Військовий у Кривому Розі стріляв з балкону по дитячому майданчику і поранив 10-річного хлопчика

У країні, де четвертий рік триває повномасштабна війна, зброя, навіть не бойова, але травматична або пневматична, все частіше потрапляє до рук людей, які не контролюють власні дії. Прогнозовано зростає кількість інцидентів, пов’язаних зі стріляниною у громадських місцях. Це стало частиною нової реальності воюючої країни, де надмірна кількість зброї на руках, психічна нестабільність частини військових у відпустках, травми війни та загальна атмосфера напруження перетворюються на суміш, яка вибухає раптово — і часто в найнесподіваніших місцях. Особливо жахливо, коли жертвами цієї стрілянини стають діти — ті, кого армія мала б захищати від всіх ризиків війни.

20 червня 2025 року в Кривому Розі стався випадок, який викликав глибоке обурення й тривогу: чоловік у військовій формі, перебуваючи у відпустці, відкрив стрілянину з балкону по дитячому майданчику. За даними місцевих джерел, зокрема “Дніпро Оперативний. Війна”, інцидент стався на четвертому поверсі багатоповерхівки, де військовий здійснив щонайменше чотири постріли з пневматичного пістолета. Зброя стріляла металевими кульками, які, попри не бойовий характер, становлять реальну загрозу для здоров’я.

Одна з куль влучила в голову 10-річному хлопчику, який грався на дитячому майданчику поруч із будинком. Наразі відомо, що дитина отримала поранення, характер травми та її тяжкість з’ясовуються медиками. Відомо також, що дитину госпіталізували, і вона перебуває під наглядом лікарів.

За фактом стрілянини вже розпочато розслідування. Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за статтею 296 Кримінального кодексу України — хуліганство з застосуванням зброї, частина четверта. Ця стаття передбачає покарання у вигляді позбавлення волі терміном до семи років. Слідство триває, проводяться допити свідків і експертизи.

Цей випадок привернув особливу увагу не лише через свою жорстокість, а й через моральну сторону інциденту. Адже особа, яка відкрила стрілянину, — це військовий. Людина, яка в умовах війни покликана боронити мирних громадян, охороняти їх, а особливо дітей. І саме ця людина перетворилася на загрозу — озброєну, неконтрольовану, агресивну. Це болюче нагадування про те, наскільки тонка межа між фронтом і тилом, між героїзмом і безвідповідальністю, між захистом і насильством.

Українське суспільство вже звикло до присутності військових у містах і селах — у формі, з шевронами, у транспорті, на вулицях, у будинках. Ми підтримуємо армію, сприймаємо її як головну гарантію виживання держави. Однак щоразу, коли один з її представників порушує цей кодекс довіри, особливо коли йдеться про дітей, виникає необхідність озвучити болючі запитання: чи достатньо ефективно працюють механізми психологічної реабілітації військових? Чи достатньо суворо контролюється поводження зі зброєю, навіть пневматичною? Чи можемо ми бути впевнені в безпеці цивільного населення, коли військові, які повертаються з фронту, не проходять обов’язкової перевірки психоемоційного стану?

Історія, яка трапилася в Кривому Розі, актуалізує одразу кілька проблем: поширеність зброї, відсутність ефективного контролю за її використанням, а також нестачу інструментів психологічного супроводу військовослужбовців під час і після ротацій. Це також вказує на потребу суворішого регулювання доступу до навіть не бойової зброї у містах, де поруч із військовими проживають цивільні родини. У країні, яка переживає війну, випадки агресії зі зброєю в мирному середовищі не можуть залишатися без реакції. Необхідні не лише розслідування та вироки, а й системні рішення, що мінімізуватимуть ризики для цивільного населення — особливо дітей.