Безпека у школах під час війни: як працюють інспектори освітньої безпеки та їх вплив на навчання дітей

Освітній процес в Україні четвертий рік проходить у складних умовах воєнного стану, що створює додаткові ризики для учнів і педагогів. В умовах постійної загрози життя та здоров’я дітей держава ініціювала експеримент, який покликаний підвищити безпеку в закладах освіти, залучаючи спеціально підготовлених фахівців, здатних запобігати конфліктам, правопорушенням та кризовим ситуаціям. Експеримент стартував у грудні 2024 року за постановою Кабінету Міністрів, у ньому беруть участь Міністерство освіти і науки та Міністерство внутрішніх справ, а контроль за реалізацією здійснює Національна поліція.

Як забезпечується безпека у школах

У рамках експерименту не існує посад «офіцер безпеки» у формальному сенсі, як це часто називають батьки та освітяни. Насправді за школами закріплюються інспектори служби освітньої безпеки (СОБ), які створені як штатні одиниці у територіальних підрозділах Нацполіції та Департаменті патрульної поліції. Перед початком роботи у школі інспектори проходять додаткове навчання у закладах вищої освіти МВС.

Програма навчання охоплює не лише основи правоохоронної діяльності, а й інклюзивну освіту та вікову психологію, медіацію, профілактику булінгу та надання домедичної допомоги. Додаткові тренінги спрямовані на розвиток навичок розв’язання конфліктів і кризових ситуацій, що дозволяє інспекторам швидко реагувати на потенційні загрози і підтримувати безпечне середовище для учнів.

Станом на 1 листопада 2025 року у закладах освіти закріплено 1757 інспекторів СОБ: 1130 у школах територіальних громад та 627 в обласних центрах. На кожну школу, що бере участь у експерименті, закріплюється один інспектор, який постійно перебуває у закладі протягом навчального процесу.

За планами Кабміну, у 2024-2025 навчальному році експеримент мав охопити до 2000 шкіл, а у 2025-2026 навчальному році — до 3000 закладів, що дозволяє масштабно впливати на безпеку дітей по всій країні.

Порушення, які фіксують інспектори

У 2025 році інспектори СОБ задокументували 1561 адміністративне правопорушення за участю учнів. Найпоширеніші з них — куріння, дрібне хуліганство, булінг та інші проступки. Більшість порушників — молодші школярі, які не досягли віку адміністративної відповідальності, тому відповідальність у 1291 випадку була покладена на батьків чи законних представників.

Для підлітків віком 16–18 років застосовуються заходи адміністративного впливу: попередження, догана, вибачення перед потерпілим або передача під нагляд батьків або педагогічного колективу. Такі підходи дозволяють виховувати відповідальність та запобігати повторним порушенням, одночасно не залучаючи судові органи без нагальної потреби.

Роль інспекторів у формуванні безпечного освітнього середовища

Інспектори СОБ виконують ключову роль у тому, щоб освітній процес не зупинявся через конфлікти чи правопорушення, а діти могли отримувати знання в безпечних умовах. Їхня присутність у школі дозволяє оперативно реагувати на будь-які загрози, від булінгу до ситуацій, пов’язаних з безпекою життя та здоров’я.

Особливу увагу приділяють адаптації підлітків до соціальних норм і правил безпеки, що є критично важливим у воєнний час, коли зовнішні загрози можуть впливати на поведінку дітей. Інспектори не лише фіксують порушення, а й проводять профілактичні бесіди, роз’яснюють наслідки дій, навчають правильній поведінці під час надзвичайних ситуацій, що допомагає формувати відповідальність і самоконтроль.

Що викликає занепокоєння в освітян

Школи не мають юридичного зв’язку з правоохоронними органами, і офіцер освітньої безпеки, який тепер перебуває на території закладу, не є працівником школи. Він має право носити табельну зброю, отримує доступ до внутрішніх документів і взаємодіє з учнями, але його підпорядкування здійснюється безпосередньо МВС, а не керівництву школи або педагогічному колективу. Регламент його роботи визначено «Положенням про Управління організації служби освітньої безпеки Національної поліції України», затвердженим наказом МВС.

Міністерство освіти у цьому документі взагалі не згадується, що викликає здивування, адже зазвичай подібні положення розробляються як міжвідомчі, із залученням представників обох міністерств. Наприклад, раніше Міносвіти спільно з МОЗ створювало подібні нормативні документи.

Схоже, наразі єдиним ресурсом, який надає МВС школам для забезпечення безпеки, є офіцер. Його посадова інструкція існує, але у відкритому доступі її знайти не вдалося. Решту необхідного має забезпечити сам заклад освіти та його засновники, зокрема робоче місце, меблі, шафу для особистих речей та навчальних матеріалів, а також оргтехніку — комп’ютер і принтер. Відповідні рекомендації викладені у листі МОН, який надійшов до департаментів освіти.

Проте не всі школи мають можливість надати такі умови, адже освітня сфера і так недофінансована, а війна додала закладам і місцевій владі нові обов’язки: облаштування укриттів, пунктів незламності, організація харчування для учнів. У Положенні наголошується, що служба освітньої безпеки є структурним підрозділом МВС, тож залишається незрозумілим, чому її фінансування лягає лише на плечі шкіл і місцевих громад, а не забезпечується спільно з МВС або через окрему державну програму.

Крім того, у листі МОН і в законопроєкті пропонується додатково встановити огорожі, металодетектори, тривожні кнопки для виклику поліції та здійснити інші інфраструктурні заходи. Як зазначають представники Асоціації директорів шкіл Києва, більшість огорож у закладах перебуває в аварійному чи незадовільному стані. Вартість реконструкції території шкіл оцінюється у 5–7 мільйонів гривень, що є суттєвим навантаженням для місцевих бюджетів. Освітяни наполягають, щоб держава розробила програму фінансування таких робіт із державного бюджету.

Директори також нагадують, що відповідно до Закону «Про повну загальну середню освіту» школа має право самостійно вирішувати фінансові та організаційні питання. Автономія закладу охоплює академічні, організаційні, кадрові та фінансові рішення, а також інші аспекти діяльності, надаючи школі незалежність у прийнятті управлінських рішень.

Хоча експеримент показав позитивний вплив на безпеку, його ефективність залежить від масштабування та підтримки з боку адміністрацій шкіл, батьків та педагогів. Масова присутність інспекторів дозволяє фіксувати порушення, запобігати конфліктам та створювати безпечне середовище, але в умовах війни завдання ускладнюється зовнішніми ризиками, психоемоційними навантаженнями на дітей та підвищеним рівнем стресу у педагогів.

Вдале завершення експерименту та впровадження його результатів на національному рівні може стати основою для створення системи освітньої безпеки, яка забезпечить не лише фізичний захист учнів, а й психологічну стабільність і можливість ефективного навчання навіть у складних умовах воєнного стану.