Різноманіття життєвих ситуацій вражає. У разі, якби довелося виписувати норми закону під кожен конкретний життєвий випадок, то в наявних талмудах загубилися б не тільки звичайні громадяни, але й професійні юристи. Наразі закон передбачає загальні правила гри, а вже конкретна ситуація розглядається з погляду статті, до якої її можливо віднести та сталої судової практики з даного питання.
Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” прокоментували нетипові ситуації, в яких опиняються подружжя під час розподілу спільно набутого під час шлюбу майна.
З урахуванням сучасної дійсності в нашій практиці зустрічається досить типова ситуація – у чоловіка чи дружини є дошлюбна власна нерухомість (будинок чи квартира). Під час шлюбу подружжя мешкає в даному житлі, ремонтує, перепланує, щось зносить, щось зводить тощо. І якщо у випадку з квартирою розгулятися особливо немає де (хоча теж доволі можливо), то відносно приватного будинку та надвірних будівель обмеження може бути тільки парканом вздовж земельної ділянки. Ось вже замість будиночка на дві кімнати на ділянці стоїть двоповерховий особняк, а на порядку денному розлучення – поділ майна подружжя. Що ж робити в таких ситуаціях?
За загальним правилом, визначеним статтею 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до статті 57 Сімейного Кодексу України: особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки.
При цьому наступна норма закону це, так би мовити, гібрид двох попередніх. Вона визначає: якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зі змісту даної норми вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим у разі наявності у сукупності двох факторів: істотність збільшення вартості майна, а також, якщо таке збільшення вартості пов’язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
В цьому випадку “істотність збільшення вартості майна” є оціночним поняттям, тому у конкретній судовій справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх конкретних обставин притаманних даній ситуації. Але перше, на що потрібно звертати увагу, це саме – істотність. При цьому враховуватися буде не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною вартістю нерухомого майна, але й співвідношення з загальними тенденціями здорожчення конкретного майна, інфляційними процесами, але й той факт, що первинна вартість чи сам об’єкт стають малозначними.
Як це може діяти на конкретних прикладах
Приклад 1: мешкаючи у квартирі, яку дружина придбала до шлюбу, подружжя зробило невелике перепланування (пару стін знесли, одну звели), переклеїли шпалери, встановили під замовлення кухонний гарнітур, замінили вхідні двері, при цьому, а ні загальна площа квартира, а ні житлова по суті не змінились. Крім того, за цей час майже під будинок прокопали станцію метро, впорядкували паркову зону поряд, звели супермаркет, а отже нерухомість в даному районі додала так відсотків 20 у вартості тільки з цих підстав. Під час розлучення чоловік заявив, що від початку подружнього життя квартира дружини вартувала в еквіваленті близько 40 000 доларів США, а наразі її вартість складає еквівалент 65 000 доларів США, а отже треба ділити! Можемо сказати, що в такому випадку ніякого розподілу не буде, бо характеристики квартири щодо житлової та загальної площі не змінились, а суттєвий приріст вартості пов’язаний з загальним ростом цін в даному районі міста.
Приклад 2: у спадок від бабусі чоловік отримав невеличкий будинок в приміській зоні. Нічого особливого: одноповерховий, три кімнати, газ в будинку, туалет та вода на вулиці, загальна площа 75 кв.м., житлова – 42 кв.м. Спочатку подружжя використовувало будинок як дачу, але надалі вдале розташування відносно міста та транспорту загального користування призвело до ідеї перебудувати спадковий будинок, зробивши з дачного варіанту повноцінний житловий. Так з’явився двоповерховий будинок на п’ять кімнат, з туалетом та ванною кімнатою в будинку, з гаражем на дві автівки, альтанкою в якій можна й весілля дітей відгуляти, банею та багато чим ще. До речі загальна площа будинку вже склала 150 кв.м., а житлова – 85 кв.м. При розлученні дружина заявила, що половина будинку належить їй, й у такому випадку вона буде повністю права.
Як буде на практиці з’ясовуватися істотне збільшення майна
В наведених прикладах це видно одразу, але в житті іноді не все так просто. Тому обов’язково потрібно буде враховувати:
- Наскільки істотно збільшилась вартість майна від початкової до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
- Істотність повинна бути такою, в наслідок якої первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя, чи іншого з подружжя, який не є власником.
Про це прямо зазначено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 332/4629/15.
Як свідчить багата судова практика, суди часто відмовляють іншому з подружжя у визнанні права спільної сумісної власності саме на квартиру у прикладі, який ми навели, якщо навіть було надано докази здійснення коштовного ремонту у ній. Ключове слово в даному випадку – “може”, яке прописано в статті 62 СК України означає, що визнання такої квартири спільної сумісної власності є правом суду, а не його обов’язком навіть у разі обґрунтованості позивачем своїх вимог.
Яскравим прикладом даної ситуації є справа № 308/4961/21 (остаточне рішення по якій ухвалено Верховним Судом України – постанова від 25 червня 2024 року), де колишня дружина посилалась на те, що спірна квартира спільним коштом була переобладнана, добудована, що істотно збільшило її вартість та площу.
На підтвердження позовних вимог позивачкою, зокрема, було надано:
- звіт про оцінку майна після ремонту;
- фотокартки, на яких зображена позивачка під час проведення реконструкції, видаткова накладна про придбання кондиціонерів, замовлення на покрівельні матеріали, товарні та фіскальні чеки, розрахункові квитанції, рахунки-фактури, накладні, замовлення покупця, якими підтверджуються здійснення нею витрат на проведення будівельних робіт;
- допитані, свідки – виконроб з виконання окремих будівельних робіт; найманий працівник та фахівець, який займався встановленням системи кондиціонування.
Втім суди усіх трьох інстанцій відмовили позивачці у задоволенні позовних вимог та визнанні квартири спільною сумісною власністю, оскільки реконструкція спірної квартири була проведена хоч і у період перебування сторін у шлюбі, однак позивачем не було надано доказів того, що належне на праві особистої власності відповідачу майно істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат.
Більш того, враховуючи попередні роз’яснення Верховного Суду України, первинний об`єкт нерухомості – квартира, яка належала одному з подружжя на праві приватної вартості (чоловікові), не розчинився, не нівелюється, не втратився чи не став настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат. По факту за фабулою справи ми маємо ту саму квартиру, але з гарнішим ремонтом.
Зазвичай в таких випадках ми рекомендуємо звернутися до суду з вимогою про стягнення компенсації половини вартості ремонту. Так, компенсація половини вартості ремонтних робіт це не те саме, що половина квартири, але це набагато краще, ніж взагалі нічого. Для подання позовної заяви про стягнення компенсації не потрібно доводити ту саму “істотність змін”, а потрібно довести тільки факт ремонтних робіт та обсяг вкладених коштів.
Взагалі, судова практика йде тим шляхом, що поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визначення такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.
Також не є сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте одного з подружжя чи його вартість істотно збільшилося, підставою для визнання його спільним майном. Так, прикладом збільшення вартості особистого будинку чоловіка саме за його особисті кошти може бути випадок, коли кошти, які він отримав від продажу спадкової квартири, пішли на перебудову власного будинку. При цьому потрібно ретельно вивчити та порівняти усі строки, коли отримав квартиру у спадок, коли її продав, за скільки продав, коли почалися ремонтні роботи в будинку, скільки вони тривали, яку суму було вкладено в ремонтні роботи, в яких розмірах та інше.
Взагалі дуже дієвою порадою на усі випадки жаття є збирання документів. Чеки, накладні, видаткові накладні, квитанції, договори тощо – все це потрібно ретельно складати та зберігати, бо ніхто ніколи не знає коли все це знадобиться та з якого приводу. Щодо чеків, то хочемо зауважити, що строк їх життя досить нетривалий – вже після року надрукований напис починає щезати, тому радимо робити одразу ксерокопії чеків аби гарантовано зберегти інформацію.
Судовий процес завжди має змагальний характер, тому виграє той, хто надасть найбільше переконливих доказів на підтримку своєї позиції. А що може бути більше переконливим, ніж письмові документи?!
Слід зазначити, що судові спори за вище наданими ситуаціями будуть розглядатися судами за місцем знаходження такого нерухомого майна, не залежно від місця реєстрації сторін.
Судовий збір по даній категорії справ складає 1% від суми позову, але на 2024 рік не менше 1211,20 грн та не більше 15140,00 грн.
Для з’ясування того, чи мало місце те саме “істотне збільшення майна” у багатьох випадках потрібно буде просити суд призначати судову будівельно-технічну та товарознавчу експертизу аби відповідна судово-експертна установа дала висновок що до конкретної ситуації по умовах конкретної справи. Вартість таких експертиз досить висока та може складати декілька десятків тисяч гривень, залежно від обсягу роботи (розмір нерухомості та її місце знаходження, а також кількість питань, які будуть поставлені експерту на вирішення). Однак треба пам’ятати, що кращий спосіб виграти у спорі – уникнути його!
