Дистанційна освіта в Україні вже декілька років є однією з важливих форм сучасного освітнього процесу. Згідно з прийнятою у грудні 2000 року «Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні» вона визначається як «система технологій, що гарантує оперативну доставку здобувачам освіти достатнього масштабу матеріалу, що вивчається; інтерактивна взаємодія викладачів і студентів у навчальному процесі, надання особам резерву самостійної роботи з освоєння запропонованого матеріалу».
Здобутий під час карантину, спричиненого вірусом COVID–19, досвід відіграв важливу роль у відновленні навчального процесу в умовах повномасштабного вторгнення. Нині у здобувачів освіти та їх батьків є нелегкий вибір, за якою формою навчатися: очно чи дистанційно, влаштуватися до іншого навчального закладу як ВПО, біженець або залишитися на навчання у своєму місті.
Державна служба якості освіти України презентувала результати дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни у 2023/2024 навчальному році. У другий рік повномасштабної війни переважній більшості закладів освіти вдалося відновити очне навчання в першому півріччі 2023/2024 навчального року: 53% закладів працювали очно, 19% – дистанційно, 28% – змішано. Дистанційна форма навчання здебільшого переважала на територіях Сходу та частково на Півдні. В той час як у Центрі та на Заході України переважало очне навчання, а на Півночі – змішане. Правильна організація дистанційного навчання та пошук балансу у застосуванні ресурсів надають як здобувачам, так і надавачам освіти можливість ефективно здійснювати навчальний процес. Саме дистанційна форма навчання дає здобувачам освіти постійний та необмежений доступ до навчального матеріалу при наявності інтернету, а використання сучасних технологій неабияк прискорює та полегшує здобуття знань.
Проте такий формат має і суттєві недоліки, що можуть значно погіршити якість освіти. Нестабільні умови організації освітнього процесу (повітряні тривоги, артилерійські обстріли, відключення інтернету та мобільного зв’язку) часто унеможливлюють процес дистанційного навчання.
Як пройшов 2023-2024 навчальний рік
Згідно із опитуванням вчителів у 2023-2024 навчальному році близько 20% здобувачів освіти не мали постійного доступу до освітнього процесу. Серед таких найбільшого значення досягнуто на Півдні (30%).
Також спостерігається відмінність між міською та сільською місцевістю та доступом до неї сімей з різним рівнем достатку:
– у містах 75% вчителів вважають, що всі учні з малозабезпечених сімей мають доступ до освіти, із багатодітних сімей – 80%, з числа ВПО – 86%;
– у селах 62% вчителів вважають, що всі учні з малозабезпечених сімей мають доступ до освіти, із багатодітних сімей – 69%,з числа ВПО – 73%.
У навчальному році, який нещодавно закінчився, близько 20% учнів не мали постійного доступу до освітнього процесу в умовах війни. При цьому 97% шкіл не мали втрат в освітньому процесі, тобто постійно здійснювали освітній процес. Однак попри те, що освітні заклади майже постійно працювали, лише 42% батьків школярів зазначили, що їхні діти постійно навчалися. Основними причинами названі хвороба, невміння підключитися до онлайн-уроків, перенавантаження, брак мотивації, нестабільний емоційний стан. Слід зазначити, що в цьому навчальному році батьків учнів повідомили, що діти не вчилися також через відключення електроенергії, відсутність інтернету та/або слабке з’єднання, а також через повітряні тривоги.
Незважаючи на глобальну діджиталізацію, 32% опитаних здобувачів освіти вказали, що в укритті, де вони знаходилися під час повітряних тривог, були відсутні умови для проведення уроків. На Сході та Півночі України цей показник найвищий – 49%.
Наріжним питанням все ще залишається подолання освітньої нерівності та забезпечення освітніх закладів з дистанційною формою навчання гаджетами. Міністерство освіти та науки створило освітню мапу Дашборд, де відображено кількість комп’ютерів, планшетів та їхній розподіл між закладами освіти. В систему внесено понад 130 тисяч пристроїв, які розподілили у більше ніж 12 тисяч закладів освіти по всій країні. Однак за даними МОН все ще залишається нестача приладів у розмірі 253 тисяч.
Крім того, у 2023-2024 навчальному році спостерігається зниження мотивації учнів до навчання – 61% у місті і 64% у селі (у порівнянні з 50% минулого року); значно підвищився показник нестабільного емоційного стану 54% у місті та 48% у селі (минулого року – 35%); значно зросло і непорозуміння між вчителями та батьками учнів – 26% у місті та 26% у селі (минулого року – 18%). Така статистика цілком характерна на тлі воєнних дій в Україні.
У сучасних реаліях суспільство дедалі більше стає готовим до дистанційної форми навчання як окремої опції для здобуття знань, яка надає можливість залучити якомога більшу кількість здобувачів освіти, забезпечити їх безпеку та комфорт, сприяти розвитку самостійності, використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі.
Однак повний перехід на дистанційне навчання може спричинити деградацію освітнього процесу. Надмірна самостійність здобувачів освіти та відсутність контролю з боку вчителів та батьків значно знизить мотивацію до навчання і погіршить якість знань. Оскільки поруч не має вчителя, то функція контролю переходить до батьків, які не завжди володіють сучасним рівнем знань та можуть собі дозволити постійно перебувати вдома. Батьки не мають змоги залишити роботу і позбавитися засобів для існування родини. Ця проблема є вкрай актуальною на тлі вкрай високих цін на продукти, необхідні побутові речі та комунальні послуги, а також високим рівнем безробіття та пов’язаними з ним труднощами у працевлаштуванні. Не слід забувати і про те, що багато українських сімей залишилися без житла, їм необхідні великі кошти на його відновлення або орендування. Також впровадження лише дистанційної форми навчання призводить до відсутності навичок соціалізації дітей у колективі та неминучого переходу від реального спілкування до віртуального.
SWOT аналіз дистанційної освіти як форми освітнього процесу в умовах війни
Отже, при розвитку дистанційної освіти в умовах воєнного часу суспільство отримало змогу безперервно здобувати знання у будь-який час, у безпечному місці. Однак дистанційна вкрай негативно впливає на якість навчання, соціалізацію дітей та молоді, а також набуття практичних вмінь. Складно уявити, якими знання будуть у майбутніх медиків або інженерів з такою освітою та як це відобразиться на всіх нас.
