розпадом Радянського Союзу вимога ідеологічної лояльності зникла. Натомість на перший план вийшли професійні навички та готовність служити незалежній державі.
• Зміни в освітніх вимогах. Після 1991 року розширилися можливості для кандидатів з різноманітними освітніми та професійними фонами. Проте залишалася вимога до юридичної освіти або ж готовності пройти відповідну підготовку.
• Фізична підготовка. Вимоги до фізичної форми залишилися, але стандарти були скориговані відповідно до нових реалій.
• Демократизація процесу. Поступово почала впроваджуватися прозорість у процесі відбору.
• Спецперевірки залишилися.

З початку 2000-х років Україна перейшла до поступової реформи міліції, що в 2015 році завершилося створенням Національної поліції. Основні зміни включили:

• Професійний відбір. Кандидати повинні пройти психологічні тести, медичні огляди, а також оцінку фізичної підготовки.
• Зміни в освітніх вимогах. Вимога до юридичної освіти все ще існує, але також цінується досвід роботи в інших силових структурах або в сфері права.
• Фізична підготовка. Вимоги до фізичної форми залишаються на високому рівні, однак стандарти адаптовані до сучасних умов служби.

Зараз на сайті харківської патрульної поліції зазначені такі вимоги до кандидатів на службу:

– наявність громадянства України;

– вільне володіння українською мовою;

– вік – від 18 років;

– повна середня освіта;

– наявність посвідчення водія категорії В або готовність його отримати самостійно до початку навчання;

– відсутність судимості;

– здоров’я, фізична сила і витривалість.

Ризик приходу на службу випадкових людей

Як бачимо, спецперевірки кандидатів залишаються поза увагою МВС. У попередні роки система набору до правоохоронних органів України включала суворі вимоги та багатоетапні перевірки, які мали забезпечити високий рівень професіоналізму та моральної стійкості кандидатів. Особлива увага приділялася перевірці минулого кандидатів, що мало на меті відсіяти осіб з підозрілим минулим або тих, чия поведінка в суспільстві не відповідала вимогам служби в правоохоронному органі.

Зокрема, такі перевірки гарантували, що до лав правоохоронців потрапляли тільки ті, хто міг забезпечити безпеку та правопорядок, маючи високі моральні якості та відповідну підготовку. Відсутність належного контролю та перевірок у цьому напрямку призведе до того, що до поліції знову, як і раніше, будуть потрапляти випадкові люди, які не відповідають високим етичним стандартам, що ставить під загрозу ефективність та авторитет всієї правоохоронної системи України.

Крім того, однією з найбільших проблем сучасного процесу набору до Національної поліції України є прийом на службу осіб віком від 18 років, які не мають ані досвіду служби в силових структурах, ані життєвого досвіду. Такий підхід викликає серйозні сумніви щодо їхньої здатності ефективно виконувати відповідальні завдання, які покладаються на поліцейських. Молоді люди не мають належної підготовки для роботи в стресових ситуаціях, не знайомі з реальними проблемами, які зустрічаються на службі. Чи готові вони приймати критично важливі рішення на місці подій, затримувати правопорушника, а тим більш злочинця? Питання риторичне.

Відсутність життєвого досвіду також є серйозною проблемою. Молоді люди є ще недостатньо зрілими, щоб розуміти всі нюанси суспільних відносин, вміти комунікувати з різними соціальними групами, адекватно реагувати на провокації або конфліктні ситуації. Вони можуть бути вразливими до зовнішнього впливу, що робить їх потенційними жертвами маніпуляцій або корупційних схем.

Залучення таких молодих, недосвідчених людей до виконання відповідальних, а часто ризикованих завдань у поліції може призвести до значних проблем. Це і підвищення ризику неправомірних дій, і нездатність забезпечити належний рівень правопорядку, і зростання кількості скарг з боку громадян. Такі поліцейські можуть не мати достатньої впевненості у своїх силах, що призводить до невірних рішень у критичних моментах.

Слід взяти до уваги ще одне серйозне питання: як ці поліцейські можуть ефективно протистояти правопорушникам, які є військовослужбовцями з бойовим досвідом? Багато з цих військових значно старші, фізично сильніші, досвідченіші, і, що важливо, багато хто з них має посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). У таких випадках молоді й недосвідчені поліцейські можуть просто не мати необхідних навичок і підготовки для того, щоб адекватно і безпечно взаємодіяти з такими людьми. Відсутність достатньої фізичної підготовки і бойового досвіду ставить їх у явно невигідне становище. Вони можуть не тільки не впоратися з затриманням правопорушника, але й самі стати жертвами конфлікту.

Це особливо актуально в умовах, коли на вулицях міст можуть з’являтися ветерани бойових дій, які повернулися з фронту і переживають складні періоди адаптації до мирного життя. Без належної підготовки поліцейські можуть неадекватно оцінити ситуацію або неправильно інтерпретувати дії таких людей, що може призвести до серйозних інцидентів з трагічними наслідками.

Поліція – це не просто робота, це служба, яка вимагає від працівників не лише фізичної підготовки, але й здатності швидко і грамотно реагувати на складні ситуації, приймати рішення, від яких може залежати життя і здоров’я громадян.

В останні роки в соціальних мережах дедалі частіше з’являються відео, на яких ми бачимо, як декілька поліцейських не можуть впоратися і затримати одного правопорушника. Такі сцени не лише підривають імідж Національної поліції України, а перетворюють правоохоронців на об’єкт глузувань та зневаги. Ці відео розкривають серйозні проблеми в підготовці та професійних навичках поліцейських, особливо тих, хто нещодавно приєднався до служби. Такий стан справ є неприпустимим для відомства, яке має на меті підтримувати закон і порядок у країні. Зрештою він продовжує підривати довіру громадськості — а це є головним критерієм діяльності поліції і реформи правоохоронної системи в цілому.

Нестача кадрів у Національній поліції України, безумовно, частково пояснюється війною, яка змусила багатьох поліцейських залишити службу або перейти на інші ділянки роботи. Однак це лише частина проблеми. Внутрішні негативні чинники, такі як надмірне навантаження, низькі зарплати, відсутність реальних соціальних гарантій і демотивуюча система управління, ще більше загострюють кадровий голод.

Набір нових кадрів є необхідним кроком, але він повинен здійснюватися з урахуванням помилок минулого досвіду. Варто зосередитися не лише на формальних поспішних вимогах, але й на ретельному оцінюванні кандидатів, підвищенні стандартів їх відбору на службу.

Оксана Іщенко