Камера замість квартири: як українські біженці облаштували життя в колишній в’язниці Нідерландів
Після початку повномасштабної війни, коли мільйони українців були змушені шукати прихисток за межами країни, питання тимчасового житла стало одним із найскладніших для держав, які прийняли велику кількість біженців. Через дефіцит квартир, гуртожитків і місць у готелях місцева влада почала переобладнувати під житлові центри будівлі, які раніше мали зовсім інше призначення, серед яких опинилися офісні комплекси, військові казарми, колишні лікарні та пенітенціарні установи. Саме в такій будівлі у Нідерландах оселився українець, який показав у соціальних мережах, як виглядає його кімната, за якими правилами живуть мешканці та скільки коштує місце у колишній тюремній камері.
Колишню в’язницю переобладнали під центр для біженців
Розповідаючи про умови, у яких доводиться жити частині українців після вимушеного переїзду, автор TikTok-акаунта під назвою «ТУТ ЛЮДИ» провів детальну відеоекскурсію будівлею, що раніше використовувалася як в’язниця, а згодом була перетворена на центр тимчасового розміщення. За його словами, у багатоповерховому комплексі проживають українські біженці, яким надали кімнати в приміщеннях колишніх камер.
Хоча призначення будівлі змінилося, її внутрішнє планування майже повністю зберегло риси пенітенціарної установи, через що мешканці щодня бачать довгі коридори, однакові металеві двері, ґрати на вікнах, турнікети та численні системи контролю. Сам автор відео порівняв побачене з в’язницями з американських фільмів, оскільки поверхи з рядами камер і відкритими внутрішніми переходами створюють характерну атмосферу закритого режимного об’єкта.
Оскільки будівля має кілька поверхів і велику кількість приміщень, колишні камери використовуються як окремі житлові кімнати, у кожній з яких зазвичай розміщують по 2 людини. Потрапити всередину комплексу або залишити його можна лише за допомогою електронного ключа, яким мешканці відкривають турнікети, тоді як сама територія перебуває під постійною охороною.
Як виглядає кімната українця
Показуючи власне помешкання, яке він ділить ще з одним мешканцем, українець звернув увагу на те, що невеликий простір облаштований лише найнеобхіднішими меблями. У кімнаті встановлено двоярусне ліжко, письмовий стіл і шафу, а на підлозі лежить невеликий килимок, який разом із фіранками має зробити приміщення трохи затишнішим.
Оскільки автор відео, судячи з облаштованого робочого місця, працює дистанційно, значну частину простору займає комп’ютер, за допомогою якого він може заробляти. Розповідаючи про життя у цій кімнаті, чоловік наголосив, що обидва мешканці мають змогу працювати, отримувати дохід і навіть відкладати частину грошей, тому сам факт проживання у колишній в’язниці він сприймає спокійніше, ніж можна було б очікувати.
Найбільший психологічний дискомфорт, за словами українця, створює вікно, на якому залишилися металеві ґрати, а матове скло майже повністю закриває вигляд назовні. Хоча працівники центру намагалися надати приміщенню більш житлового вигляду та повісили фіранки, відсутність можливості бачити навколишній простір посилює відчуття ізоляції.
Санвузол у колишній камері
У кутку кімнати, де раніше розташовувався тюремний санвузол, залишилося маленьке окреме приміщення, яке мешканці використовують переважно для вмивання та чищення зубів. За словами автора відео, туалетом усередині камери майже ніхто не користується, оскільки на поверсі облаштовані спільні санвузли, які є зручнішими для повсякденних потреб.
З огляду на обмежену площу кімнати, наявність цього невеликого приміщення одночасно дає певну приватність і нагадує про первинне призначення будівлі. Разом із ґратами, масивними дверима та вузьким простором санвузол залишається однією з деталей, через які житло складно сприймати як звичайну кімнату.
За місце у камері потрібно платити
Попри те що будівля використовується як центр тимчасового розміщення людей, які залишили Україну через війну, проживання у ній є платним. Автор відео повідомив, що кожен мешканець щомісяця сплачує €246, тому за кімнату, у якій живуть 2 людини, адміністрація отримує €492.
Оскільки чоловік має можливість працювати та заробляти, така сума, за його словами, дозволяє йому оплачувати проживання й водночас накопичувати кошти. У власній розповіді він не приховував, що умови залишаються незвичними, однак наголошував на вдячності за безпечне місце, дах над головою та можливість продовжувати працювати після вимушеного виїзду з України.
Побутова техніка в кімнатах заборонена
Щоб зменшити ризик пожеж і контролювати порядок у будівлі, адміністрація запровадила суворі правила щодо зберігання та використання побутових приладів. У житлових кімнатах заборонено тримати електричні чайники, мікрохвильові печі, хлібопічки та іншу техніку, яка може створювати додаткове навантаження на електромережу або становити небезпеку.
Якщо під час перевірки працівники центру знаходять заборонений прилад, мешканець може отримати догану, а кілька зафіксованих порушень здатні стати підставою для виселення. За словами українця, адміністрація має право припинити надання житла людині, яка систематично ігнорує внутрішні правила.
Подібні вимоги стосуються алкоголю, тютюнових виробів і заборонених речовин, зберігання яких у кімнатах також може спричинити дисциплінарні заходи. Оскільки працівники центру регулярно контролюють стан приміщень, вони можуть без попередження прийти до кімнати, щоб перевірити порядок і переконатися, що мешканці дотримуються встановлених обмежень.
Загальна кухня працює цілодобово
Через заборону на використання техніки у житлових кімнатах усі основні побутові потреби мешканців зосереджені у спільних приміщеннях. Показуючи кухню, українець продемонстрував зону з кавоваркою, чайниками, холодильником із водою, мийкою та контейнерами для сміття, якою можуть користуватися всі жителі центру.
У сусідньому приміщенні облаштовано окрему зону для приготування їжі, де встановлені плити та спільні холодильники для зберігання продуктів. Оскільки кухня доступна цілодобово, мешканці можуть самостійно обирати час для приготування їжі, хоча змушені враховувати присутність інших людей і дотримуватися правил спільного користування.
З метою безпеки та контролю за порядком у кухонних і загальних зонах встановлені камери відеоспостереження. Автор ролика неодноразово звертав увагу на те, що система контролю охоплює майже всю будівлю, що пояснюється її попереднім призначенням і чинними вимогами адміністрації.
Життя поза межами кімнати
Виходячи за межі своєї камери, українець показав довгі коридори, сходи та відкриті переходи між поверхами, на яких розміщені однакові житлові приміщення. Значна кількість дверей і характерна конструкція будівлі створюють враження, що колишня в’язниця майже не змінилася, хоча всередині тепер живуть люди, які шукають захисту від війни.
Спускаючись на перший поверх, чоловік продемонстрував турнікет, який відкривається за допомогою спеціального ключа-сканера. Без такого ключа пройти всередину або вийти назовні неможливо, що дозволяє адміністрації контролювати доступ до території та обмежувати перебування сторонніх осіб.
На подвір’ї центру облаштовано футбольне поле, яким можуть користуватися мешканці, а сама територія має достатньо простору для прогулянок. Поруч, за словами автора відео, розташована ще одна будівля, де проживають вихідці з арабських країн, причому обидва центри відокремлені один від одного парканом.
Спілкуючись з мешканцями сусіднього центру, українець дійшов висновку, що вихідці з арабських країн частіше та швидше отримують соціальне житло. Водночас така оцінка ґрунтується лише на його особистих розмовах і спостереженнях, тому її не можна вважати підтвердженою інформацією про загальну систему розподілу житла в Нідерландах.
Оскільки у відео не наведено офіційної статистики або пояснень від місцевої влади, слова автора відображають його власне сприйняття ситуації у конкретному центрі. Сам чоловік розповідав про побутові умови через особистий досвід, не подаючи детального аналізу правил надання соціального житла різним категоріям біженців.
Безпека, робота і відчуття ізоляції
Живучи у приміщенні, яке ще зберігає всі зовнішні ознаки в’язниці, українець водночас отримав можливість перебувати у безпеці, працювати та забезпечувати себе. Саме поєднання цих обставин визначає його ставлення до незвичного житла, адже психологічний тиск від ґрат і закритого простору співіснує з вдячністю за прихисток.
Через те що війна позбавила багатьох українців можливості жити у власних будинках і квартирах, тимчасове розміщення часто передбачає компроміси, які складно уявити за звичайних обставин. Для одних таким компромісом стає проживання у великому гуртожитку, для інших — переобладнаний офіс або модульне містечко, тоді як частина людей опиняється у колишніх пенітенціарних установах.
Показана українцем кімната демонструє, як будівля з важким минулим може бути пристосована до нової функції, хоча навіть після переобладнання вона не втрачає характерної атмосфери. Двоярусне ліжко, робочий стіл, загальна кухня та можливість вільно виходити на подвір’я роблять простір придатним для проживання, тоді як ґрати, турнікети, перевірки й суворі обмеження постійно нагадують, чим цей комплекс був раніше.
Коли людина змушена залишити країну через війну та починати життя у новому середовищі, навіть мінімально облаштоване приміщення може стати важливою опорою на перехідному етапі. У випадку українця з Нідерландів таким місцем стала колишня камера, за яку він платить €246 на місяць і яку ділить з іншим мешканцем.
Попри суворі правила, регулярні перевірки та психологічно важкі деталі інтер’єру, чоловік оцінює своє становище через можливість працювати, накопичувати гроші й перебувати далеко від безпосередньої воєнної небезпеки. Його відео показує один з варіантів розміщення українських біженців у Європі, де тимчасовий захист іноді має вигляд, далекий від звичного уявлення про житло.
