Українські біженці в Німеччині стикаються з дискримінацією в Jobcenter: результати дослідження 

Після того, як у 2022 році Німеччина відкрила для українських біженців прямий доступ до системи соціальної підтримки та працевлаштування, це рішення сприймалося як прояв солідарності та гуманності у відповідь на масштабну міграційну кризу. Однак дослідження Антидискримінаційної служби Федеративної Республіки Німеччина свідчить, що на практиці отриманий «особливий статус» часто стає джерелом дискримінації, завищених очікувань і структурних обмежень у щоденній роботі Jobcenter.

Результати дослідження

Оприлюднений звіт Diskriminierung von Menschen aus dem östlichen Europa im Kontakt mit Jobcentern демонструє, що йдеться не про поодинокі випадки, а про стійкі моделі дискримінації вихідців зі Східної Європи, зокрема українців, які масово звернулися до німецької системи соціального захисту після 24 лютого 2022 року.

Автори дослідження фіксують поширені уявлення, які формують негативне ставлення до заявників ще до аналізу їх конкретних обставин. Українцям та іншим східноєвропейцям приписують «соціальний туризм», низьку мотивацію до праці та схильність жити за рахунок соціальних виплат. Такі установки безпосередньо впливають на рішення співробітників Jobcenter, визначають тон спілкування та впливають на пропозиції роботи або навчання.

Одним з ключових висновків дослідження є системний тиск на швидке працевлаштування, навіть якщо запропоновані вакансії не відповідають освіті та професійному досвіду заявників. Часто українців спрямовують на низькокваліфіковану або фізичну працю без підтримки у визнанні їхніх дипломів та професійних компетенцій.

Бар’єри у визнанні кваліфікацій

Звіт наводить численні приклади людей із вищою освітою — лікарів, інженерів, педагогів та фахівців технічних і гуманітарних галузей, які отримують пропозиції допоміжної або низькооплачуваної роботи без належної допомоги у процедурі визнання дипломів. Автори підкреслюють, що проблема полягає не у відсутності мотивації в українців, а у практиках самої системи, зорієнтованої на «швидке закриття випадків».

Недооцінка іноземних дипломів та досвіду є ще одним системним бар’єром. Навіть за наявності повного пакета документів компетенції заявників часто ігноруються, а тривалі процедури визнання перетворюються на фільтр, що фактично відштовхує людей від професійної інтеграції. У результаті значна частина українців опиняється у нестійкій, короткостроковій та низькооплачуваній зайнятості (prekäre Beschäftigung), яка не дає перспектив та закріплює залежність від соціальної допомоги.

Соціальний статус і суспільна оцінка

Дослідження окремо звертає увагу на трансформацію статусу українців у публічних дебатах. Прямий доступ до Bürgergeld, наданий відповідно до директиви ЄС про тимчасовий захист, у практиці Jobcenter часто сприймають як виняткову привілейованість, що нібито загрожує «соціальному миру».

Цей наратив поступово проникає у щоденну роботу установ, і українців починають оцінювати за критеріями швидкої інтеграції та негайного виходу на ринок праці. Коли очікування не справджуються, це викликає роздратування та зниження прийняття.

Автори наводять прямі цитати співробітників Jobcenter, які оцінюють українців за зовнішніми ознаками: доглянутість, наявність автомобіля чи охайного вигляду. Такі судження ігнорують реальні життєві обставини та впливають на прийняття рішень під час консультацій. Поширення терміну «соціальний туризм» у внутрішніх практиках Jobcenter лише посилює атмосферу підозри та недовіри.

Окрему увагу в дослідженні приділено українським жінкам, які перебувають у Німеччині з дітьми. Нестача місць у дитячих садках, неможливість відвідувати мовні курси без догляду за дітьми, негнучкі вимоги роботодавців та стереотипи щодо гендерної ролі суттєво ускладнюють їхню інтеграцію. Унаслідок цього жінки довше залишаються на соціальних виплатах, що згодом використовується як аргумент про «залежність від системи».

Отже, для українців, які проживають в Німеччині, правовий захист та «особливий статус» часто обертаються не безпекою, а системним і малопомітним тиском, який суттєво ускладнює процес соціальної та професійної інтеграції.