Вінниця стала першим містом України, яке на муніципальному рівні започаткувало офіційне вшанування українських військових, зниклих безвісти або тих, що перебувають у російському полоні. Тепер щоденно на Площі Тараса Шевченка поряд з Державним Прапором майорітиме Прапор Надії — символ пам’яті та сподівань.
За новим церемоніалом, чорний і білий стяг урочисто піднімають поруч з Державним Прапором, у зоні пам’ятного знаку Небесній Сотні та загиблим у російсько-українській війні.
Хоча Прапор Надії не має статусу державного символу, він несе глибоке смислове наповнення. Чорний колір втілює біль, страждання й утрати, яких зазнають родини безвісти зниклих. Білий колір символізує надію, віру в порятунок, повернення та світле майбутнє. Поєднання цих кольорів слугує щоденним нагадуванням, що боротьба триває не лише на фронті, а й у серцях тих, хто очікує повернення рідних.
На першій церемонії підняття стягу були присутні родичі безвісти зниклих, військові, які пережили російський полон, небайдужі мешканці Вінниці та представники міської влади.
Заступник міського голови Роман Фурман наголосив, що Прапор Надії — це не просто символ, а звернення до всіх українців із закликом пам’ятати про тих, хто залишається в полоні ворога. Він підкреслив:
“Це щоденне нагадування про наш обов’язок. Ми не можемо їх забути. Це віра в те, що наші Захисники і Захисниці повернуться додому”.
Підняття прапора здійснили родичі полонених та військовий, який сам пройшов російський полон. Серед них — медик Іван Демків, котрий наголосив, що саме віра й очікування надають сили виживати в умовах неволі. Він зазначив:
“У полоні тримає лише одна думка — тебе чекають. І той, хто чекає, має знати: ми боремося за повернення. Прапор Надії — це підтримка для нас”.
Цю ініціативу підтримав Центральний регіональний центр Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Як зазначив Андрій Ладуба, у кожному обміні є представники Вінниччини, і кожен, хто досі перебуває в полоні, є частиною великої спільної справи.
