На Дніпропетровщині розширили список примусової евакуації: понад 1300 дітей мають залишити Синельниківський район

Війна в Україні триває четвертий рік, і найбільш трагічним її наслідком залишається небезпека для дітей, які опиняються в епіцентрі бойових дій або у прифронтових громадах, де щодня зростає ризик обстрілів. Попри постійні попередження про небезпеку, частина батьків свідомо відмовляється від евакуації, вважаючи, що зможуть самостійно вберегти дітей. Така позиція не лише наражає їх на смертельну загрозу, але й ускладнює роботу рятувальних служб, які змушені виконувати свої завдання у критичних умовах. Саме тому держава ухвалює рішення про примусове вивезення, адже мова йде не про обмеження прав, а про збереження життя і здоров’я найвразливішої частини суспільства.

Нові території Дніпропетровщини, охоплені евакуацією

На Дніпропетровщині список населених пунктів, де запроваджено обов’язкову евакуацію дітей, нещодавно розширився до ще вісімнадцяти. Йдеться про Покровську громаду Синельниківського району, де під загрозою залишаються діти у селах Андріївка, Богодарівка, Братське, Відрадне, Вільне, Водяне, Гай, Добропасове, Левадне, Новоолександрівка, Новоскелювате, Олександрівка, Отрішки, Писанці, Скотувате, Старокасянівське, Чорненкове, а також у селищі Покровське. За офіційними даними обласної військової адміністрації, у цих населених пунктах підлягають евакуації понад 1300 дітей разом з батьками або законними опікунами.

Заступник начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації Владислав Гайваненко повідомив, що з квітня 2025 року з прифронтових громад Синельниківського району вдалося вивезти понад 3300 дітей. Це свідчить про масштабність проблеми, адже попри значні зусилля державних структур і волонтерських організацій, залишається ще велика кількість родин, які відмовляються від запропонованої допомоги. Саме ці родини стають об’єктом уваги примусової евакуації.

Механізм організації та відповідальність відомств

Незабаром Кабінет міністрів розглядатиме новий порядок евакуації, у якому планується чітко розподілити відповідальність між державними органами. Згідно з проєктом, координацію здійснюватиме спеціальний штаб при Міністерстві розвитку громад, який контролюватиме управління всіма процесами і взаємодію між установами.

Міністерство внутрішніх справ визначатиме політику у сфері евакуації та відповідатиме за безпекові заходи, тоді як Державна служба з надзвичайних ситуацій організовуватиме транспорт, формуватиме маршрути, супроводжуватиме людей і працюватиме на збірних пунктах.

Важлива роль відводиться органам місцевого самоврядування, які забезпечуватимуть практичну організацію на місцях, адже саме вони знають ситуацію у громадах і можуть координувати дії з урахуванням місцевих умов.

Міністерство соціальної політики разом із Міністерством охорони здоров’я забезпечуватимуть розміщення евакуйованих, адаптаційні програми для дітей і дорослих, а також медичний та психологічний супровід. Таким чином, держава формує багаторівневу систему, у якій кожен орган має свою ділянку відповідальності, що дозволяє уникати хаотичних рішень у критичних умовах.

Чому евакуація не є вибором, а стає необхідністю

Для багатьох батьків слово «примусова евакуація» звучить як обмеження свободи, але насправді йдеться про усвідомлений обов’язок держави захистити дітей, які не можуть самостійно ухвалювати життєво важливих рішень. Залишення дітей у прифронтових населених пунктах можна порівняти з перебуванням на лінії вогню без жодних засобів захисту: навіть найміцніші стіни будинку не гарантують безпеки у разі прямого влучання. Евакуація означає не лише переміщення у безпечніший регіон, але й можливість доступу до освіти, медицини, психологічної допомоги, якої діти не можуть отримати у зоні постійної небезпеки.

Важливо розуміти, що батьківська відмова від виїзду несе загрозу не тільки власним дітям, але й іншим людям, адже рятувальні служби у разі надзвичайних ситуацій повинні ризикувати життям, щоб повернути або врятувати тих, хто свідомо залишився. Саме тому організована евакуація є єдиним механізмом, який дозволяє мінімізувати небезпеку і водночас зберегти право дітей на життя та розвиток у безпечних умовах.

Евакуація є життєво необхідним кроком, що рятує дітей від щоденної загрози. За межами небезпечних регіонів на них чекають школи, дитячі садки, медичні та психологічні служби, які забезпечують умови для нормального розвитку. Для батьків важливо усвідомити, що залишаючи дитину у прифронтовому селі, вони не оберігають її, а наражають на смертельну небезпеку. Евакуація гарантує збереження життя і дає шанс на стабільне майбутнє, а держава бере на себе відповідальність за організацію та супровід цього процесу.

Усвідомлення цього має стати першочерговим завданням для кожної родини, адже йдеться не про формальність чи бюрократію, а про конкретні життя понад тисячі трьохсот дітей, які мають право на безпеку і майбутнє.