Втрата права користування житлом: що потрібно знати дорослим і які ризики для дітей

Житло є одним із фундаментальних прав людини, гарантованих законодавством, але не всі розуміють, що це право може бути втрачено. У певних ситуаціях навіть діти можуть залишитися без права користування помешканням, що часто викликає суперечки та юридичні труднощі. Це питання є особливо актуальним у випадках, коли особа перестає проживати у квартирі чи будинку, не бере участі в його утриманні або якщо змінюється власник нерухомості. Окрім цього, існують правові нюанси, які можуть призвести до втрати житла навіть у сімейних конфліктах чи спадкових справах.

Редакція ІА «ФАКТ» звернулася за коментарями до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» щодо правових аспектів втрати права користування житлом. Вони розповіли про основні підстави для втрати житла, законодавчі норми та реальні випадки, коли люди позбавлялися можливості жити в помешканні, а також способи юридичного захисту від таких ситуацій.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Але іноді зазначене право впливає на права інших осіб. В країні досі не поодинокі випадки, коли в житловому приміщенні, яке належить до фонду місцевої громади (неприватизоване житлове приміщення) мешкає три особи, а зареєстровано п’ятеро. Чи після розірвання шлюбу у квартирі, яка належить особисто чоловікові продовжує бути зареєстрованою колишня дружина разом зі спільною неповнолітньою дитиною, але фактично їх вже ніхто років п’ять не бачив. Річ у тім, що наявність таких осіб-привидів суттєво впливає на права та обов’язки тих осіб, які дійсно мешкають в такому житловому приміщенні й будь то квартира чи житловий будинок. У квартирі на зареєстрованих осіб нараховуються комунальні платежі, а житловий будинок ніхто не захоче придбати, як що там зареєстровані чужі люди.

До 2021 року розв’язати подібні проблеми можливо було виключно в судовому порядку.  З 01.12.2021 року, після набрання чинності Законом України від 05.11.2021 року «Про надання публічних  (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» в законодавстві з’явилась така можливість знімати з реєстрації місця проживання повнолітніх осіб за заявою власника житла до органів реєстрації. При цьому немає необхідності додатково звертатись до суду, що є великим полегшенням в таких справах. Також стало можливим зняття власником житла з реєстрації повнолітніх осіб (батьків або інших законних представників дитини чи одного з них) разом з їхньою дитиною.

Згідно статті 18 зазначеного закону зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання  здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання  якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання  батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання  разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Як бачимо, зазначена норма стосується виключно жила, яка є приватною власністю (в тому числі спільною або частковою). Зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання  особи за заявою співвласника житла  здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника.

Друге виключення з зазначеного правила – це зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання  дитини не здійснюється за заявою власника житла, якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини. Отже, у випадку, коли в квартирі, яка належить особисто чоловікові продовжує бути зареєстрованою колишня жінка разом зі спільною неповнолітньою дитиною, адміністративний шлях вирішення питання закритий та залишається тільки судовий.

Ще одне питання, яке досить часто нам задають –  якщо співвласник житла зареєстрований в ньому, але фактично ніколи навіть не проживав, чи можливо його зняти з реєстрації? Зняття з задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника цього житла не здійснюється. А ні в адміністративному, а ні в судовому порядку. Річ у тім, що власник (співвласник) житла має безумовне право зареєструватися в належному йому житловому приміщенні без будь-якої згоди лише на підставі права власності. А тому сенсу в у знятті з реєстрації такої особи не має, адже сьогодні ви його, на приклад, зняли з реєстрації, а завтра він прийшов та не питаючи нікого знову зареєструвався.

Питання, яке надалі виникає у тих, хто мешкає в житлі, яке знаходиться на балансі територіальної громади чи якогось підприємства, міністерства тощо. Тут, на жаль, існує тільки судовий шлях  зняття з реєстрації. Ось тут в дію вступає ст. 71 Житлового кодексу відповідно до якої при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Зазначимо, що житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у таких випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років – протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період – протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров’я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров’я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми – на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв’язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, – протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

4) виїзду у зв’язку з виконанням обов’язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу – протягом усього часу виконання таких обов’язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги – протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі – протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі – протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім’ї.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Якщо у вашому випадку зазначені обставини відсутні, або строк не проживання особи набагато більший за вказані періоди, тоді є всі підстави для звернення до суду. Позивачем в такому випадку буде особа на яку відкритий особовий рахунок на житло, а третіми особами – територіальна громада чи підприємство на балансі якого обліковується житло та інші особи, які зареєстровані в житловому приміщенні.

Доказами не проживання особи в приміщенні наразі можуть бути наступні документи:

• Довідка про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку;
• Акт депутата в якому засвідчується факт, що особа не проживає протягом певного часу, або Акт про непроживання, засвідчений ЖЕК, ОСББ. Таких актів потрібно мінімум з проміжком часу від складання в один місяць;
• Копії квитанцій про сплату комунальних послуг;
• Покази свідків, які будуть допитані у судовому засіданні;
• Лист, в якому сповіщено про те, що означена людина проживає в іншому місці;
• Переадресація поштової кореспонденції;
• Довідка з лікарні, що особа не обслуговується за адресою проживання в даному місті та не має декларації з лікарем;
• Довідка з поліції, що особі не перешкоджають у проживанні в даному приміщенні та вона не зверталась до райвідділку з подібними заявами;
• Довідка про наявність у власності житла в іншому місці та інші докази, які підтвердять відсутність особи в житловому приміщенні понад 6 місяців.

Варто наголосити, що захист прав дітей у таких випадках є окремим питанням, адже закон передбачає особливі механізми контролю за їхнім житловим становищем. Водночас, у реальності можуть виникати ситуації, коли навіть дитина втрачає можливість користуватися житлом, що може поставити під загрозу її добробут. Розглянемо випадок, коли  не допускається зняття дитини з зареєстрованого місця проживання, якщо з такою заявою звертається власник житла, яким є один із батьків або інших законних представників такої дитини.

По-перше тут діє інша норма права та інший строк. Статтею 405 Цивільного Кодексу України регулюється право членів сім’ї власника житла на користування цим житлом. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. По-друге, докази не проживання дитини разом з другим батьком в даному житловому приміщенні будуть ті ж самі, що перелічені вище, але буде ще потрібно додати:

• Документи, які підтверджують право власності на житло;
• Свідоцтво про народження дитини;
• Рішення суду про розірвання шлюбу.

Але головне, на що потрібно зважити – у переважній більшості подібних справ суди   відмовляли у позбавленні неповнолітніх дітей права на житло. Верховний Суд по даним справам зазначав наступні мотивування:

• оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом;
• крім того, право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження;
• розглядаючи питання про припинення права користування житлом колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають брати до уваги як формальні підстави, передбачені ст. 405 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін;
• не можна вважати неповажною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці з одним із батьків;
• адже малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання;
• маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку;
• сама по собі наявність права власності у особи на спірне житло і вимоги безумовної реалізації повноважень власника не можуть бути легітимною підставою позбавлення іншого права особи, а саме права на житло, яке також гарантується і захищається Конституцією України  (ст. 47) та Конвенцією (ст. 8).

Втім це зовсім не означає, що не потрібно намагатися  розв’язати дану проблему, адже кожна ситуація індивідуальна, як й погляд судді на конкретну справу.

Також нагадаємо, що подання заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників такої особи за згодою іншого з батьків чи законних представників, а зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком від 14 до 18 років здійснюється за згодою її батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, коли дитина є здобувачем освіти та проживає у гуртожитку.

Хочемо надати ще поради щодо захисту права користування житлом:

Регулярно перевіряйте юридичний статус житла. Якщо ви чи ваша дитина зареєстровані в квартирі, це не гарантує безумовного права на проживання. Уточнюйте, чи є ризики втрати реєстрації, особливо при зміні власника.

Остерігайтеся необдуманих угод. Перед тим як підписувати будь-які документи, що стосуються нерухомості (дарування, продаж, обмін), консультуйтеся з юристом, особливо якщо у квартирі зареєстрована дитина.

Захищайте права дитини. При продажу чи зміні власника житла, де зареєстрована неповнолітня особа, потрібен дозвіл органів опіки та піклування. Це важливий механізм захисту прав дітей.

Не допускайте боргів за комунальні послуги. Значні заборгованості можуть стати підставою для судового позову щодо виселення, навіть якщо у квартирі проживає дитина.

У разі конфліктних ситуацій звертайтеся до юриста. Якщо вам або вашій дитині загрожує втрата права користування житлом, варто негайно звернутися до фахівця для захисту своїх прав у судовому порядку.

Розуміння своїх прав та своєчасна юридична допомога є ключовими факторами, які допоможуть уникнути втрати житла та забезпечити безпеку для вас і ваших дітей.