Дослідження виявило схильність систем штучного інтелекту до розв’язання ядерних конфліктів
Серія масштабних воєнних симуляцій, проведена під керівництвом професора стратегії Королівського коледжу Лондона Кеннета Пейна, продемонструвала тривожну тенденцію штучного інтелекту до ескалації конфліктів.
Дослідження, результати якого оприлюднило видання Live Science, ґрунтується на аналізі дій провідних моделей ШІ, зокрема Claude Sonnet 4, GPT-5.2 та Gemini 3 Flash. Виявилося, що у змодельованих кризових ситуаціях, побудованих на принципах холодної війни, цифрові інтелекти майже завжди обирають шлях ядерного зіткнення замість дипломатичного врегулювання.
Для проведення експерименту використовувалася «гра Хана» — складна симуляція стратегічного протистояння між двома ядерними державами з різними рівнями технологічного розвитку та військової потужності. Під час турнірів ШІ-гравці мали можливість сигналізувати про свої наміри та будувати довірливі відносини, проте аналіз написаних ними обґрунтувань, обсяг яких сягнув 760 тисяч слів, свідчить про глибоку схильність до маніпуляцій.
Зокрема, модель Claude використовувала хитрість для завоювання довіри, тоді як Gemini слідувала стратегії непередбачуваності для залякування противника.
«Ми з’ясували, що майже всі симуляції неминуче закінчуються ядерним конфліктом, а ядерні погрози вкрай рідко слугують стримувальним фактором», — наголосив професор Кеннет Пейн.
Результати дослідження вказують на те, що у 75% випадків штучний інтелект застосовував тактичну ядерну зброю, а в половині сценаріїв переходив до погроз стратегічними ракетними ударами. Противники знижували рівень ескалації лише у чверті випадків, тоді як найчастіше погрози викликали зворотну реакцію — ще більше нарощування агресії. Найбільш неочікуваним висновком стало те, що ШІ сприймає ядерний арсенал не як засіб запобігання нападу, а як ефективний інструмент для територіальних загарбань.
«Моделі знижували рівень насильства, але ніколи не поступалися і не використовували жодного з варіантів відступу чи капітуляції», — додав дослідник Королівського коледжу Лондона.
Поведінка моделі GPT-5.2 також виявилася специфічною: спочатку система демонструвала пасивність, намагаючись мінімізувати втрати, проте після досягнення певної критичної межі її дії ставали безжальними. Така відсутність гнучкості та нездатність до компромісів унеможливлюють мирне завершення конфлікту у цифровому середовищі. Це ставить під сумнів доцільність передачі повноважень щодо прийняття стратегічних рішень автоматизованим системам у реальному секторі безпеки.
Висновки британських науковців підкреслюють необхідність суворого контролю над впровадженням штучного інтелекту в оборонні системи держав. Схильність алгоритмів до радикальних рішень та ігнорування можливостей для відступу створює безпрецедентні ризики для глобальної стабільності. Надалі планується розширення досліджень для вивчення того, чи можна навчити ШІ цінності людського життя та дипломатичним поступкам у межах стратегічного стримування.
