Кожну третю п’ятницю травня в Україні відзначають День науки – свято, коли вчені вітають один одного, виходячи за формальні межі наукових галузей. І фізики, і лірики розуміють один одного через спільний поклик, мотивацію, стиль життя. І, розуміючи, не лише співрадіють успіхам, а й співчувають проблемам, яких у науковій царині нашої країни достатньо.
Про науку можна говорити багато і емоційно, а можна конкретно і репрезентативно. Саме до такого стилю тяжіють науковці, що воліють підтверджувати суб’єктивні відчуття конкретикою цифр та очевидністю трендів.
Ми звернулися до Державної служби статистики України, щоб побачити ключові тенденції розвитку вітчизняної науки.
За даними Укрстату, крива науки, виражена кількістю кадрів, невблаганно падає вниз – від 182484 осіб у 2010 році до 53221 особи у 2022 році (більшість даних за 2023-24 роки відсутні у публічному просторі).
З одного боку, зменшення кількості науковців можна пояснити цілком об’єктивними причинами – наведені дані не враховують тимчасово окуповані Російською Федерацією території та частини територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. Крім того, багато науковців виїхало з країни у пошуках притулку. За даними заступника міністра освіта Дениса Курбатова, найбільше вчених (20%) прийняла Німеччина.
З іншого боку, тенденція зменшення сегменту науковців у структурі зайнятості українців оформилася задовго до повномасштабної війни й демонструє напрочуд сталу динаміку.
Показовою є також динаміка залученості до наукових розробок учених із науковими ступенями. Як бачимо, відсоток докторів наук у структурі загальної наукової активності дещо зростає протягом останніх років. Натомість відсоток кандидатів наук/ докторів філософії демонструє зниження у період 2015-2018 років, а тепер знову зростає. Про що це говорить? Певно, про якість наукових розробок, які реалізуються досвідченими вченими з відповідними дипломами. А також про мотивацію: у сфері науки залишаються працівники, мотиви яких підкріплені кар’єрними успіхами й достатньою нечутливістю до фінансового стимулювання.
Середня зарплата в категорії “Освіта, наука” в Україні, за актуальними даними ресурсу Work.ua складає 17500 грн.
Тож ті, хто випадково потрапив до наукової спільноти, потрохи відсіюються.
Ні для кого не секрет, що українська наука не отримувала належного фінансування протягом усіх років нашої незалежності.
У 2024 році видатки на науку було умовно збільшено на 20%. Це 2,2 мільярда гривень, до яких входять також 140 млн гривень на підтримку молодих учених. Динаміка начебто позитивна. Однак якщо ми звернемося до відносних показників, зокрема наукомісткості ВВП, то побачимо, що фінансування науки знижується, адже наукомісткість ВВП у поточному році виходить лише на рівень 0,17%. Для порівняння візьмемо західні країни, досвід яких ми усіляко наслідуємо. Середня частка витрат на наукові дослідження та розробки від ВВП у країнах ЄС складає 2,26 %. В окремих країнах цей показник є значно вищим: у Швеції (3,35 %), Бельгії (3,22 %), Австрії (3,19 %), Німеччині (3,13 %), Фінляндії (2,99 %).
Нагадаємо, що згідно із статтею 48 закону “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України”.
Отже, бачимо, що фінансування науки становить лише десяту частину від законодавчо встановленого показника.
