Повномасштабна війна, яка триває вже четвертий рік, глибоко змінила реалії дитинства в Україні. Постійна небезпека, переміщення сімей, психологічний стрес, руйнування звичних соціальних зв’язків сформували для українських дітей нову, складну і часто травматичну реальність. В умовах війни діти стають не лише пасивними свідками подій, а й дедалі частіше — безпосередніми учасниками драматичних ситуацій, які загрожують їхньому фізичному й психологічному благополуччю. Серед таких проблем особливе місце займає тема зникнення дітей.
Більше 200 випадків за пів року: тривожна статистика Житомирщини
За перші п’ять місяців 2025 року лише в Житомирській області правоохоронці зафіксували понад 200 заяв і повідомлень про зникнення дітей. І хоча всі ці діти були знайдені та повернуті додому, саме число звернень і масштаби проблеми свідчать про те, наскільки вразливою залишається дитяча безпека в умовах війни.
Інформацію про кількість випадків зникнення дітей у регіоні озвучила начальниця ювенальної превенції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Наталія Гончарук. Вона зазначила, що лише протягом перших п’яти місяців 2025 року до поліції надійшли понад дві сотні звернень від батьків, опікунів чи свідків щодо зникнення дітей.
Ситуації, які стають підставою для таких звернень, бувають різними. Як розповіла Наталія Гончарук, трапляються випадки, коли дитина загубилася під час прогулянки в парку, на відпочинку з батьками, відійшла далеко від сім’ї й втратила орієнтацію. Бувають випадки, коли батьки самостійно намагаються знайти дитину протягом кількох годин або навіть доби, а вже потім звертаються до поліції. У кожному такому епізоді важливо, щоб батьки якомога швидше повідомляли правоохоронців, не гаючи часу.
Всі діти були знайдені, але ризики залишаються високими
За словами правоохоронців, усіх дітей, що зникали у згаданих понад 200 випадках, вдалося знайти та повернути додому. З кожною дитиною після повернення проводяться профілактичні бесіди, їм надається допомога психологів. Водночас поліція наголошує: факт повернення не знімає загрози. Кожен випадок зникнення — це стрес для дитини, для родини, це ризик стати жертвою нещасного випадку, насильства чи злочину.
Особливо уразливими залишаються діти в умовах війни: внутрішньо переміщені сім’ї, проживання в нових містах, нестача належної уваги, емоційна нестабільність у родинах, де батько або мати на фронті чи в зоні бойових дій. Соціальні служби та поліція з кожним роком фіксують, що кількість подібних інцидентів в умовах повномасштабної війни закономірно зростає.
Батькам не слід зволікати
Наталія Гончарук звернула увагу на ще один важливий аспект — психологічний бар’єр батьків перед зверненням до поліції. Досі існує хибна думка, що необхідно чекати три години, добу чи навіть більше, перш ніж телефонувати на лінію 102. Саме ця вага у прийнятті рішення може коштувати дорогоцінного часу під час пошуків.
Правоохоронці наголошують: у разі втрати зв’язку з дитиною батьки повинні телефонувати на 102 негайно. Від моменту надходження повідомлення про зникнення до поліції починається негайна процедура розшуку: залучаються чергові патрулі, організовується перевірка прилеглих територій, опитуються свідки, аналізуються відеозаписи з камер спостереження. Чим раніше поліція отримає інформацію, тим більше шансів швидко знайти дитину.
Під час звернення батьки повинні максимально детально описати обставини зникнення: місце, де востаннє бачили дитину, час зникнення, зовнішній вигляд, у що була одягнена, які мала із собою речі, які є особливі прикмети. Такі дані значно прискорюють пошуки й підвищують шанси на безпечне повернення.
Діти війни: особлива група ризику в умовах постійної психологічної нестабільності
Війна породжує цілу низку нових загроз для дітей. Частина дітей опиняється без належної уваги дорослих через розриви в сім’ях, втрату батьків, вимушену міграцію, психологічне виснаження родин. Дехто з дітей свідомо тікає з дому через конфлікти або нервову нестабільність, інші — випадково губляться під час прогулянок чи в транспорті. Внутрішня напруженість у суспільстві, життя під сиренами, евакуації, відключення світла та води також додають стресових факторів у дитяче життя.
Крім того, підлітковий вік сам по собі є періодом особливої емоційної нестабільності, коли діти схильні до імпульсивних вчинків, невиважених рішень, протестної поведінки. У поєднанні з військовим контекстом це створює вибухову суміш, яка часто призводить до конфліктних чи небезпечних ситуацій, у тому числі до випадків зникнення.
Кожна родина, яка виховує дитину в Україні в умовах війни, має усвідомлювати підвищену відповідальність за безпеку своїх дітей. Профілактичні бесіди з дитиною про правила поведінки в місті, у натовпі, в парках, у транспорті — це не зайве виховання, а базова необхідність у теперішній ситуації.
Батьки мають навчити дитину не відходити далеко без дозволу, тримати зв’язок телефоном, знати номери поліції, повідомляти дорослих, якщо вона втратила орієнтацію.
Діти війни живуть у небезпечному, напруженому середовищі. А будь-яке зникнення в такій реальності — це завжди додатковий ризик, навіть якщо все обійшлося благополучним поверненням.
