Протягом останніх навчальних років українські діти у чеських школах отримували державну підтримку, яка дозволяла їм поступово адаптуватися до нової мовної та освітньої реальності. Ключовим елементом цієї підтримки були україномовні асистенти — спеціалісти, які допомагали учням на заняттях, пояснювали шкільні правила, перекладали, контактували з батьками й виступали посередниками між школою та родиною. Завдяки цій моделі в багатьох школах вдалося уникнути ізоляції дітей, які не знали чеської мови, й забезпечити хоча б мінімальну стабільність у навчанні. Однак з 1 вересня 2025 року ця система змінюється.
Які зміни відбулися
Рішення Міністерства освіти Чеської Республіки не продовжувати програму фінансування україномовних асистентів з вересня 2025 року стало однією з перших системних змін, яка безпосередньо торкнеться навчання українських дітей у державних школах. До цього протягом трьох навчальних років підтримка забезпечувалась через цільові дотації: школи отримували кошти на оплату праці асистентів, закупівлю матеріалів та організацію додаткової мовної підтримки. Відмова від цього механізму є поворотним моментом у підході до інтеграції дітей з України в чеську освітню систему. Замість централізованої допомоги з’являються регіональні ініціативи з обмеженим охопленням і нерівномірною якістю. Це створює нові виклики як для шкіл, так і для самих родин.
Починаючи з 1 вересня, система підтримки українських дітей у чеських школах зазнає суттєвих змін. За інформацією Seznam Zprávy, до літа 2025 року чеські школи, в яких частка учнів з тимчасовим захистом перевищувала 10%, мали доступ до державних дотацій. Лише за перші п’ять місяців поточного року така підтримка надійшла до 193 навчальних закладів. Загальна сума — 89 мільйонів крон — дозволяла оплачувати роботу асистентів, які знали українську мову, допомагали учням орієнтуватися в шкільному просторі, виконували роль посередників між батьками, вчителями та адміністрацією. У багатьох випадках саме завдяки їхній присутності дитина могла адаптуватися до нового середовища без тривалого стресу або відторгнення.
Асистенти брали участь у щоденних процесах: допомагали пояснювати навчальний матеріал, супроводжували дитину на заняттях, консультували педагогів щодо культурних відмінностей, перекладали документи й комунікацію між родинами та школою. Їхнє значення виходило далеко за межі формальної посади — вони фактично виконували роль контактної ланки, без якої інтеграція в окремих випадках була б неможливою.
Чому програму скасували
У відповіді журналістам Seznam Zprávy Міністерство освіти Чехії пояснило рішення переходом до загального фінансування непедагогічного персоналу. Замість окремої підтримки для конкретних груп учнів міністерство планує централізовано перерозподіляти кошти в межах шкільного бюджету. На практиці це означає, що пріоритети будуть визначати самі школи — і далеко не всі зможуть або захочуть виділити кошти на оплату роботи асистента.
Частина підтримки зберігається лише у вигляді базової мовної підготовки, фінансованої на рівні регіональних бюджетів. Але, як зазначають експерти, мовний курс не замінює індивідуальної допомоги. Асистент може реагувати на поточні труднощі, а не працювати за узагальненою програмою. Водночас нова модель передбачає обмежений обсяг — до 400 годин мовної підготовки — і відсутність механізмів гнучкого реагування на потреби новоприбулих учнів.
Реакція шкіл: різні стратегії в різних умовах
Для багатьох шкільних директорів новина про скасування фінансування асистентів стала несподіванкою. У початковій школі Vrchlického в місті Ліберець навчалося близько 100 українських дітей. Директор Павел Цоуфал повідомив, що наприкінці червня був змушений розірвати контракти з п’ятьма асистентами. З вересня школа залишиться без будь-якої мовної підтримки, при тому, що більшість дітей досі не володіють чеською навіть на елементарному рівні.
У Празі 8, у школі імені Богуміла Грабала, ситуацію вирішили інакше. Керівник Матєй Рашовський перенаправив частину коштів, які були призначені на поліпшення якості навчального процесу, щоб зберегти посади асистентів. Таким чином школа продовжить роботу з україномовними учнями, хоча ці ресурси обмежені й тимчасові.
Деякі школи формують окремі мовні групи — інтенсивні курси чеської мови, покликані прискорити адаптацію. Але організувати такі формати можуть не всі. Для цього потрібні вільні класи, викладачі, матеріали, а також технічна можливість проводити паралельне навчання.
Однією з головних проблем, на яку вказують директори, є непередбачуваність ситуації. Учні з України прибувають протягом усього навчального року. Модель фінансування не враховує цієї змінної динаміки. В окремих регіонах банально не вистачає приміщень, а у більшості шкіл — немає достатньої кількості вчителів, які мають досвід роботи з дітьми, що не володіють мовою навчання. У відкритому листі директорів шкіл району Прага 8 прямо зазначено: держава не враховує реалій, у яких працюють освітні установи з великою кількістю українських дітей.
Відмова від централізованого фінансування перекладає відповідальність за інтеграцію на самі школи та місцеві бюджети. Це посилює нерівність: у більш спроможних районах діти отримають допомогу, у менш забезпечених — залишаться без підтримки. Такі умови створюють ризик ізоляції для частини учнів і зниження якості освіти.
Наслідки для родин
Для багатьох українських родин скасування програми стане проблемою, яка має як побутовий, так і адміністративний вимір. Відсутність україномовного асистента означає труднощі з розумінням навчального процесу, неможливість повноцінної участі батьків у комунікації зі школою, складності з оформленням документів, поданням заяв і заповненням формулярів.
Особливо це стосується новоприбулих сімей або тих, хто переїхав у новий регіон. Якщо раніше асистент допомагав пройти процедуру зарахування, пояснити умови навчання, адаптувати дитину, то тепер усе це покладено на плечі батьків, які самі можуть не мати достатнього рівня мови чи досвіду взаємодії з освітніми установами за кордоном.
У новій ситуації батькам слід заздалегідь ознайомлюватися з особливостями регіональної системи освіти, уточнювати, чи існують у школі програми підтримки, шукати локальні ініціативи з мовного навчання або інтеграційні платформи. У низці випадків доцільно звернутися за правовою консультацією: наприклад, під час зміни школи, подання заяви на додаткову підготовку чи оформлення статусу учня без реєстрації в системі.
Припинення фінансування україномовних асистентів у Чехії не лише зменшує обсяг доступної допомоги, а й змінює саму структуру освітньої інтеграції українських дітей. Нова модель переносить відповідальність з державного рівня на школи та родини, що посилює нерівність доступу до якісної освіти. Школам бракує механізмів гнучкого реагування, родинам — інструментів підтримки. Відтак, у найближчі місяці зростає роль місцевих ініціатив, професійної юридичної допомоги та обміну досвідом між батьками. Для більшості українських дітей ці зміни означатимуть, що адаптація відбуватиметься в умовах менш структурованої підтримки й потребуватиме значно більше зусиль із боку родини.
