Верифікація через “Дія.Підпис” для квитків “Укрзалізниці”: чи відповідає це законодавству та яких наслідків очікувати

Останні дні липня виявилися несподівано тривожними для багатьох українців, які планували поїздки залізницею. З 1 серпня для купівлі або повернення проїзних документів на окремі внутрішні маршрути тепер потрібна цифрова ідентифікація через «Дію.Підпис». В «Укрзалізниці» стверджують, що новація є вимушеним кроком, спрямованим на боротьбу з перекупниками, які автоматизовано скуповують квитки задовго до того, як їх встигають побачити реальні пасажири. Однак нові вимоги викликають низку юридичних, технічних і практичних запитань. Чи має право державний перевізник вимагати електронний підпис від пасажирів? Як бути тим, хто не користується «Дією» або не має смартфона? Що відбувається з персональними даними після проходження верифікації? Попри публічність запуску, ці питання залишилися без відповідей.

Укрзалізниця запроваджує верифікацію через “Дію.Підпис”: реакція українців і відповідь чиновників

На своїй сторінці в Фейсбук «Укрзалізниця» заявила, що з 1 серпня запроваджує новий регламент для пасажирів з метою зменшення кількості зловживань під час придбання залізничних квитків. Для придбання або повернення квитків на низку внутрішніх рейсів пасажири зобов’язані пройти електронну верифікацію через «Дію.Підпис». Йдеться про поїзди №105/106 Одеса — Київ, №91/92 Львів — Київ, №29/30 Київ — Ужгород, №12 Львів — Одеса та №27/28 Київ — Чоп. Квитки на ці рейси продаватимуться не у залізничних касах, а лише через застосунок з підтвердженням особи. Слід зазначити, що раніше така веріфікація особи була потрібна лише для міжнародних рейсів.

Водночас «Укрзалізниця» повідомила, що нововведення діятиме в тестовому режимі та не зачіпатиме військові квоти: бронювання для захисників і захисниць залишиться доступним через спеціалізовану платформу Армія+. Крім того, посилюється контроль документів під час посадки на поїзди. На станціях працюватимуть групи воєнізованої охорони у вибірковому режимі, а поїзні команди отримали нові інструкції щодо детальної перевірки даних пасажирів.

«Укрзалізниця» також заявила про плани запровадити авторизацію в застосунку через BankID, ймовірно, як одну з альтернативних форм цифрового підтвердження. Придбання квитків на потяги зі верифікацією через «Дію» доступне виключно онлайн. Можливість повернення квитка також пов’язана з електронним підтвердженням особи. Продаж квитків у касах на ці рейси заблоковано.

За поточною інформацією, нова система є частиною стратегії боротьби зі зловживаннями в системі перевезень. Як довго триватиме тестовий режим і чи буде поширено обов’язкову верифікацію на інші рейси, в «Укрзалізниці» не уточнюють.

Ці зміни викликали жваву дискусію в соціальних мережах, багато людей дізналися про них лише під час спроби придбати квиток. При цьому пасажири масово висловлюють обурення через неможливість придбати квитки на популярні напрямки. Вони стверджують, що квитки зникають за секунди після відкриття продажу, а потім з’являються у перекупників за вдвічі або втричі вищою ціною. Українці повідомляють, що намагалися придбати квитки, але вже о восьмій ранку, коли відкрився продаж, плацкарту і купе не було в наявності — лишилися лише місця в спальному вагоні за 2800 гривень. Інші пасажири розповідають, що цілий тиждень щодня рівно о 7:55 намагалися через застосунок придбати квитки і змогли це зробити лише на сьомий день. Їм пощастило, що не було жорсткої прив’язки до дати виїзду.

Пасажири згадують, що в попередні роки, попри високий попит, квитки можна було придбати, хоч і з труднощами. Зараз додаток «покращили» так, що це стало практично неможливо. Люди скаржаться, що під час ранкового продажу доводиться проходити капчу — вибирати світлофори чи велосипеди, — а в цей час квитки вже зникають. Навіть після того, як квиток вдалося забронювати, система часто повідомляє, що його вже немає.

У соціальних мережах поширюється думка, що проблема полягає в автоматизованих ботах, які скупляють квитки через фальшиві акаунти, а потім перепродають у Telegram-каналах за завищеними цінами. Водночас непроданий залишок повертають за день до рейсу. Люди, які не змогли купити квиток напряму, змушені звертатися до перекупників, бо інших варіантів просто немає. Найскладніше складається ситуація з міжнародними маршрутами: Київ–Варшава, Львів–Перемишль, Чернівці–Бухарест. Там квитки зникають буквально за секунди після відкриття продажу. Проте в компанії «Укрзалізниця» наголошують на високому попиті: на одне місце претендують по 4–5 осіб. Але користувачів такі пояснення не задовольняють — вони переконані, що ситуація вийшла з-під контролю, і що сама «Укрзалізниця» несе відповідальність за хаос.

На тлі цієї критики голова правління «Укрзалізниці» Олександр Петровський виступив з публічним поясненням причин запровадження нових правил. Він заявив, що після початку повномасштабного вторгнення навантаження на систему значно зросло через зменшення кількості поїздів, пов’язане з окупацією частини територій. Крім того, серпень традиційно є періодом максимального попиту на перевезення, особливо з огляду на зростання кількості дитячих організованих груп. За його словами, у такі періоди квитки стають об’єктом спекуляцій: перекупники заздалегідь скуповують їх, змінюють імена, а потім виставляють на продаж за завищеними цінами. Петровський стверджує, що єдиним ефективним способом боротьби з цим явищем є цифрова верифікація. Він повідомив, що випадки шахрайства через систему «Дія.Підпис» майже неможливі. Крім того, Петровський закликав пасажирів надсилати йому докази діяльності перекупників — скріншоти, посилання на акаунти, приклади фальшивих пропозицій. Він навіть пообіцяв повернути подвійну вартість квитка кожному, хто доведе, що зміг придбати його у шахрая попри нову систему валідації.

Керівник Укрзалізниці також прокоментував критику щодо можливої дискримінації людей, які не користуються смартфонами або не мають застосунку «Дія». Він відповів, що обговорення про так званих бабусь з кнопковими телефонами не мають під собою практичного сенсу, бо ці люди й до цього не мали шансів придбати квитки в онлайн-системі на популярні маршрути, але є можливість, що їхні онуки зможуть чесно придбати квиток. На його думку, в умовах конкуренції з перекупниками такі категорії громадян залишалися без доступу до квитків, і лише цифрові засоби можуть забезпечити справжню чергу для живих пасажирів. Він зазначив, що альтернативи для таких рейсів існують, але попит на маршрути, які потрапили під новий регламент, є дуже високим.

Залізнична дискримінація під виглядом диджиталізації

В супереч заяві Олександра Петровського, слід наголосити, що рішення «Укрзалізниці» про обов’язкову верифікацію через «Дія.Підпис» прямо суперечить нормам Конституції України. Йдеться не просто про спірне впровадження цифрового інструменту, а грубе порушення принципу недискримінації, закріпленого в її статті 24. Коли мільйони громадян фактично усуваються від базової транспортної послуги лише тому, що не мають або не бажають мати «Дія.Підпис», це є прямим прикладом нерівності. Літні люди, малозабезпечені, люди з інвалідністю, іноземці, користувачі кнопкових телефонів або громадяни, які свідомо відмовляються від цифрової ідентифікації, опиняються в положенні дискримінованих за ознакою технічної відповідності. Їхню гідність і рівність просто списали з балансу зручності. Українська Конституція не передбачає жодного винятку з рівності доступу до послуг на основі використання мобільного додатку. Крім того, заява чиновника про те, що літнім людям можуть допомогти їхні онуки виглядає надто суперечливо, бо далеко не у кожного вони є.

Виходить, що цифрова дискримінація у транспорті є вже чинною реальністю. Людина без «Дія.Підпису» не може купити квиток, хоча її право на пересування захищене також статтею 33 Конституції України. Отже, замість створення умов для реалізації цього права, «Укрзалізниця» встановлює українцям суттєвий бар’єр. Ухвалення рішення про обов’язкову цифрову ідентифікацію без паралельних альтернативних механізмів є де-факто обмеженням свободи пересування для тих, хто не відповідає заданій цифровій моделі.

Той факт, що це рішення було ухвалене без публічного обговорення, залучення омбудсмана, правозахисників або Антимонопольного комітету, лише посилює тривожні сигнали. Крім того, не було жодної оцінки впливу на вразливі групи, жодного аналізу правових наслідків. Мовчазне узгодження з державними органами виглядає як інституційна змова проти громадянина. Ніхто з представників влади не поставив питання, яке прямо напрошується: чи має право держава, через сервісний монополіст, примушувати громадян користуватися цифровим продуктом як єдиним інструментом доступу до базових послуг?

Крім того, сама ідея, що обмеження продажу квитків через «Дію» зменшить спекуляції, є маніпуляцією. Всі квитки вже є іменними і провідники мають валідатори, які можуть перевірити прізвище. При цьому зловживання можливі й через «Дію», бо головною причиною дефіциту квитків є елементарна нестача пропозиції. У пікові періоди попит перевищує можливості «Укрзалізниці» у кілька разів. І замість того, щоб збільшити кількість вагонів, покращувати планування, компанія просто урізає кількість тих, хто може взагалі купити квиток, створюючи видимість боротьби з проблемою.

З правової точки зору абсолютно незрозуміло, на якій підставі людина, яка не має «Дія.Підпису», не може купити квиток у касі. В жодному нормативному акті немає вимоги обов’язковості «Дія.Підпису» для користування транспортом. Люди не зобов’язані мати електронний підпис, також, як і не зобов’язані мати смартфон та погоджуватись на верифікацію в єдиній цифровій системі. І тим більше — не можуть бути позбавлені через це права на пересування. Те, що сьогодні відбувається, це адміністративне свавілля «Укрзалізниці», замасковане під цифрову трансформацію.

Антимонопольна перевірка в цій ситуації є обов’язковою. «Укрзалізниця»  є монополістом і вона не має права створювати дискримінаційні умови доступу до своїх послуг. Якщо людина не має «Дія.Підпису», вона не повинна опинятися в ситуації повної ізоляції від залізничного транспорту. Це нав’язування приватного механізму верифікації через монополію транспортної інфраструктури, і цей факт повинен стати предметом розслідування з боку АМКУ. Також цю ситуацію має оцінити і Уповноважений з прав людини, оскільки обмеження прав на свободу пересування та рівність у доступі до послуг має всі ознаки системного порушення.

Наслідки цього рішення для громадян вже очевидні. Люди похилого віку, які звикли купувати квитки в касі, не можуть цього зробити. Переселенці, які втратили смартфони,  відрізані від можливості дістатися до родичів або евакуюватися. Туристи з-за кордону шоковані бар’єрами. Люди з інвалідністю, які не можуть скористатися цифровим інтерфейсом, фактично виключені з транспортної системи. І все це не через воєнний стан, не через надзвичайну ситуацію, а бюрократичне рішення, яке ніхто не перевірив на відповідність правовим нормам.

Цифровізація без альтернатив і без публічної легітимації є не реформою, а інструментом контролю. Якщо ми мовчки погодимось з тим, що сьогодні квиток на потяг доступний лише через «Дію», завтра паспорт буде чинним лише у смартфоні, а післязавтра — голосувати можна буде лише через цифрову верифікацію. Це не технічна зручність, а політична трансформація суспільства, в якій громадянин без додатку перетворюється на людину без прав. Рішення «Укрзалізниці» не є законним і має бути скасованим.