Український інститут національної пам’яті представив фінальну редакцію документа, в якому викладено 10 принципів меморіалізації російсько-української війни. Ці принципи сформульовано як рекомендації для тих, хто бере участь у створенні та реалізації меморіальних проєктів.
В Інституті підкреслюють, що запропоновані принципи не є вичерпним або остаточним набором правил. Вони доповнюють одне одного, акцентуючи увагу на найважливіших аспектах увічнення пам’яті, але водночас не претендують на універсальність чи безальтернативність. Їхнє головне завдання — сформувати надійну основу для відкритого діалогу та спільного творення, сприяти глибшому розумінню досвіду війни, ролі суспільства в ній і боротьби за свободу та життя.
Один із ключових акцентів зроблено на необхідності відображати в меморіалізації багатовимірність і складність війни, що вплинула на всі аспекти життя українського суспільства. Це означає, що у фокусі мають бути різні події, місця, історії та учасники.
Принципи широкої залученості й публічності закликають зробити сам процес відкритим для найширшого кола охочих. Водночас інклюзивний підхід передбачає цілеспрямоване включення тих груп і осіб, чия відсутність у меморіальній практиці може призвести до спотворення або неповноти загальної картини.
Меморіальні простори мають бути організовані так, щоб відображати рівність у гідності та правах усіх, кого вони стосуються — як тих, хто приходить до цих місць, так і тих, чию пам’ять вони вшановують. Проте при цьому недопустимим є спрощене урівнювання — коли героїзм або жертовність знецінюються чи навпаки — перебільшуються до неправдивого масштабу.
Загалом ці принципи мають допомогти формувати етичну, об’єктивну, гуманну й актуальну культуру пам’яті про війну, що дозволить суспільству краще осмислити її досвід та зберегти його для наступних поколінь.
