Забуті на шляху до рівності: діти з особливими потребами залишаються без підручників у воєнний час

У час, коли українське суспільство перебуває у стані глибокої турбулентності через повномасштабну війну, найбільш вразливими залишаються ті, хто не може постояти за себе — діти. Особливо складним є становище дітей з особливими освітніми потребами (ООП), для яких кожен крок на шляху до освіти потребує додаткової уваги, ресурсів і підтримки. Однак навіть у цих екстремальних умовах, коли, здавалося б, зусилля держави мали би бути спрямовані на забезпечення базових прав дитини, ми бачимо інше: діти з ООП залишаються без елементарного — підручників.

Відсутність підручників: тривожна інформація

Народний депутат України Павло Сушко оприлюднив тривожну інформацію: у 2024/2025 навчальному році сотні дітей з порушеннями мовлення, слуху, зору та інтелектуального розвитку так і не отримали підручників. Проблема не є новою — вона назрівала роками, проте тепер вона набула критичного масштабу.

За офіційними даними, наразі надруковано лише 81% підручників, передбачених для дітей з особливими освітніми потребами. Ще гірша ситуація зі спеціалізованими матеріалами: наприклад, підручників, надрукованих шрифтом Брайля, — лише трохи більше 52%. Але найбільше обурення викликає те, що у 2024 році взагалі не надрукували підручники з української мови та математики — базових предметів, без яких повноцінне навчання неможливе.

Причини провалу

Пояснення чиновників звучать традиційно невизначено: проблеми з видавництвами, дефіцит паперу, стислі терміни, небажання авторів доопрацьовувати рукописи. Але чи можна сприймати ці аргументи серйозно, коли йдеться про права дитини?

Особливе обурення викликає ситуація з доставкою надрукованих підручників. У Харківській області книги вже надруковано, але вони залишаються на складах через відсутність коштів на їх транспортування. Як зазначає Павло Сушко, у бюджеті просто не передбачили 8,5% вартості на логістику. Тобто держава спромоглася витратити гроші на друк, але не спромоглася доставити книги до шкіл.

Це не технічна помилка. Це системна безвідповідальність, яка має конкретні наслідки — діти не мають з чим працювати на уроках, а вчителі змушені імпровізувати, знижуючи якість освіти.

Відсутність відповідальних у МОН

Павло Сушко звертає увагу на ключовий момент: у Міністерстві освіти і науки України немає жодного посадовця, який відповідає за напрямок спеціальної освіти. Це створює вакуум відповідальності — у разі провалу, як нинішній, нікого не можна притягнути до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності. А безвідповідальність породжує безкарність, що веде до нових провалів.

Депутат уже звернувся до профільного парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій з проханням втрутитися в ситуацію. Зокрема, він закликав створити в структурі МОН окремий підрозділ, відповідальний за спеціальну освіту, який би опікувався не лише організацією друку та доставки підручників, а й системним контролем за якістю навчальних матеріалів, а також захистом прав дітей з ООП.

Заблокована комісія: конфлікт інтересів і саботаж

Додатковим викликом у вирішенні цієї кризи став склад експертної комісії, яка оцінює навчальні матеріали. Комітет Верховної Ради ухвалив рішення перевірити конфлікт інтересів у цій комісії, яка, за словами Сушка, фактично блокує видання підручників. Попри звернення педагогів та авторів, склад комісії так і не змінено, а Міністерство освіти проігнорувало вимогу Комітету провести перевірку.

Цей ігнорування парламентських інституцій свідчить про глибоку управлінську кризу у сфері освіти. Поки чиновники займаються бюрократичними іграми та прикривають свої кадрові провали, діти чекають на підручники.

Депутатські ініціативи

Павло Сушко, окрім звернення до Комітету, направив запит і до Рахункової палати з проханням перевірити ефективність використання бюджетних коштів на друк підручників. Це важливий крок, адже в ситуації, коли мільйони гривень виділяються на підручники, але ці гроші не конвертуються у знання, необхідно встановити: чи були кошти розтрачено, чи просто неефективно використано.

Сушко наголошує, що діти з особливими освітніми потребами мають рівне право на доступ до якісної освіти. Це не жест милосердя — це конституційне зобов’язання держави, закріплене в законі. І саме держава, в особі її інституцій, має гарантувати його виконання.

Коли держава не виконує своїх зобов’язань перед дітьми з особливими потребами, це є прямою дискримінацією. Це означає, що для частини українських громадян рівність — лише формальність, задекларована на папері, але не втілена в життя. Освітній процес у спеціальних школах і так є складним, адаптованим під індивідуальні потреби кожної дитини. Проте відсутність підручників ускладнює роботу педагогів, позбавляє дітей системності та стабільності — ключових умов для розвитку в умовах психофізичних порушень.

Війна змінила наше уявлення про справедливість, солідарність і пріоритети, однак саме зараз особливо важливо розуміти, що діти з ООП не мають бути на узбіччі суспільства “за залишковим принципом”. Якщо держава не в змозі надрукувати підручники, то це вирок МОН.