Тема безпеки дітей в Україні зазвичай асоціюється з воєнними ризиками, проте останні кримінальні провадження свідчать про іншу площину загроз, яка виникає в середовищах, покликаних забезпечити захист і турботу для неповнолітніх, позбавлених батьківського піклування. Дитячі будинки сімейного типу, створені як альтернатива інтернатним закладам і як спроба наблизити виховання до родинної моделі, все частіше стають об’єктами слідства через підозри у системному насильстві над дітьми.
Справи, які стали публічними 13 і 10 лютого, стосуються Нікополя на Дніпропетровщині та Броварського району Київської області. У кожному випадку йдеться про багаторічне перебування дітей у середовищі, де замість підтримки вони, за версією правоохоронців, зазнавали фізичного та психологічного тиску.
Нікополь: обвинувачення у системному приниженні
Інформація про ситуацію в Нікополі з’явилася 13 лютого на сайті Офісу Генерального прокурора. Батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу обвинувачують у неналежному виконанні обов’язків із догляду за дітьми. За даними слідства, протягом двох років 11 вихованців віком від 9 до 17 років перебували в умовах системного приниження.
Розслідування встановило, що дітей позбавляли базових потреб, серед яких їжа, питна вода та тепло. У повідомленні Офісу Генерального прокурора наведено такі деталі:
“Дітей свідомо обмежували в харчуванні та навіть питті. Воду не дозволяли пити, щоб вони “не просилися в туалет” уночі.
Митися можна було лише раз на тиждень — незалежно від погоди чи стану здоров’я. Хлопців і дівчат навмисно ізолювали одне від одного: забороняли їсти за одним столом, спілкуватися, перебувати в одній кімнаті. Будь-яка спроба порушити ці “правила” каралася побиттям”.
Про знущання правоохоронцям повідомили діти, які систематично тікали з дому. Після втручання слідчих діяльність дитячого будинку припинили, а всіх 11 вихованців перевели до безпечних умов проживання. Обвинувальний акт щодо батьків-вихователів за частиною 1 статті 137 Кримінального кодексу України скеровано до суду. Санкція цієї статті передбачає до трьох років позбавлення волі.
Броварський район: підозра за кількома тяжкими статтями
Інша справа, про яку стало відомо 10 лютого, стосується сімейного дитячого будинку в Броварському районі Київської області. Поліція повідомила про підозру 50-річній жінці, яка виконувала обов’язки матері-виховательки, у систематичному знущанні над п’ятьма дітьми віком від 3 до 14 років, позбавленими батьківського піклування.
За даними правоохоронців, жінці інкримінують катування, незаконне позбавлення волі та торгівлю людьми. У разі доведення вини їй може загрожувати до 15 років позбавлення волі. Слідство встановило, що упродовж 2023–2024 років підозрювана діяла спільно з іншою особою, особу якої поки що не встановлено, і, за версією слідчих, систематично застосовувала фізичне та психологічне насильство.
За інформацією поліції, дітей принижували, завдавали їм фізичного болю, обмежували у доступі до повноцінного харчування, води, освіти та медичної допомоги. Окремі епізоди стосуються незаконного обмеження свободи та примушування до виконання важкої фізичної роботи з використанням їхнього залежного становища.
Начальник слідчого управління ГУНП у Київській області, коментуючи перебіг розслідування, навів конкретні імена та вік дітей: “Коли дітей тримають у рабстві, знущаються, б’ють та не пускають до школи — це відсилає до страшних казок або інших епох. Але маємо таку історію в Броварському районі. Вероніці 12 років, Богданові – 14, Златі 6, Олені 5, а Софії 10. Діти лишилися сиротами при живій мамі, вона зловживала алкоголем та втратила материнські права”.
За його словами, після позбавлення матері батьківських прав діти певний час перебували в різних родинах, а близько трьох років тому опинилися в жінки, яка створила дитячий будинок сімейного типу та оформила опіку. Лише згодом, уже перебуваючи в умовах безпеки, неповнолітні наважилися розповісти про події, які відбувалися в цій родині.
Серед зафіксованих епізодів є свідчення про побиття палками, примушування працювати на землі для потреб жінки та її родичів, перешкоджання старшим дітям у здобутті освіти та систематичне залякування молодших. Окремо згадується випадок із десятирічною Софією, яку зачиняли в холодному сараї, де вона перебувала годинами на бетонній підлозі.
Частину фактів, викладених неповнолітніми, за інформацією слідства, підтверджують свідки та сусіди, які могли спостерігати окремі обставини життя цієї родини. Водночас відомо, що сімейний дитячий будинок відвідували представники соціальних служб, що ставить питання про ефективність контролю за умовами виховання.
Події в Нікополі та Броварському районі виходять за межі окремих кримінальних проваджень і актуалізують питання реального контролю за діяльністю дитячих будинків сімейного типу, які створювалися як альтернатива інтернатам, але в окремих випадках перетворилися на закриті простори з обмеженим зовнішнім наглядом.
