Масштабний дефіцит реактивного пального загрожує зупинкою авіаперельотів у ЄС вже найближчими тижнями, адже запасів вистачить орієнтовно на півтора місяця. Як повідомляє Al Jazeera, причиною кризи стала війна США та Ізраїлю проти Ірану, яка фактично зірвала постачання енергоносіїв.
Ситуація з постачанням нафти різко погіршилася, а повітряний простір уже кілька тижнів залишається нестабільним. “У Європи залишилося приблизно шість тижнів авіаційного палива”, – заявив голова Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Бірол.
За його словами, у найближчий час можливі масові скасування рейсів, адже навіть коротке перемир’я між сторонами конфлікту не змогло відновити логістику, яка фактично зруйнована.
На тлі обмеження поставок ціни на нафту марки Brent перевищили 100 доларів за барель. Водночас ЄС критично залежить від імпорту з Близького Сходу, звідки надходить близько 75% реактивного пального.
Наслідки вже відчувають великі авіаперевізники. Зокрема, Lufthansa оголосила про закриття свого регіонального підрозділу CityLine через різке зростання витрат на пальне та страйки персоналу.
“Наші постачальники змінюють свої прогнозні періоди й більше не бажають давати прогноз на часовий проміжок, який виходить за межі одного місяця”, – повідомила технічний директор Lufthansa Грація Віттадіні.
Аеропорти вже сигналізують про критичне зниження запасів – резервуари стрімко порожніють. Якщо ситуація з постачанням не зміниться, перельоти можуть стати недоступними або повністю припинитися.
Реактивне пальне, яке використовується в авіації, є спеціальним високоочищеним продуктом на основі гасу. Найпоширенішими залишаються марки Jet A та Jet A-1, тоді як Jet B застосовують у складних кліматичних умовах. Основними виробниками є такі гіганти, як Shell, ExxonMobil та Saudi Aramco. Швидко змінити джерела постачання практично неможливо через складну інфраструктуру транспортування та зберігання.
Додатковим ризиком залишається ситуація навколо Ормузької протоки. Іран допускає можливість часткового відновлення судноплавства, однак лише за умови досягнення політичних домовленостей. Переговори можуть тривати місяцями, тоді як країни Перської затоки та Європи наполягають на негайному відкритті маршруту. Водночас сам Іран також ризикує зіткнутися з падінням видобутку нафти, якщо блокада з боку США обмежить експорт.
