Проблеми, з якими стикаються діти в умовах війни, часто проявляються не лише на фронті чи під час обстрілів, а й у повсякденному житті, коли сім’ї залишаються без одного з батьків через мобілізацію або втрату опіки. Ситуації, пов’язані з неможливістю забезпечити дитині належний догляд, можуть призводити до втрати домашнього середовища та поміщення дітей до інтернатних закладів, що ставить під сумнів механізми соціальної та правової підтримки сімей.
У Кривому Розі мобілізували 43-річного чоловіка, який самостійно виховує свого 14-річного сина після того, як його дружина покинула сім’ю і виїхала за кордон, зберігши батьківські права. Чоловік прийшов до Центрально-Міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) за повісткою для уточнення особистих даних, після чого більше не виходив на зв’язок з дитиною, яка перебувала в стані потреби догляду через перелом руки.
За інформацією видання «Свої. Кривий Ріг», телефон батька було вилучено, а його утримували в підвалі приміщення ТЦК. 14-річний хлопець, залишений без контакту з батьком та необхідної підтримки, самостійно звернувся до поліції, повідомивши про його відсутність.
Через відсутність зв’язку з батьком і неможливість забезпечити належний догляд за дитиною соціальні служби прийняли рішення помістити хлопця до дитячого закладу. Фактично дитина залишилася без нагляду в стані психологічної травми, він потребував медичної допомоги через перелом руки, а також підтримки в побуті й навчанні.
18 лютого мало відбутися судове засідання, на якому мобілізованого батька мали визнати опікуном-одинаком, що могло закріпити його відповідальність за дитини та забезпечити правову основу для підтримки сина. Однак слухання не відбулося, оскільки на нього не прибули представники органів опіки, що додатково ускладнило ситуацію і залишило дитину без належного юридичного захисту.
Водночас колишня дружина зобов’язана була сплачувати аліменти, проте її фізична відсутність не забезпечила фактичної підтримки дитини, що показує реальну прогалину у системі забезпечення прав дітей під час війни.
Ця ситуація демонструє порушення закону, недосконалість механізмів мобілізації та державної опіки, які не враховують нагальні потреби дітей. Подібні випадки підкреслюють необхідність вдосконалення процедур взаємодії між ТЦК, органами опіки та соціальними службами, щоб діти війни не ставали жертвами системної недбалості.
