Правосуддя в цифрах: Україна вийшла на перше місце за кількістю порушень прав людини в ЄСПЛ

Україна посіла перше місце за кількістю встановлених порушень Європейської конвенції з прав людини за підсумками 2025 року. З 164 рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України у 160 випадках суд встановив порушення. Лише у 4 рішеннях порушень не виявили. Про це повідомляє моніторингова місія IAC.

Найбільше порушень стосувалося статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд. Згідно з нею, щодо України зафіксовано 92 порушення. Це означає, що головний удар припав на базові процесуальні гарантії: рівність сторін у процесі, неупередженість суду, право на належний розгляд доказів і загальну справедливість судового розгляду. Фактично понад половина всіх встановлених порушень у справах проти України стосувалася саме того, що людина не отримала справедливого суду.

На другому місці за кількістю порушень — стаття 5 Конвенції, яка захищає право на свободу та особисту недоторканність. За нею ЄСПЛ встановив 68 порушень. Йдеться про випадки, коли позбавлення свободи, тримання під вартою або продовження запобіжного заходу відбувалися без достатнього і належного обґрунтування. Суд неодноразово наголошував, що арешт чи продовження тримання під вартою не можуть бути автоматичними рішеннями. У кожній справі мають бути конкретні аргументи, а не шаблонні формулювання.

Ще 42 порушення стосувалися статті 3 Конвенції — заборона катувань, нелюдського поводження або такого поводження, що принижує гідність. Це одна з найжорсткіших і найпринциповіших норм у всій системі захисту прав людини. Її порушення означає, що держава не забезпечила людині базового захисту від жорстокого або принизливого поводження.

Національний моніторинг упродовж 2025 року показав, що міжнародна статистика не відірвана від реальності українських судів, а відображає їх щоденну практику. Ознаки катувань або поводження, яке принижує гідність, фіксувалися у 13% судових засідань, які потрапили під спостереження.

Водночас автоматичне продовження запобіжного заходу без індивідуальної оцінки ризиків спостерігалося у 21% засідань. Порушення принципу рівності сторін були зафіксовані у 31% засідань, включення сумнівних доказів — у 24%, порушення принципу безсторонності суду — в 11%.

Ці показники важливі тим, що демонструють повторювану модель. Якщо ознаки порушень з’являються знову і знову в різних процесах, у різних судах і в різних регіонах, це означає, що проблема закладена не лише в окремих рішеннях, а в самій практиці застосування права. У такій ситуації справедливість перестає бути гарантованим результатом процедури і залежить від випадку.

Окремо показовою є внутрішня структура порушень за статтею 6, тобто за правом на справедливий суд. З 92 порушень у 68 випадках йшлося саме про порушення права на справедливий суд у вузькому сенсі — коли судовий процес не відповідав базовим стандартам чесного розгляду. Ще 4 порушення стосувалися тривалості судового процесу, тобто нерозумних строків розгляду справ.

Проте в 2025 році щодо України не було зафіксовано порушень у категорії невиконання судових рішень. Це важлива деталь, бо вона показує, що головний провал сьогодні не в тому, що рішення не виконуються, а в тому, як саме ухвалюються судові рішення і як побудований сам процес.

Моніторинг також деталізує, які саме проблеми формують кризу справедливого суду. Серед них — порушення принципу рівності сторін, використання сумнівних доказів, відсутність безсторонності, порушення правової визначеності, перекладання тягаря доказування на сторону захисту, блокування участі обвинувачених і свідків, тиск на суд та обмеження доступу до правосуддя. Це набір ознак, який вказує на деформацію самої процесуальної логіки. Коли сторона захисту не має рівних можливостей, докази викликають сумнів, а суд не виглядає нейтральним арбітром, право на справедливий суд втрачає зміст.

На загальноєвропейському рівні ситуація теж залишається напруженою, але українські цифри виглядають особливо різко. У 2025 році ЄСПЛ ухвалив 914 рішень щодо всіх держав-учасниць Конвенції. Найбільше порушень у всій системі припало на статтю 6 — 428 випадків, на статтю 5 — 281, на статтю 3 — 188. Саме ці три статті залишаються найпроблемнішими для всієї Європи, бо вони стосуються фундаментальних речей: захисту від жорстокого поводження, захисту від свавільного позбавлення свободи та права на справедливий суд. Але в українському випадку концентрація порушень за цими статтями є непропорційно високою.

Отже, 160 порушень з 164 рішень є показником системної хвороби судової системи.