Насильство та експлуатація українських біженок у країнах ЄС: результати звіту FRA
Протягом війни з України до країн Європейського Союзу виїхало понад 2,5 мільйона жінок і дівчат, які отримали тимчасовий захист, що включав право на проживання та працевлаштування. Попри наданий захист, значна частина біженок стикається з фізичним і сексуальним насильством, словесними образами, а також дискримінацією за мовною ознакою та потенційно експлуататорськими пропозиціями у сфері праці та житла. Оцінка цих явищ та обсяг проблем на основі звіту Агентства ЄС з основних прав (FRA) дозволяє зрозуміти масштаб порушень прав жінок під час переселення та інтеграції в приймаючих країнах.
Основні дані та масштаби проблеми
Звіт FRA «У пошуках безпеки від війни – насильство та порушення прав жінок з України» ґрунтується на інтерв’ю з 1 223 жінками, які виїхали з України після початку повномасштабного російського вторгнення, зібраних у період з березня по червень 2024 року у Чехії, Німеччині та Польщі. Дані показують, що кожна четверта жінка пережила фізичне або сексуальне насильство з початку війни, а половина опитаних зазнавала фізичного або словесного нападу у країнах ЄС, зокрема через розмову українською мовою.
Водночас десята частина опитаних жінок була допитана російськими військовими під час окупації, серед яких 51% зазнали фізичного приниження, а 29% – сексуального. Понад половина респонденток повідомила про сексуальні домагання під час війни, а 23% зазначили, що зазнали сексуальних домагань у мережі Інтернет.
Проблеми проживання та трудової експлуатації
Звіт також підкреслює значні труднощі у сфері житла та працевлаштування. Десята частина респонденток не почувалися безпечно у своєму помешканні, а 79% зазначили проблеми з доступом до житла. Крім того, 27% жінок не мали можливості скористатися послугами з охорони психічного здоров’я для подолання травми війни, незважаючи на формальні права на соціальну підтримку.
Серед працюючих українських біженок 36% працювали без укладеного трудового контракту, а 24% отримували занижену заробітну плату або не отримували її взагалі. При цьому кожна четверта жінка стикалася з потенційно експлуататорськими пропозиціями щодо житла, транспорту або роботи, що створювало додаткові ризики для їхньої безпеки та добробуту.
Недостатня звітність та звернення за допомогою
Статистика також свідчить про низький рівень повідомлень про насильство та домагання: лише 3% постраждалих жінок повідомили про інциденти організації, що надають допомогу українцям, та стільки ж зверталися до служб підтримки жертв.
Всього лише 13% опитаних повідомили поліції про найсерйозніші випадки насильства у країнах ЄС. Така низька звітність підкреслює складність доступу до ефективної допомоги та страх потерпілих перед бюрократичними процедурами або соціальним осудом.
Директорка FRA Сірпа Раутіо наголосила, що попри наданий ЄС захист, багато українських жінок продовжують залишатися у вразливому становищі. Вона підкреслила необхідність, щоб країни ЄС забезпечували жінкам ефективний захист, підтримку та відновлення справедливості за порушені права, що дозволить їм безпечно відбудовувати своє життя. Звіт FRA також демонструє, що надання правового статусу та тимчасового житла не гарантує автоматичного відчуття безпеки, а відсутність доступу до інформації, соціальних служб і психологічної підтримки значно посилює ризики насильства та експлуатації.
