Скандальний закон про САП і НАБУ викликав опір його автора: позиція Бакумова і заява антикорупційних органів

22 липня 2025 року Верховна Рада України ухвалила в цілому законопроєкт №12414, який регулює питання діяльності Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. За цей документ проголосували 263 народні депутати. Ухвалення закону викликало хвилю критики з боку експертного середовища та опозиційних політичних сил, а також протестні акції з боку громадянського суспільства. Критика і протест стосувалися того, що низка положень законопроєкту кардинально змінює логіку функціонування антикорупційних органів, позбавляючи їх незалежності та підпорядковуючи діяльність Генеральному прокурору.

Попри публічні протести та звернення з вимогою накласти вето, президент Володимир Зеленський того ж дня, 22 липня, підписав цей закон. Відповідна інформація з’явилася на офіційному сайті Верховної Ради в картці законопроєкту, однак протягом доби кілька разів зникала та знову поверталася, що викликало додаткову напругу й підозри щодо прозорості процесу.

Олександр Бакумов, харківський мажоритарний депутат і член фракції “Слуга народу”, був одним зі співавторів законопроєкту №12414, який на момент першого читання у Верховній Раді мав на меті врегулювати питання, пов’язані зі зниклими безвісти особами. Проте до другого читання документ зазнав радикальних змін, які суттєво спотворили його первинну суть. Саме тому Бакумов публічно заявив, що утримався від голосування і фактично змушений був відмовитися від підтримки власного законопроєкту. Він детально пояснив свою позицію, звертаючи увагу на порушення парламентських процедур, ігнорування авторського внеску та кардинальне зміщення акцентів у документі в бік регулювання повноважень НАБУ та САП, чого в початковій версії не було.

Бакумов зазначає, що в першому читанні законопроєкт №12414 стосувався зовсім іншого — він стосувався осіб, які зникли безвісти, та передбачав можливість подання заяв про зникнення їхніми родичами за місцем свого проживання чи реєстрації. Метою було зробити так, щоб орган досудового розслідування був не десь у прифронтовому регіоні чи громаді, а саме там, де перебуває близька людина, яка зазнала горя і хоче встановити долю зниклого. Він наголошує, що це був сенс законопроєкту — дати можливість родичам діяти ефективніше в таких обставинах.

Нардеп вважає, що до другого читання законопроєкт перетворився на зовсім інший документ із зовсім іншим змістовним навантаженням. Як підкреслює депутат, поправки під номерами 12, 13, 14 і 15 взагалі не мають нічого спільного з предметом правового регулювання, який було закладено у першому читанні. Зміни, які з’явилися перед другим читанням, повністю викривили первинну концепцію і додали до закону положення про статус і повноваження НАБУ та САП.

Бакумов наголошує, що 22 липня вранці відбулося засідання профільного комітету Верховної Ради, на якому розглядали ці зміни, але його як співавтора проєкту на це засідання не запросили. Він не знав про це засідання і дізнався вже постфактум. Це вперше за шість років роботи у парламенті, коли він пропустив засідання комітету не через хворобу чи іншу поважну причину, а тому що його просто не повідомили. Незважаючи на важкі обставини в минулому, він завжди брав участь у засіданнях Ради й комітетів, але цього разу йому такої можливості не дали.

Депутат вважає, що комітет зібрали на вимогу більшості, обрали собі головуючого, оскільки Іонушас був у відрядженні, а також були відсутні і він сам, і перший заступник голови комітету. В результаті, ухвалили зміни без його участі, після чого законопроєкт було винесено на голосування у залі.

Він зазначає, що не ідеалізує роботу НАБУ та САП. У діяльності правоохоронних органів є свої позитивні й негативні сторони, є питання щодо ефективності та повноважень, але він вважає, що парламентські процедури слід поважати. За його словами, ідеться вже не тільки про зміст поправок, а про саму суть демократії та право народного депутата брати участь у формуванні закону, висловлювати свою позицію щодо поправок і голосувати за них — тобто реалізовувати представницький мандат. Він підкреслює, що його цього права було позбавлено.

Бакумов наголошує, що саме тому під час пленарного засідання утримався від голосування. Він не міг натиснути «проти», оскільки в основі проєкту лежали його ж ініціативи щодо зниклих безвісти, які, за його словами, залишаються важливими. Водночас підтримати документ також не міг, бо не погоджувався з тим, що запропонував комітет у частині змін щодо НАБУ та САП. Він заявляє, що ухвалив рішення не брати участі в голосуванні, бо ні совість, ні мораль не дозволяли висловити конкретну позицію, оскільки він не розумів, що відбувається. Ситуація була непрозорою, адже правки займали 46 сторінок, три з них — по 12 сторінок кожна, і розібратися в цьому обсязі змін без попереднього аналізу було неможливо.

Він зазначає, що йому дуже соромно, що це сталося саме з його документом. Було неприємно усвідомлювати, що саме його законопроєкт став майданчиком для реалізації зовсім інших цілей, не пов’язаних із його задумом. Бакумов підсумовує, що був вимушений таким чином відмовитися від свого ж законопроєкту.

Крім того, Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура публічно розкритикували ухвалений документ ще на етапі його підготовки до другого читання. У спільній заяві зазначалося, що до фінального варіанту в останній момент внесено правки, які істотно змінюють функціональну модель роботи антикорупційної системи. Зокрема, нова редакція закону передбачає, що Генеральний прокурор отримує повноваження доступу до всіх матеріалів НАБУ, а також право надавати такий доступ іншим прокурорам. Генпрокурору надається можливість видавати обов’язкові письмові вказівки детективам НАБУ. У разі їх невиконання — змінювати підслідність і передавати справу іншим правоохоронним органам.

Згідно з ухваленими положеннями, Генеральний прокурор також отримує право одноосібно припиняти розслідування на підставі звернення сторони захисту, самостійно вирішувати спори про підслідність, підписувати підозри високопосадовцям без участі САП, а також формувати прокурорську групу без обов’язкового включення до неї керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Таким чином, керівник САП втрачає можливість бути учасником слідчих груп, а вся вертикаль НАБУ фактично переходить під контроль Генпрокуратури.

У своїй заяві НАБУ і САП наголосили, що реалізація цих змін призведе до руйнування незалежності антикорупційної системи, яку в Україні вибудовували з 2015 року відповідно до зобов’язань перед міжнародними партнерами та у межах реформ, що мали зміцнити інституційний контроль над корупцією. Вони закликали народних депутатів не голосувати за законопроєкт у такій редакції, наголошуючи, що його ухвалення поставить під загрозу подальше існування ефективної та незалежної антикорупційної інфраструктури в державі.