10 вересня відзначаються Всесвітній день запобігання самогубствам, Міжнародний день гінекологічного здоров’я та Тиждень освіти дорослих. Знаменні події цього дня показують, як у різні епохи людство переживало війни, революції, катастрофи й великі відкриття, які змінили світ і залишили слід у його пам’яті.
Всесвітній день запобігання самогубствам
Цей день відзначається для того, щоб привернути увагу до проблеми, яка є однією з провідних причин передчасної смерті у світі. Дата була започаткована у 2003 році Міжнародною асоціацією з питань запобігання самогубствам за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я і під патронатом Організації Об’єднаних Націй. Мета цього дня полягає у поширенні інформації про фактори ризику, зменшенні стигми та розвитку систем допомоги людям, які переживають кризові стани.
Згідно з даними ВООЗ, щороку у світі добровільно йде з життя понад 700 тисяч людей, а кожна спроба має значний вплив на сім’ї, громади та суспільство загалом. У різних країнах акцент робиться на важливості своєчасної психологічної підтримки, підготовці фахівців та формуванні відкритої розмови про психічне здоров’я. Україна, де війна загострила психологічні проблеми, стикається з особливими викликами у сфері запобігання самогубствам, адже багато військових і цивільних перебувають у стані посттравматичного стресу та потребують комплексної підтримки.
Цікаві факти
У давньому Римі самогубців карали навіть після смерті: забороняли ховати в місті та конфісковували майно на користь держави.
В Японії самураї практикували сепуку як спосіб збереження честі, а ліс Аокігахара біля гори Фудзі відомий великою кількістю самогубств.
У середньовічній Скандинавії існувала практика, коли людина вбивала іншого, щоб бути страченою і, як вірили, врятувати душу.
В Індії до XIX століття поширеним був обряд сати — самоспалення вдів на похороні чоловіків, який пізніше був офіційно заборонений.
В Європі до XIX століття самогубство вважали злочином, у Британії його декриміналізували лише у 1961 році.
У Франції самогубство журналіста Віктора Ноара спричинило політичні протести, а його могила на Пер-Лашезі стала символічним місцем.
У Будапешті у 1920-х роках створили спеціальні патрулі на мостах, щоб запобігати стрибкам у Дунай.
У США життя самогубством закінчили письменники Вірджинія Вулф і Ернест Гемінґвей, залишивши значний слід у світовій культурі.
В Україні в XX столітті сплески самогубств відбувалися після воєн і криз, нині під найбільшим ризиком перебувають ветерани та переселенці.
В Україні серед відомих випадків було самогубство актора Леся Сердюка, що викликало жваву суспільну дискусію про психічне здоров’я.
Міжнародний день гінекологічного здоров’я
Цей день був започаткований у 2001 році австралійкою Кет Меззіллою, яка після власного досвіду важкої хвороби та операції почала активно виступати за важливість відкритого обговорення жіночого здоров’я. Цей день покликаний привернути увагу до теми, яка часто замовчується через сором чи соціальні стереотипи, але має критичне значення для якості життя жінок у всьому світі.
Метою відзначення є підвищення обізнаності про гінекологічні захворювання, які часто діагностуються надто пізно, а також заклик до регулярних профілактичних оглядів. У багатьох країнах ініціатива спрямована на боротьбу зі стигмою навколо менструацій, ендометріозу, міом, раку шийки матки та інших проблем, які впливають на мільйони жінок. Цей день нагадує про необхідність рівного доступу до медицини, психологічної підтримки та інформованості жінок про власне тіло.
Цікаві факти
У 2001 році Кет Меззілла створила Фонд гінекологічного здоров’я в Австралії після власної операції з видалення репродуктивних органів, щоб боротися зі стигмою та замовчуванням жіночих проблем.
Рак шийки матки є одним з найпоширеніших онкологічних захворювань серед жінок у світі, але він практично повністю запобігається завдяки вакцинації від вірусу папіломи людини та регулярним цитологічним тестам.
Ендометріозом у світі страждає приблизно кожна десята жінка репродуктивного віку, проте від встановлення перших симптомів до точного діагнозу в середньому минає 7–9 років.
Міоми матки мають до 70 % жінок до 50 років, більшість з них навіть не підозрюють про це, адже пухлини часто протікають безсимптомно й виявляються випадково під час огляду.
В Україні рак шийки матки входить у п’ятірку найпоширеніших онкологічних захворювань серед жінок, щороку реєструється понад 3 тисячі нових випадків.
В історії медицини довгий час жіночі проблеми ігнорувалися, а слово «гістерія» походить від грецького «hystera» — «матка», і ним до XIX століття пояснювали найрізноманітніші жіночі симптоми.
Перші гінекологічні інструменти, зокрема прототип дзеркала, використовували ще в Стародавній Греції, але сучасна форма дзеркала була розроблена у XIX столітті й практично не змінилася відтоді.
Тиждень освіти дорослих
Цей тиждень щороку відзначається в другій декаді вересня, з 10 по 16 число. Його започаткувала у 1999 році ЮНЕСКО, а згодом ініціативу підтримали понад п’ятдесят країн світу, серед яких і Україна. Основна ідея цього тижня полягає у наголошенні на важливості безперервного навчання протягом усього життя, незалежно від віку чи соціального статусу. Освіта дорослих розглядається не лише як шлях до професійного розвитку, а й як спосіб особистісного зростання та соціальної активності.
Метою проведення тижня є заохочення дорослого населення не відкладати здобуття нових знань і навичок, підвищувати рівень обізнаності у різних сферах і бути конкурентоспроможними на ринку праці. Подібні ініціативи доводять, що навчання у зрілому віці сприяє інтеграції у суспільство, допомагає подолати стереотипи про «пізно вчитися» й підсилює впевненість людини у власних можливостях.
Цікаві факти
Традиція освіти дорослих у Європі бере початок із народних університетів у Данії XIX століття, які створювалися для селян та робітників і працювали за принципом «шкіл життя».
У Німеччині діє понад тисяча «народних вищих шкіл» (Volkshochschule), де щороку навчаються мільйони дорослих — від мовних курсів до цифрової грамотності.
У Фінляндії понад третина дорослого населення регулярно бере участь у програмах неформальної освіти, що вважається важливою частиною державної політики.
В Україні ще у 1920-х роках активно діяли робітфаки — спеціальні заклади для підвищення освіти дорослих робітників, які готували їх до вступу у виші.
В Японії значна частина людей пенсійного віку відвідує курси комп’ютерної грамотності, щоб залишатися активними в цифровому суспільстві.
Дослідження ОЕСР свідчать, що дорослі, які навчаються хоча б раз на рік, мають вищий рівень доходу і краще пристосовуються до змін на ринку праці.
У Канаді існують спеціальні «школи для новоприбулих», де дорослі емігранти безкоштовно вивчають мову, культуру та отримують професійні навички.
В Україні сучасні центри освіти дорослих працюють у партнерстві з місцевими громадами, пропонуючи курси фінансової грамотності, підприємництва та цифрових навичок.
У Південній Кореї держава фінансує програми перекваліфікації для дорослих працівників, що дозволяє їм змінювати професію навіть у зрілому віці.
За даними ЮНЕСКО, кожна додаткова рік навчання дорослої людини може підвищити її тривалість життя завдяки кращому доступу до знань про здоров’я.
Історичні події в цей день
1856 — завершилася Кримська війна, у якій Російська імперія зазнала поразки від коаліції Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського королівства, що призвело до змін у міжнародному балансі сил.
1919 — на Паризькій мирній конференції було укладено Сен-Жерменський договір: Румунія отримала право на Буковину, Чехословаччина — на Закарпаття, Антанта — контроль над Галичиною, а Австро-Угорська імперія офіційно припинила існування.
1920 — ухвалено конституцію Австрійської республіки, згідно з якою країна стала союзною державою з розгалуженою системою автономії, що визначило її державний устрій на десятиліття вперед.
1941 — у київських в’язницях радянські спецслужби без вироку суду розстріляли всіх ув’язнених, що стало одним із трагічних епізодів радянських репресій у роки війни.
1943 — неподалік села Новий Загорів на Волині відбувся бій, у якому невеликий загін УПА прийняв нерівний бій із чисельно переважаючими силами німецьких військ.
1989 — Угорська Народна Республіка відкрила свої західні кордони для біженців із НДР, що фактично стало першим проривом «берлінської стіни» та важливою передумовою падіння комуністичних режимів у Східній Європі.
1993 — Кабінет Міністрів України ухвалив постанову про вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, закріпивши на державному рівні важливість цієї трагічної історичної події.
2001 — у місті Пярну в Естонії сталося масове отруєння метанолом, унаслідок якого загинули 68 людей, що стало одним із найбільших алкогольних отруєнь у Європі кінця ХХ – початку ХХІ століття.
2016 — біля аргентинського міста Ганцедо був знайдений другий за величиною метеорит на Землі, вагою понад 30 тонн, який упав приблизно у 2000 році до нашої ери й пролежав у ґрунті понад чотири тисячі років.
Історія вжиття назви «Перша світова війна»
10 вересня 1918 року англійський журналіст і військовий історик Чарльз Репінґтон вперше вжив назву «Перша світова війна», яка згодом стала загальноприйнятою. На той момент криваве протистояння тривало вже п’ятий рік, забравши життя мільйонів людей, а до перемир’я залишалося лише два місяці. Проте порядкове означення війни тоді ще не існувало.
Як і в інших історичних випадках, сучасники не усвідомлювали масштабу події. Остаточно термін «Перша світова війна» закріпився в історіографії лише після початку Другої світової у 1939 році. У міжвоєнний період використовували назву «Велика війна», у Російській імперії її часто називали «Другою Вітчизняною» або неофіційно — «німецькою», а в радянській історіографії більшовики закріпили визначення «імперіалістична війна».
Менш відомим фактом є те, що під час Першої світової війни у Німеччині патріотичний дух підтримувався оригінальною практикою так званих «залізних воїнів». У містах на видних місцях встановлювали дерев’яні статуї солдатів, герби, колони чи хрести. Кожен, хто робив пожертву на армію, отримував право вбити у фігуру гвіздок. Гвіздки виготовляли з трьох матеріалів: заліза, срібла та золота. Залізний коштував 50 пфенігів, золотий — 300, а якщо на капелюшку був вибитий ініціал кайзера, то ціна зростала майже удвічі. Виручені кошти йшли на потреби фронту, шпиталів та допомогу сім’ям солдатів. Ідея мала витоки у стародавніх традиціях цехів ковалів, які вбивали гвіздки в дерев’яні стовбури. Учасники акцій отримували пам’ятні значки або грамоти, а суспільство розглядало участь як обов’язковий прояв патріотизму. Після завершення війни більшість «залізних воїнів» розібрали, залишивши лише поодинокі зразки в музеях. Сьогодні ж гвіздки з тих акцій є колекційною рідкістю.
Встановлення світового рекорду під час марафонського забігу
10 вересня 1960 року на XVII літніх Олімпійських іграх у Римі відбулася подія, яка увійшла в історію світового спорту як одна з найяскравіших. Ефіопський бігун Абебе Бікіла, який на той момент був абсолютно невідомим спортсменом, здобув перемогу в марафонському забігу, встановивши світовий рекорд. Унікальність його перемоги полягала в тому, що всю дистанцію — 42 кілометри 195 метрів — він пробіг босоніж. Бікіла фінішував з результатом 2 години 15 хвилин 16 секунд, а його співвітчизник Абебе Вакгіра, який теж долав дистанцію без взуття, прийшов сьомим із часом 2:21.09.
Існує кілька версій, чому Бікіла виступив босоніж. За однією з них, у команди залишилися лише кросівки «Adidas» невідповідного розміру, тож він вирішив бігти без них. За іншою версією, Бікіла придбав у магазині пару кросівок, але вони натирали й спричинили пухирі. Водночас дехто з фахівців стверджував, що таке рішення було колективним, адже босоніж ефіопські бігуни робили на 5–6 кроків більше щохвилини, ніж у взутті, що давало їм перевагу.
Перемога Бікіли стала історичною не лише завдяки рекорду. Він став першим африканцем, який здобув золоту медаль на Олімпійських іграх. На той момент спортсмен служив у складі елітної Імператорської гвардії Ефіопії. Повернувшись додому, він отримав від імператора Хайле Селассіє найвищу нагороду країни — «Золоту зірку», а також став національним героєм. Однак невдовзі після спроби військового перевороту, організованого частиною офіцерів Імператорської гвардії, Бікілу заарештували. Його причетність до змови не підтвердилася, проте після цього він залишив військову службу й повністю присвятив себе спорту.
На наступних Олімпійських іграх 1964 року в Токіо Абебе Бікіла знову вийшов на старт марафону. Цього разу він біг у кросівках «Puma» і знову здобув переконливу перемогу, встановивши новий світовий рекорд — 2 години 12 хвилин 11 секунд. Так він увійшов в історію як перший спортсмен, який двічі поспіль вигравав олімпійський марафон, закріпивши за собою статус легенди світового бігу.
Перший конкурс комедійних фільмів «Золотий Дюк» в Одесі
З 10 по 17 вересня 1988 року в Одесі відбувся перший конкурс комедійних фільмів «Золотий Дюк». Він отримав назву на честь Армана-Еммануеля дю Плессі, герцога де Рішельє, першого градоначальника міста, пам’ятник якому давно став символом Одеси. Місцем проведення обрали будівлю Одеського національного академічного театру опери та балету. Ініціатором створення та президентом фестивалю став кінорежисер Станіслав Говорухін, а головою журі запросили відомого майстра радянської комедії Ельдара Рязанова.
Захід відбувався у переломну для країни епоху, що додавало йому суспільної ваги. Головною умовою участі було представлення «кіно для всіх» — картин, зрозумілих і цікавих глядачам різного рівня, від учителя та інженера до академіка і робітника. Переможцем першого фестивалю став фільм «Фонтан» режисера Юрія Мамина. Для переможців був створений спеціальний приз — статуетка «Золотий Дюк», автором якої став одеський скульптор Михайло Рева.
Через два роки конкурс повторився в одеських кінотеатрах. Його масштаб і суспільний резонанс уже були меншими, проте подія залишалася помітною в культурному житті. Тоді головний приз здобула трагікомедія Георгія Данелії «Паспорт». Однак вже за рік фестиваль, започаткований Говорухіним, припинив своє існування через розпад СРСР і докорінні зміни в культурному та політичному житті.
Повернення кінематографічної традиції в Одесі відбулося вже у XXI столітті: у 2010 році було створено новий міжнародний форум — Одеський міжнародний кінофестиваль, який має інші правила, інший формат і відмінну концепцію, яка стала новою сторінкою в кінематографічній історії міста.
Початок роботи Великого адронного колайдера
10 вересня 2008 року розпочав роботу Великий адронний колайдер — унікальна наукова установка, розташована на кордоні двох держав, Швейцарії та Франції. Його спорудили на глибині близько ста метрів під землею у спеціально збудованому кільцевому тунелі завдовжки 26,6 кілометра. Будівництво тривало понад десять років і коштувало 4,6 мільярда євро, ставши одним із найдорожчих наукових проєктів у світі. Колайдер створили для дослідження фундаментальних законів природи, що неможливо здійснити іншими методами.
Принцип роботи установки полягає у прискоренні елементарних частинок до швидкостей, що наближаються до швидкості світла. Для цього застосовуються потужні електромагнітні поля, які розганяють протони та інші частинки, а потім спрямовують їх на зіткнення. В результаті таких зіткнень виникають нові частинки, що дозволяє фізикам відтворювати умови, подібні до тих, які існували в перші миті після Великого вибуху. Завдяки колайдеру стало можливим експериментальне підтвердження існування бозона Гіґґса, відкритого у 2012 році, що стало однією з найважливіших подій у сучасній фізиці.
Порушення кордону Міхеїлем Саакашвілі
10 вересня 2017 року активісти та соратники Міхеїла Саакашвілі, прорвавши кордон прикордонників на пункті пропуску Шегині на українсько-польському кордоні, увірвалися всередину. Звідти до них вийшов Саакашвілі та в супроводі прихильників попрямував на територію України. Після цього колишній губернатор Одеської області разом з соратниками сів до автобуса та вирушив у бік Львова.
Помічник голови Державної прикордонної служби Олег Слободян заявив, що Саакашвілі перетнув кордон незаконно:
«Натовп, можна сказати, вторгся на територію Польщі, забрав Міхеїла Саакашвілі, влаштував бійку з прикордонниками та затягнув Саакашвілі на територію України».
Згодом Міхеїла Саакашвілі було призначено головою Виконавчого комітету Національної ради реформ України.
