Понад половина українських біженців у Європі працюють, але не за кваліфікацією: УВКБ ООН

Ринок праці для українських громадян, які були змушені залишити країну та отримали тимчасовий захист у державах Європейського Союзу, поступово формується як окрема соціально-економічна реальність. В ній формальне працевлаштування дедалі частіше не означає повноцінної інтеграції чи використання наявного професійного потенціалу. Дані міжнародних досліджень свідчать, що доступ до роботи для біженців розширюється, однак структура цієї зайнятості залишається дисбалансовою та нерівною у порівнянні з місцевим населенням.

Рівень зайнятості серед українських біженців

Згідно з даними опитування, проведеного УВКБ ООН, станом на середину 2025 року середній показник працевлаштування українських біженців віком від 20 до 64 років у європейських країнах досяг 57%. Це охоплює як офіційну зайнятість, так і самозайнятість або неформальну роботу. Водночас цей рівень залишається на 22 процентних пункти нижчим за показники зайнятості громадян країн перебування, що вказує на системну різницю у доступі до повноцінного ринку праці.

“Результати значно різняться: країни, що межують з Україною, як правило, фіксують найвищі рівні зайнятості, тоді як країни Західної Європи та Північної Європи демонструють значно нижчі рівні, навіть з урахуванням відмінностей у профілях біженців”, – зазначається в опитуванні, складеному на основі даних 6817 респондентів.

Географічні відмінності у працевлаштуванні

Найвищі показники залучення українських біженців до роботи зафіксовано у країнах, які безпосередньо межують з Україною або мають тривалий досвід прийому трудових мігрантів. В Угорщині працюють 71% біженців, у Польщі — 68%, а в Естонії цей показник сягає 72%, що є одним з найвищих рівнів у Європі. Високі значення також демонструють Велика Британія, Болгарія, Чехія та Нідерланди, де працевлаштованими є від 64% до 69% українців.

Водночас у низці країн Північної та Західної Європи ситуація виглядає значно складнішою, оскільки у Швейцарії працює лише 29% біженців, у Норвегії — 37%, а в Німеччині та Данії — по 39%, що доповнюється відносно низькими показниками у Фінляндії та Швеції.

Робота нижче професійного рівня

Поряд із зростанням рівня зайнятості дослідження УВКБ ООН фіксує масштабну проблему невідповідності між освітою та виконуваною роботою. Майже 60% працевлаштованих українських біженців повідомляють, що займають посади, які не відповідають їхній кваліфікації або професійному досвіду.

Серед осіб з вищою освітою понад третина працює на низькокваліфікованих роботах, тоді як серед громадян країн перебування частка таких випадків становить лише 7%. Саме ця різниця, за оцінками дослідників, пояснює близько 40% медіанного розриву в оплаті праці між біженцями та місцевими працівниками.

Чинники, що впливають на доступ до роботи

Ймовірність працевлаштування суттєво змінюється залежно від індивідуальних характеристик біженців. Володіння мовою країни перебування підвищує шанси на роботу на 13 процентних пунктів, тоді як вік у групі 50–64 років знижує ці шанси приблизно на 10 пунктів у порівнянні з молодшими віковими категоріями.

Гендерний фактор також залишається значущим, оскільки чоловіки працевлаштовуються на 7 процентних пунктів частіше, а наявність професійно-технічної освіти позитивно впливає на доступ до ринку праці.

Вплив сімейних обставин і тривалості перебування

Склад домогосподарства відіграє важливу роль у можливості знайти роботу, оскільки проживання з маленькими дітьми зменшує ймовірність працевлаштування на 11 процентних пунктів. Водночас проживання на самоті або разом з людьми похилого віку підвищує цей показник на 6–8 пунктів, що відображає різний рівень побутового навантаження.

Не менш важливим чинником залишається тривалість перебування у країні, адже після одного-двох років проживання ймовірність працевлаштування зростає на 10 пунктів, після двох-трьох років — на 14, а для тих, хто живе за кордоном понад три роки, — вже на 20 пунктів.

За оцінками УВКБ ООН, зменшення розриву між рівнем зайнятості та продуктивності праці біженців і місцевого населення може забезпечити додаткове щорічне зростання ВВП до 0,7 процентного пункту у країнах, де проживає значна кількість українських біженців і де різниця у продуктивності залишається суттєвою.

Станом на кінець 2025 рокукількість громадян України, які отримали статус тимчасового захисту в країнах Європейського Союзу, досягла 4,33 мільйона осіб. У порівнянні з жовтнем цей показник зріс на 30 615 осіб, що відображає стабільну тенденцію повільного, але постійного збільшення чисельності українських біженців у Європі.