Жертви в цифрах і свідченнях: Генпрокурор Руслан Кравченко оприлюднив дані про загиблих дітей з початку війни
Повномасштабна війна в Україні триває вже четвертий рік, і з кожним місяцем стає все очевидніше, що її наслідки для дітей будуть довгими й глибокими. Вони живуть у реальності, де небезпека стала частиною побуту: сирени, обстріли, евакуації, пошкоджені школи й лікарні. Для багатьох дітей навчання відбувається в укриттях або онлайн, а звичне уявлення про дім і безпеку розмилося разом із картиною зруйнованих кварталів. Навіть ті, хто не перебуває безпосередньо на лінії фронту, постійно стикаються з наслідками війни — втратами рідних, пораненнями, вимушеним переселенням та відсутністю стабільності. Однак самим жахливим є те, що діти гинуть та отримують поранення. Вони часто стають випадковими жертвами обстрілів БПЛА, авіаударів і ракетних атак, нерідко залишаючись з тяжкими пораненнями, інвалідністю або психологічними травмами, що супроводжуватимуть їх усе життя.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко, оприлюднив нові дані про кількість загиблих і поранених дітей: від початку повномасштабного вторгнення Росії загинула 661 дитина, 2203 дитини отримали поранення, а слідчі реєструють тисячі випадків руйнування інфраструктури, що обслуговує молодше покоління; ці ж цифри супроводжуються відомостями про понад 4 500 пошкоджених або зруйнованих шкіл і дитячих садків та 1 294 лікарні, ураження яких суттєво обмежує доступ сімей до освіти й медичної допомоги.
Водночас Генпрокурор повідомив про понад 19 тисяч випадків вивезення дітей на територію РФ та щонайменше 23 зафіксовані випадки сексуального насильства щодо неповнолітніх, що, у сукупності з даними про фізичні втрати, формує картину цілеспрямованих або некерованих наслідків воєнних дій, які мають бути предметом ретельних кримінальних розслідувань.
Наразі правоохоронні органи порушили 5 363 кримінальних проваджень за фактами злочинів, пов’язаних з посяганнями на життя та здоров’я дітей. Провадження мають на меті встановити не лише виконавців окремих атак, а й механізми, що дозволяли чи сприяли вчиненню злочинів.
Статистика, наведена Генпрокурором, накладається на дані міжнародних організацій, які фіксують загальні втрати цивільного населення, зокрема повідомлення ООН за вересень 2025 року, згідно з яким загинули щонайменше 214 мирних жителів і 916 дістали поранення.
Зведення прокуратури виглядає як частина ширшої документальної бази, яку українські органи збирають для міжнародного реагування і майбутніх судових процедур. Кожний запис у реєстрі слідства чи офіційна цифра набуває значення доказової одиниці, котра може бути використана для встановлення відповідальності як конкретних виконавців, так і ланцюгів командування.
У вимірі щоденного життя наслідки цих подій виявляються не лише у фізичній втраті інфраструктури або числах загиблих і поранених, а й у тому, що для десятків і сотень тисяч дітей зникли навчальні простори, перервані лікувальні ланцюги та постійно присутній ризик насильства, що в сумі змінює архітектуру їхнього розвитку.
Сім’ї, які зазнали втрат або були змушені залишити місця проживання, стикаються з необхідністю шукати альтернативи для освітнього процесу та медичної реабілітації, а місцеві громади, опиняючись під тиском руйнувань, змушені перерозподіляти обмежені ресурси на першочергову допомогу й відновлення базових послуг.
Як підкреслюють слідчі, документування кожного окремого випадку має на меті не лише формування статистичної картини, а й створення належно оформлених доказових матеріалів для міжнародних процесів, де інкримінування воєнних злочинів вимагає встановлення причинно-наслідкових зв’язків і ідентифікації відповідальних осіб. У зв’язку з цим українські правоохоронні органи співпрацюють з міжнародними партнерами, аби забезпечити експертну оцінку місць подій, зберігання і підготовку доказів за міжнародними стандартами, а також отримати доступ до інформації, яка може підтвердити системність порушень.
Однак сама наявність численних проваджень не знімає з порядку денного питання про репарації, відновлення інфраструктури та довгострокову підтримку постраждалих родин, оскільки шкода, заподіяна дітям під час війни, має суттєві наслідки. Вони будуть впливати на родини і дітей протягом всього життя.
Оприлюднені Генпрокурором дані мають не лише юридичне, а й соціальне значення, оскільки визначають напрям подальшої роботи державних та міжнародних структур. Реакція на такі злочини має включати не лише розслідування та покарання винних, а й системну підтримку постраждалих дітей і їхніх родин — від медичної допомоги до психологічної й освітньої реабілітації. Без таких заходів наслідки війни залишатимуться відчутними ще довго після її завершення і впливатимуть на відновлення нормального життя для кількох поколінь українців.
