Війна в Україні — це не лише руйнування міст і смертельні обстріли. Це ще й боротьба за майбутнє нації, яку неможливо виграти без повернення викрадених Росією українських дітей. Сотні неповнолітніх були незаконно вивезені з окупованих територій, їхні імена змінювали, документи підробляли, намагались стерти їхнє походження і зробити “новими громадянами” країни-агресора. Це не просто воєнний злочин — це спроба знищення української нації через найуразливіше — через її дітей. І саме тому повернення кожної дитини з окупації — це не просто гуманітарна місія, це акт опору, боротьба за ідентичність, за людську гідність, за Україну.
На кінець березня 2025 року з тимчасово окупованої території Херсонської області на підконтрольну Україні територію вдалося повернути 451 дитину. Серед них — 18 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Про це повідомили у Херсонській обласній військовій адміністрації.
Як розповіла юристка благодійного фонду Save Ukraine Мирослава Харченко, саме цій організації вдалося вивезти 384 дитини з Херсонщини, 74 дитини — з Запорізької області, а також 13 дітей з Маріуполя.
“Загалом характер повернення дітей дуже кардинально змінився після 2023 року, коли Міжнародний кримінальний суд оголосив, по суті, підозру Путіну та Марії Львовій-Бєловій у депортації українських дітей. Вони з цього моменту зрозуміли, що це серйозні, суттєві зауваження, вчинення воєнного злочину, злочину проти людяності, що тягне за собою можливість доведення такого злочину, як геноцид. І вони почали приховувати свої злочини щодо депортації дітей, а зробити це можна, лише сховавши дитину, та чинити перешкоди у їхньому повернені”, – наголосила Харченко.
За її словами, особливо складно забрати дитину з інтернатного закладу, оскільки російська окупаційна адміністрація має прямий інтерес у збереженні контролю над українськими дітьми. Зокрема, через передбачені пільги на утримання таких дітей.
Юристка підкреслила, що дітей викрадають не лише для статистики. Їхнє існування у планах Кремля — стратегічне.
“Окрім того, вони потрібні для очільника Кремля, аби у майбутньому хлопці воювали на боці РФ, а дівчата народжували дітей. Він розглядає наших українських дітей, на жаль, як інструмент досягнення своїх майбутніх імперіалістичних цілей. Ну і, звісно, це робиться для того, це всім очевидно, щоб знищити українську націю, українську національність, щоб стерти Україну як націю з лиця землі. Але ми не дамо”, — зазначила Харченко.
Раніше керівник Служби у справах дітей Віталій Сайфутдінов повідомив, що станом на березень 2024 року близько 500 дітей, вивезених з Херсонщини, перебували в розшуку. Це офіційно задокументовані випадки примусової депортації на окуповану територію або в саму Росію.
Нагадаємо, Reuters повідомляло, що Росія засекретила дані про викрадених українських дітей, зокрема тих, кого незаконно вивезли з Херсонщини до Криму або на територію РФ. На російських сайтах усиновлення вдалось виявити 17 дітей із херсонського дитячого будинку. Їхні імена, вік і походження були змінені. Так, одному з дітей змінили ім’я й дату народження — вони не збігаються з українськими державними реєстрами. Іншу дитину “перекрестили” з українського імені на російський аналог. Жодного слова про українське походження дітей не згадується.
Правозахисник Павло Лисянський зазначив, що однією з головних ідеологинь примусової депортації дітей була віцеспікерка російської Держдуми Анна Кузнєцова. Саме вона лобіювала цю ідею перед Володимиром Путіним, а після того, як Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт російського президента, Кузнєцова запропонувала цинічне рішення — створити в РФ парламентську комісію, яка би звинувачувала Україну у злочинах проти дітей.
Таким чином, повернення українських дітей — це не просто про порятунок. Це про відновлення справедливості, про опір колоніальному мисленню Росії, про захист національного майбутнього України. І за кожним успішним поверненням стоять не лише конкретні родини та юристи, а вся держава, яка бореться за кожну дитину як за власну свободу.
