Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, мільйони українців були змушені шукати безпеку за кордоном. Німеччина та Нідерланди стали одними з головних країн, які прийняли біженців. Однак нове опитування показує, що більшість українських біженців не планують повертатися на батьківщину в найближчий час. Розглянемо детальніше результати опитування, проведеного Міграційною платформою EWL разом із Центром Східноєвропейських студій Варшавського університету, та причини, чому українці вирішили залишитись за кордоном.
Результати опитування
За даними опитування, лише 16% українських біженців у Німеччині та 5% в Нідерландах заявили, що мають намір якомога швидше повернутися до України. Натомість значна частина респондентів планує залишитися в приймаючих країнах на тривалий термін. Зокрема, 64% українців у Німеччині планують залишатися там щонайменше рік, а 71% – в Нідерландах.
У Німеччині 32% українських біженців мають намір залишитися на кілька років, а 24% – щонайменше на рік. Про бажання залишитися назавжди повідомили 8% респондентів. У Нідерландах 44% українців мають намір залишитися в країні на кілька років, 21% – щонайменше на рік, і лише 6% планують залишитися назавжди.
Цікаво, що значний відсоток українців ще не визначилися щодо свого майбутнього: 18% у Німеччині та 19% у Нідерландах не ухвалили рішення, залишатися в поточній країні проживання чи повернутися на батьківщину.
Причини залишитися або повернутися
Українці, які вирішили залишитися за кордоном, назвали кілька основних причин. У Німеччині 36% респондентів вказали на полегшення умов для громадян України, 34% зазначили наявність родичів і друзів, 31% – спрощений процес легального оформлення дозволу на проживання та роботу, а 29% – допомогу в оплаті житла.
Для українців у Нідерландах найпоширенішими мотивами залишитися стали покращення умов праці (63%), впровадження реформ у сфері безпеки (41%) та реформ системи правосуддя (38%).
Спонукати українців повернутися додому можуть декілька чинників. Майже половина (48%) респондентів у Німеччині вказали на вищу оплату праці та кращі умови праці в Україні. Інші важливі мотиватори включають перспективу вступу України до НАТО (46%) та можливість возз’єднатися з родиною (42%). У Нідерландах основними причинами повернення могли б стати покращення умов праці (63%), впровадження реформ у сфері безпеки (41%) та реформ системи правосуддя (38%).
Крім зазначених основних мотивів, які спонукають українців залишатися або повертатися, важливо розглянути й інші аспекти життя біженців. Наприклад, рівень інтеграції в новому суспільстві відіграє важливу роль. У Німеччині та Нідерландах надаються різноманітні програми для полегшення адаптації українських біженців, включаючи курси мови, професійні навчальні програми та соціальні ініціативи.
Дослідження також показує, що українські біженці активно шукають роботу і прагнуть стати частиною місцевого ринку праці. У Німеччині 45% українців вже працюють або навчаються, тоді як у Нідерландах цей показник становить 38%. Незважаючи на певні труднощі з визнанням дипломів та кваліфікацій, багато українців все ж знаходять можливості для працевлаштування та професійного розвитку.
Ще одним важливим аспектом є доступ до медичних послуг та освіти. Багато українських біженців зазначають, що отримали доступ до якісної медичної допомоги, що стало вагомим аргументом для залишення в країні. Щодо освіти, діти українських біженців мають можливість продовжувати навчання в місцевих школах, що сприяє їх інтеграції та соціалізації.
Результати опитування свідчать про те, що більшість українських біженців не поспішають повертатися на батьківщину. Основними причинами для цього є покращені умови життя та праці в країнах перебування, а також наявність підтримки з боку місцевої влади та громади. Однак остаточне рішення багатьох біженців залежатиме від подальшого розвитку ситуації як в Україні, так і в країнах їхнього тимчасового перебування.
