Міністерство охорони здоров’я України затвердило оновлені стандарти медичної допомоги для дорослих і дітей, які хворіють на вірусний гепатит С. Удосконалення спрямовані на розширення доступу до скринінгу, діагностики та лікування шляхом спрощення маршруту пацієнта, скорочення кількості обов’язкових обстежень і впровадження найсучасніших доказових підходів до моніторингу та терапії.
Нові стандарти передбачають спрощення діагностичного процесу — зменшено перелік аналізів, необхідних перед початком лікування та під час нього. Генотипування вірусу тепер проводиться лише за медичними показаннями. Пацієнтам, які успішно пройшли лікування, більше не потрібно перебувати під регулярним медичним наглядом, за винятком випадків фіброзу чи цирозу печінки.
Розширено перелік осіб з підвищеним ризиком, яким рекомендується проходити тестування на гепатит C. До нього включені люди, які проживають з інфікованими особами або мають з ними статевий контакт, донори та реципієнти органів, вагітні, пацієнти, що готуються до онкологічного лікування або імуносупресії, особи з цирозом печінки та інші.
Оновлені стандарти передбачають можливість використання рекомендованих ВООЗ якісних генериків для лікування дітей віком від 12 років. Основним препаратом визначено комбінацію софосбувір/велпатасвір, яка ефективна при будь-якому генотипі вірусу. Її дозволено застосовувати як у дорослих, так і в дітей, за умови використання ліцензованих генеричних форм.
Удосконалені алгоритми лікування враховують потреби пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, ВІЛ, декомпенсованим або компенсованим цирозом, тих, хто мав неуспішне лікування в минулому, а також вагітних жінок і дітей. Внаслідок змін пацієнти зможуть розпочинати терапію швидше, проходити менше обстежень і рідше відвідувати лікаря, а медики отримають чіткі інструкції для допомоги в найскладніших клінічних ситуаціях.
Стандарти розроблені відповідно до актуальних рекомендацій ВООЗ, Європейської асоціації з дослідження печінки (EASL) та Американської асоціації з вивчення хвороб печінки (AASLD). Їх створення координували фахівці Центру громадського здоров’я та Державного експертного центру спільно з провідними лікарями-інфекціоністами, гастроентерологами й епідеміологами.
