20 квітня відзначається Міжнародний день коноплі – щорічне неофіційне свято, під час якого по всьому світу привертають увагу до коноплі, обговорюють її медичний потенціал, промислове використання та рекреаційні властивості, а також порушують питання декриміналізації та легалізації цієї рослини в різних країнах. Сьогоднішня дата стала символічною для тих, хто бачить у цій рослині більше, ніж просто наркотик. Для когось вживання коноплі стало втіленням своєрідної свободи, а інші сприймають її як справжню загрозу. Для України вона стала вибором між мораллю, медичними потребами та економікою, між реальністю й політичною риторикою. І поки у світі активно говорять про легалізацію, Україна застрягла в сірій зоні, де канабіс є водночас табу і трендом. Результат може бути дивовижним, абсурдним і водночас страшним.
Цікаві теорії походження Міжнародного дня коноплі
Міжнародний день коноплі, або День марихуани став культурним явищем, яке об’єднує мільйони людей по всьому світу. Однак, не всі знають, що за історією цього свята стоять не лише великі соціальні й політичні процеси, а й справжній міф, що охоплює різні версії його походження.
Однією з найпопулярніших теорій є версія, що 20 квітня стало святом завдяки групі каліфорнійських підлітків, які в 1970-х роках щодня збиралися біля пам’ятника французькому хіміку Луї Пастеру о 4:20 дня для того, щоб покурити марихуану. Цей невеличкий ритуал став символічною позначкою часу для любителів канабісу, і невдовзі “4:20” стало загальновідомим кодом для позначення вживання марихуани. Через деякий час це число перетворилося на міжнародний символ “дня марихуани”. Інші версії стверджують, що число 420 взяло своє коріння від кількості хімічних сполук, що містяться в канабісі, проте варто зазначити, що наукові дані щодо точного складу цієї рослини вказують на понад 500 активних речовин, з яких тільки близько 70 мають канабіноїдну природу.
Ще одна популярна версія стосується американського кримінального кодексу: нібито цифра 420 була використана поліцією Каліфорнії для позначення злочинів, пов’язаних з марихуаною. Проте, дослідження не знайшли жодних конкретних доказів, які підтверджують правдивість цієї історії. А найменш правдоподібною є літературна версія, згідно з якою число 4:20 вперше з’явилося в повісті Говарда Лавкрафта, де воно асоціюється з часом, коли головний герой потрапляє під наркотичний вплив рослини, схожої на марихуану. Однак ця теорія виглядає малоймовірною і науково не підкріплена.
Попри ці численні варіанти, день 4.20 став не просто культурною подією. Ця дата перетворилася на символ боротьби за легалізацію канабісу в різних країнах. Саме в цей день відзначаються масові акції, які привертають увагу до проблеми криміналізації вживання канабісу і закликають до перегляду законодавчих норм щодо його вживання.
Статистика, яка змушує задуматися
Згідно з анонімним дослідженням, проведеним у червні 2023 року Інститутом психіатрії МОЗ України, двоє з трьох українців хоча б раз у житті пробували наркотики. І майже всі ці люди (98,9%) вживали саме коноплю. І це ніякі не маргінали, як звикло думати суспільство. Ті, хто вживає коноплю, звичайні люди, віком від 18 до 64 років. Вражає той факт, що серед молоді віком від 25 до 34 років, три з чотирьох вже мають такий досвід. Найпопулярніше місце вживання — вдома. Не в нічних клубах, парках і лісах, як малює уява старшої законослухняної частини суспільства. А просто вдома. В тиші, у спокої, як вечірній ритуал. І тут виникає страшне питання: чи ми ще контролюємо ситуацію, чи просто вдаємо, що її немає?
Президент Володимир Зеленський підписав Закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis)” № 3528-IX. Закон набув чинності 16 лютого та буде введений в дію через шість місяців. Тобто канабіс в Україні все ще не легальний, але й не рідкість. Його курять, ним лікуються, його вирощують на балконах, і продають через Telegram. І відбувається це поза контролем, поза відповідальністю, в тіні.
Якщо вникнути у природу коноплі, то ми зрозуміємо, що це не героїн, і не алкоголь, її залежність є найнижчою, а побічні ефекти — легшими.
Марихуана, як наркотична речовина, вже давно стала частиною глобального ринку, і її вплив на організм людини добре досліджений. Основним психоактивним компонентом канабісу є тетрагідроканабінол (ТГК), який, потрапляючи в організм, швидко проникає в кров і мозок, активуючи рецептори, що зазвичай реагують на природні хімічні сполуки в організмі. Це призводить до відчуття ейфорії, розслабленості, змін у сприйнятті часу та кольору. Проте, разом з позитивними ефектами, марихуана також викликає цілу низку побічних реакцій: від уповільнення рухів і порушення пам’яті до галюцинацій і психозу при надмірному вживанні.
Наукові дослідження виявляють дві основні тенденції щодо впливу канабісу на мозок. Одне з досліджень вказує на те, що регулярне вживання марихуани може прискорювати процес старіння мозку, адже вона зменшує об’єм сірої речовини в мозку. Інше дослідження, проведене серед підлітків, показало, що вживання марихуани у ранньому віці може призвести до зниження IQ на 8 пунктів у середньому, хоча це не стосується тих, хто почав вживати канабіс вже в дорослому віці. Такі результати свідчать про серйозний ризик для когнітивних функцій у молодих людей.
Проте канабіс має й чимало медичних переваг. Його використовують у лікуванні хронічних болів, для зменшення нудоти при хіміотерапії, поліпшення апетиту у пацієнтів із ВІЛ/СНІД, а також для лікування м’язових спазмів. Медичне застосування марихуани також показало добрі результати в зниженні рівня стресу та депресії, а також у боротьбі з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Останні дослідження свідчать, що медичний канабіс може бути ефективним у зниженні кров’яного тиску у літніх людей. І хоча марихуану широко використовують як медичний препарат у багатьох країнах світу, таких як Швейцарія, Ізраїль, Чехія та США (де в 36 штатах дозволено медичне використання), питання її легалізації в інших сферах, зокрема для рекреаційних цілей, залишаються на порядку денному. На сьогодні канабіс дозволено як для медичного, так і для рекреаційного використання тільки в кількох країнах, серед яких Мексика, Канада та Уругвай.
Як бачимо, є також інша правда, яка не така світла. Конопля, попри всю свою “натуральність” і мирний образ, таки може викликати психоз. Особливо при регулярному вживанні у підлітковому віці. Може стати поштовхом до тривожних розладів, розсіяної уваги, депресій. І хоча це трапляється не з усіма, але ж мова йде не про індивідуальні випадки, а про майбутнє цілого покоління, яке виростає в атмосфері дещо спрощеного уявлення про коноплю, не як наркотика, а просто трави. Та найгіршим в цій ситуації є мовчання держави, яка не проводить дієву роз’яснювальну роботу та лише формально регулює це питання. Є лише покарання, яке теж не завжди спрацьовує. Таке відношення, мабуть, страшніше будь-яких заборон, бо коли суспільство не знає, де межа, воно створює свої правила. І якщо дорослий українець не боїться спробувати коноплю, то підліток намагається це зробити знову і знову. Однак саме з коноплі, як показують дані, починається перший досвід речовин для 90% користувачів. Потім вже переходять на амфетамін, екстазі, кокаїн.
Слід зазначити, що в Україні питання легалізації канабісу давно перетворилося на ідеологічний айсберг. Частина суспільства виступає за легалізацію через лікувальні міркування, а інша — категорично проти. Люди бояться анархії, неконтрольованої молоді, повторення нідерландського експерименту, згідно з яким легалізація наркотиків спричинила приток туристів, які саме їх і прагнуть, а отримавши, чинять безлад та порушують закон. Але, як говорять у народі, після бою кулаками махати не варто, бо коноплю вже легалізували. Однак варто розуміти, що легалізація — це не “вільне куріння для всіх”, а чітка система контролю, яка поки що працює вкрай повільно.
Перспективи розвитку ринку медичного канабісу в Україні
Аналітики компанії Pro-Consulting провели дослідження, яке висвітлює стан і перспективи розвитку ринку медичного канабісу в Україні. Глобально ринок медичного канабісу демонструє стійке зростання, особливо у Північній Америці та Європі. Цей тренд поступово охоплює і Україну. Експерти вважають, що країна має добрі передумови для входження до міжнародного ринку — зокрема завдяки можливостям для вирощування якісної сировини та потребі у ліках на основі канабіноїдів.
Європейський ринок хоч і розвивається динамічно, поки залишається помірним за обсягами. В останні роки загальний обсяг ринку в Європі зріс на 35% — з 4,18 млрд длр до 5,66 млрд длр. Особливо швидко зростає сегмент рекреаційного канабісу, хоча медичний напрям лишається пріоритетом для багатьох держав. Очікується, що в найближчі 5 років ринок щороку зростатиме в середньому на 3,2%. Основним ринковим драйвером наразі є Німеччина. Водночас на фоні кількості населення Європи, річні витрати на канабіс на одну людину залишаються невеликими — приблизно 11 длр на одного дорослого.
Водночас Міністерство аграрної політики прогнозує, що у 2025 році рентабельність вирощування технічних конопель в Україні може досягти 180%, а площі їхнього посіву подвояться — до 8 тисяч гектарів. При цьому на заваді стрімкому розгортанню виробництва нині стоять низка структурних проблем. Зокрема, йдеться про дефіцит насіннєвого матеріалу як на українському ринку, так і в межах Європейського Союзу. Іншим стримувальним фактором є нестача спеціалізованої техніки для збирання та переробки врожаю. Незважаючи на це, в Україні готуються до масштабного розширення — як за площею посівів, так і за виробничою спроможністю.
Слід зазначити, що останні зміни в українському законодавстві щодо обігу технічних конопель, на думку парламенту, мають потенціал суттєво змінити динаміку ринку. Прийняття закону №3528-IX стало ключовим кроком у напрямку дерегуляції та модернізації правил щодо вирощування рослин роду коноплі. Відповідно до нових норм, допустимий рівень вмісту тетрагідроканабінолу (ТГК) у промислових коноплях підвищено з 0,08% до 0,2%, а вже до 2027 року заплановано доведення цього порогу до 0,3%. В уряді вважають, що це наближає українське законодавство до загальноєвропейських стандартів та вимог міжнародного ринку. В межах Європейського Союзу саме рівень ТГК у 0,3% вважається стандартом для технічних конопель, які не підлягають контролю як наркотичні речовини. Відтак гармонізація нормативної бази не лише спрощує внутрішні процедури ліцензування та контролю, але й відкриває для українських виробників ширші можливості експорту сировини та готової продукції.
Отже, з огляду на глобальне зростання попиту на екологічно чисті та стійкі до кліматичних змін матеріали, коноплярство має всі передумови для того, щоб стати однією з найбільш перспективних аграрних галузей в Україні найближчими роками.
За підрахунками Міністерства охорони здоров’я, близько 15 мільйонів громадян потребуватимуть психологічної допомоги, з них від 3 до 4 мільйонів — медикаментозної підтримки. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну препарати на основі канабісу були необхідні для близько 2 мільйонів українців. Зараз, через збільшення кількості військових і цивільних з посттравматичними розладами, ця цифра виросла до приблизно 6 мільйонів потенційних пацієнтів.
Метою легалізації медичного канабісу в Україні є надання доступу до ефективного лікування при серйозних діагнозах. Йдеться не лише про гуманітарний аспект, але й створення нового сегменту фармацевтичного ринку, що може стати точкою зростання для аграрного й фармацевтичного секторів країни. Тим часом іноземні компанії пильно стежать за ситуацією. Деякі з них вже проявляють зацікавленість у входженні на український ринок після легалізації. Українські виробники також демонструють готовність і в плані технологій, і в плані сировинної бази.
Як бачимо, у XXI столітті конопля, яка ще не так давно була забороненою в багатьох країнах, поступово виходить з тіні. Цей процес змінює не лише законодавство, а й культурні, соціальні та медичні парадигми. Україна вже зробила головний крок — коноплю легалізовано, рамки визначено, базу закладено. Однак сама по собі легалізація є лише стартом. Далі починається головне: створення системи, яка має не нашкодити суспільству. На порядку денному мають стояти формування чітких механізмів контролю, забезпечення прозорого обігу, запобігання зловживанням і розробка стандартів якості продукції. Важливо також оцінювати вплив нової політики на систему охорони здоров’я, ринок праці, безпеку, освіту і медичну практику. Відсутність узгодженої стратегії, розрахованої на довгострокову перспективу, може призвести до регуляторних збоїв або перекосів у доступі до препарату. При цьому увага має бути зосереджена не на питанні дозволу, а запровадженні ефективної, раціональної й контрольованої моделі використання.
