“Законопроєкт №12209 про соцпідтримку осіб з інвалідністю є жахливим, цинічним і грабіжницьким”: Валерій Сушкевич

Захист прав людей з інвалідністю є важливою складовою соціальної політики кожної держави, що прагне до справедливості та рівності. В умовах війни ця проблема стає ще гострішою, адже кількість людей з інвалідністю різко зростає через бойові дії, поранення та втрати здоров’я. Ветерани війни, постраждалі мирні громадяни, діти, які втратили можливість ходити чи бачити через російські атаки, — всі вони потребують допомоги. Соціальний захист таких людей стає питанням національної відповідальності. Однак реальність показує, що в Україні, замість посилення підтримки, впроваджуються ініціативи, які можуть ускладнити життя цим людям.

Народний депутат України, Президент Національного комітету спорту інвалідів України (Національного паралімпійського комітету України), голова Всеукраїнського громадського соціально-політичного об’єднання “Національна асамблея інвалідів України”, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич публічно висловив своє обурення стосовно нового законопроєкту №12209, назвавши його “жахливим, цинічним і грабіжницьким”. У своєму дописі в Фейсбук він детально пояснив, чому цей документ викликав у нього стільки болю та люті.

“За довготривалий час моєї боротьби за права людей з інвалідністю і їх соціальний захист я бачив багато законопроєктів: недолугих, поганих, помилкових, протиправних, декларативних… але я вперше побачив такий просто жахливий, цинічний, грабіжницький законопроєкт – законопроєкт 12209!

Автором цього законопроєкту є міністр Жолнович, яка публічно заявила про своє “жагуче бажання” зламати все соціальне в Україні. Люди з інвалідністю давно назвали її міністром антисоціальної політики”, – заявив Сушкевич.

На його думку, законопроєкт, ініціатором якого є міністр соціальної політики Оксана Жолнович, є яскравим прикладом антисоціальної політики. Сушкевич зазначив, що міністерство, яке вона очолює, щороку витрачає колосальні суми на спецпенсії для суддів, прокурорів та інших привілейованих категорій — близько 120 мільярдів гривень. Водночас гроші, які могли б піти на підтримку внутрішньо переміщених осіб, дитячу реабілітацію та протезування воїнів, залишаються невикористаними. Наприклад, торік таких невитрачених коштів було понад 30 мільярдів гривень. Крім того, було продано державні протезно-ортопедичні заводи, що ще більше ускладнює забезпечення необхідними засобами людей, які потребують протезування.

Але головний удар, за словами Сушкевича, припадає на найбільш вразливу категорію — людей з інвалідністю. Законопроєкт 12209 передбачає низку норм, які не просто суперечать міжнародним стандартам, зокрема Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, а й фактично позбавляють багатьох з них права на існування.

У своєму дописі Сушкевич перелічив основні положення законопроєкту №12209, які викликають особливе занепокоєння

Радянський поділ людей з інвалідністю на працездатних і непрацездатних. Законопроєкт впроваджує розподіл, який ігнорує ступінь інвалідності. Це суперечить положенням Конвенції ООН про права людей з інвалідністю та сприяє стигматизації, зосереджуючи увагу на обмеженнях, а не на правах і можливостях людини.

Скасування пенсій по інвалідності. Замість пенсій пропонуються страхові виплати, які жодним чином не залежать від ступеня інвалідності. Це руйнує систему соціального захисту.

Люди з ІІІ групою інвалідності позбавляються виплат. Згідно з документом, ці люди вважатимуться працездатними і повинні будуть самостійно забезпечувати себе.

Примус до праці для осіб із ІІ групою інвалідності. Люди цієї категорії втратять право на виплати, якщо не працюють. Таким чином, законопроєкт вводить примус до праці для людей, які фізично можуть цього не витримати.

Зміни для осіб з І групою інвалідності. Покращення умов може стосуватися лише обмеженого кола осіб, а фінансуватиметься за рахунок інших людей з інвалідністю.

Ігнорування незаконно оформлених пенсій по інвалідності. Законопроєкт не передбачає боротьби з незаконними призначеннями пенсій чи спецпенсій, навіть якщо вони були отримані шахрайським шляхом.

Оцінка працездатності через Державну службу зайнятості. Законопроєкт передбачає, що працездатність людей з інвалідністю визначатимуть суб’єкти господарювання, залучені на платній основі. Це створює ризики корупції та упереджених рішень.

Обов’язкова реабілітація, лікування та повторна оцінка працездатності. Законопроєкт змушує людей з інвалідністю регулярно проходити реабілітацію та медогляди. У випадку відмови їх можуть позбавити виплат.

Покарання за ухилення від медичних процедур. Людей, які не проходять реабілітацію, медичний огляд чи повторну оцінку працездатності, позбавлятимуть соціальної підтримки та страхових виплат.

Фіксація “порушень” лікарями. Лікарів і реабілітологів зобов’яжуть повідомляти Пенсійному фонду про ухилення пацієнтів від процедур, що стане підставою для припинення виплат.

Сушкевич звертає увагу на те, що ці норми торкнуться не лише звичайних людей з інвалідністю, але й ветеранів, які втратили кінцівки, зір чи слух, а також дітей і дорослих, які постраждали внаслідок війни. Він зазначає, що такі ініціативи є “ударом у спину” цим людям, які покладаються на підтримку держави.

Наприкінці свого звернення Сушкевич закликав народних депутатів України не допустити ухвалення цього законопроєкту. Він наголосив, що внутрішній ворог, який нищить соціальну політику, є не менш небезпечним за зовнішнього агресора.

Ця ситуація вкотре доводить, що боротьба за права людей з інвалідністю — це не лише питання законів, а й моральності, людяності та справедливості. В умовах війни захист найбільш уразливих категорій населення має бути пріоритетом для кожної цивілізованої держави.