Вбивство української біженки у США: трагедія, яка викрила прогалини американської судової системи

Новина про загибель 23-річної української біженки Ірини Заруцької у Шарлотті, штат Північна Кароліна, стала справжнім шоком не лише для української громади, а й всього американського суспільства. Те, що сталося, змусило багатьох політиків та експертів заговорити про небезпечні прогалини у судовій системі США, яка, як виявилося, здатна відпускати на свободу небезпечних злочинців навіть тоді, коли їхня історія злочинів та діагнози психічних розладів прямо свідчать про загрозу для оточення. Трагедія ще більш болісна від усвідомлення того, що Ірина виїхала з України в пошуках безпеки, однак знайшла смерть у країні, яка для багатьох українців стала символом захисту та нового початку.

Як злочинець опинився на волі

За даними поліції, 22 серпня 2025 року Ірину Заруцьку вбив 34-річний бездомний Декарлос Браун-молодший. Напад відбувся на станції легкорейкового транспорту в районі Саут-Енд у Шарлотті. Чоловік завдав дівчині смертельних ножових поранень, після чого його затримали на місці злочину.

Як з’ясувалося, Браун мав довгий кримінальний шлях: від крадіжок та пограбувань зі зброєю до нападів на членів власної сім’ї. Він вже відбував п’ятирічне ув’язнення за збройне пограбування, вийшов 2020 року, але швидко знову потрапив у поле зору поліції. Попри це, суди неодноразово відпускали його на волю, фактично даючи можливість знову і знову порушувати закон.

Найбільше обурення світового суспільства викликало рішення мирової судді Північної Кароліни Терези Стокс, яка у січні 2025 року звільнила Брауна лише під його «письмову обіцянку» з’явитися на наступне слухання. Це сталося після чергового арешту за «неправильне використання системи 911», коли чоловік у стані психічного розладу двічі телефонував на лінію екстреної допомоги, заявляючи, що в його тілі нібито є «штучні матеріали», які керують його рухами.

Поліцейські пояснили йому, що такі симптоми потребують медичного, а не поліцейського втручання, але він наполягав на своєму та знову викликав поліцію. В результаті Брауна затримали, однак суддя не побачила підстав для тримання його під вартою і звільнила його.

Це рішення виглядає особливо небезпечним з огляду на діагноз шизофренії, встановлений йому ще 2014 року. Його мати тоді добивалася примусового лікування, проте згодом була змушена вигнати сина з дому через агресивну поведінку. Саме після цього він опинився серед бездомних, постійно конфліктував із оточенням і неодноразово вдавався до насильницьких дій. Здавалося б, його стан і минуле мали стати підставою для обмеження свободи, однак система правосуддя дозволила йому залишитися на вулиці.

Суспільна реакція і критика судової системи

Президент США Дональд Трамп назвав Брауна «психічно неврівноваженим божевільним» та використав трагедію як аргумент у політичній боротьбі, звинувативши демократів у провалі правопорядку. Така риторика лише додала напруги у дискусію, де й без того точаться суперечки про межі гуманності, потребу суворішого контролю над рецидивістами і роль судової системи у забезпеченні безпеки громадян.

Після вбивства українки Ірини Заруцької соціальні мережі буквально вибухнули хвилею критики на адресу судді, яка відпустила Брауна. Користувачі писали, що його неодноразово звільняли попри довгий список злочинів, а тепер це призвело до смерті невинної дівчини. Конгресмен з Флориди Ренді Файн у своїй заяві прямо поклав відповідальність на демократичних суддів, які, за його словами, підтримують політику м’якості до злочинців. Він назвав Брауна «монстром», який опинився серед людей через помилкові рішення судів, і закликав притягнути суддів, які його відпускали, до відповідальності.

Втім, найгостріше прозвучали слова матері самого нападника, яка відверто заявила, що система правосуддя підвела громаду, коли відпустила її сина, добре знаючи про його психічний стан і агресивність. Ці слова стали своєрідним вироком не лише конкретному судді, але й усьому механізму ухвалення рішень у подібних справах.

Трагедія, яка ставить запитання

Особливо трагічним цей випадок робить доля самої жертви. Ірина Заруцька приїхала до США, рятуючись від війни в Україні, шукаючи безпеки й надії на новий початок. Її вбивство стало болісним нагадуванням, що навіть у країнах, які здаються оазою спокою та захисту, можуть траплятися злочини, що руйнують життя цілком беззахисних людей.

Смерть жінки показала, як поєднання хронічних прогалин у судовій системі США, байдужості до психічних проблем і формального підходу до рішень може коштувати життя. При цьому історія Брауна, яка тягнеться від 2007 року і складається з десятків злочинів, демонструє неспроможність системи вчасно зупинити людину, яка становила очевидну загрозу. Для української громади у США ця трагедія має особливий сенс: вона нагадує, що безпека є поняттям відносним, і що навіть далеко від війни існують небезпеки, здатні зруйнувати життя.