Китай може купувати золото у значно більших обсягах, ніж зазначено в офіційній статистиці — фактичні закупівлі можуть перевищувати задекларовані більш ніж у десять разів. Аналітики пояснюють це частиною стратегії Пекіна з диверсифікації резервів та поступового відходу від долара США. Така політика підсилює непрозорість ринку й сприяє стрімкому зростанню світових цін на золото. Про це повідомляє Financial Times.
Офіційні дані Народного банку Китаю виглядають мінімальними: у червні банк зафіксував закупівлю 2,2 тонни, у липні — 1,9 тонни, стільки ж у серпні. Однак фахівці Société Générale, аналізуючи торговельні потоки, вважають, що реальні обсяги придбаного золота можуть досягати 250 тонн за рік, що становить понад третину світового попиту з боку центральних банків.
Справжні масштаби придбання золота дедалі складніше відстежити, адже Народний банк Китаю та інші державні структури, зокрема суверенний фонд CIC, не зобов’язані розкривати дані про свої резерви.
Аналітики зазначають, що активне накопичення золота є ключовим елементом китайської стратегії дедоларизації. Крім того, деякі центробанки країн, що розвиваються, також утримуються від розголошення подібних операцій, побоюючись негативної реакції з боку США та потенційного погіршення дипломатичних відносин.
Масовані закупівлі золота світовими центробанками перетворили цей метал на другий за значенням резервний актив після долара. Водночас нестача прозорості робить глобальний ринок золота «винятково складним для оцінки».
Через те що звітність МВФ є частковою — у минулому кварталі було оприлюднено лише третину угод — аналітики змушені застосовувати інші методи оцінювання.
Компанія Plenum Research, враховуючи дані щодо імпорту, внутрішнього видобутку та комерційних запасів, визначила, що у 2023 році «непомітні закупівлі» могли досягати 1351 тонни — це більш ніж у шість разів більше за офіційні показники.
Китай, як найбільший світовий виробник золота, може збільшувати свої резерви й за рахунок внутрішнього ринку. Пекін також пропонує країнам, що розвиваються, зберігати їхні золоті активи у сховищах Шанхайської біржі, стимулюючи торгівлю в юанях.
Головний стратег енергетичного напряму Carlyle Джефф Каррі зазначає:
“На відміну від нафти, рух золота неможливо відстежити супутниками. Немає жодного точного способу дізнатися, хто саме його купує та куди воно потрапляє”.
За останні роки центральні банки активно поповнюють свої золоті резерви, що сприяло стрибку цін до понад 4300 доларів за унцію. Згідно з даними Всесвітньої ради із золота, за десятиріччя частка золота в резервах держав поза США зросла з 10% до 26%, що зміцнило статус металу як головного альтернативного активу.
За інформацією WGC та Metals Focus, у минулому кварталі було оприлюднено лише близько третини усіх покупок — тоді як чотири роки тому рівень прозорості становив близько 90%.
Цього року серед найбільших покупців виступили Польща, Туреччина та Азербайджан.
