21 травня відзначаються Всесвітній день культурного розмаїття для діалогу та розвитку й Міжнародний день чаю. Цей день у світовій історії залишив помітні сліди — від геополітичних поворотів до культурних відкриттів.
Всесвітній день культурного розмаїття для діалогу та розвитку
Це міжнародне свято, що було проголошене Генеральною Асамблеєю ООН у 2002 році. Поява цього дня безпосередньо пов’язана з подіями попереднього року, коли у листопаді 2001 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Універсальну декларацію про культурне розмаїття. Документ став реакцією на глобальні виклики початку ХХІ століття — тероризм, конфлікти, зростаючу нетолерантність і тенденції до уніфікації культурного простору. Універсальна декларація ЮНЕСКО стала одним із перших міжнародних документів, який визнав культурне розмаїття таким самим важливим для людства, як біологічна різноманітність — для природи.
В основі цього свята — переконання, що повага до культурного розмаїття є необхідною умовою миру, стійкого розвитку, міжлюдського порозуміння та глибшого діалогу між спільнотами. Культурна різноманітність охоплює не лише етнічні традиції чи мови, а й форми вираження, світоглядні уявлення, художні практики, системи цінностей. Вона є живим ресурсом, що розширює горизонти людської думки й творчості. Саме через діалог культур суспільства можуть не лише запобігати конфліктам, а й генерувати нові ідеї, виходити за межі обмежених уявлень про «норму» й «інакшість».
Офіційна мета цього дня — сприяти захисту культурних форм самовираження, підтримувати зусилля меншин і корінних народів у збереженні власної ідентичності, а також забезпечити можливості для повноцінної участі різних культур у суспільному житті. Це також привід нагадати про загрози, які постають перед культурним розмаїттям — глобалізація, уніфікація медіапростору, маргіналізація мов та локальних традицій.
У багатьох країнах цей день супроводжується культурними фестивалями, дискусіями, освітніми заходами, виставками, що покликані наголосити на багатоголоссі людської цивілізації. Україна, як багатокультурна держава з традиціями співжиття різних національностей, конфесій і культур, має всі підстави сприймати цей день не як формальність, а як реальну нагоду для суспільного діалогу та культурної інтеграції.
Цікаві факти
Універсальна декларація ЮНЕСКО про культурне розмаїття 2001 року стала відповіддю на теракти 11 вересня в США. Вона була створена як альтернатива політиці «зіткнення цивілізацій» і наголошувала на ролі культурного порозуміння для запобігання глобальним конфліктам.
У 2011 році ООН започаткувала глобальну кампанію Do One Thing for Diversity and Inclusion, яка закликала людей у всьому світі зробити хоча б одну дію на користь міжкультурного діалогу — від участі в культурному заході до підтримки локальних мов.
Культурне розмаїття визнане ЮНЕСКО джерелом «економічного багатства», оскільки креативні індустрії, засновані на культурних формах, генерують мільярдні прибутки у світі.
На сьогодні близько 40% мов світу знаходяться під загрозою зникнення. Саме тому ООН включає мовну різноманітність до ключових напрямів збереження культурної спадщини.
У 2025 році цей день проходить під акцентом на захист культурних проявів у зонах конфліктів і підтримку спільнот, що постраждали від воєн і вимушеного переселення.
Міжнародний день чаю
Це свято має на меті привернути увагу до довготривалого значення чаю у світовій культурі, економіці, сільському господарстві та екології. Його встановила Генеральна Асамблея ООН у грудні 2019 року на основі резолюції, ініційованої низкою країн, зокрема Індією, яка є одним із найбільших виробників і споживачів чаю у світі. Вперше офіційне відзначення під егідою ООН відбулося 21 травня 2020 року.
Світове виробництво чаю має багатовікову історію. Його споживання розпочалося в Китаї понад 5 тисяч років тому й поступово поширилося на всі континенти. У сучасному світі чай є другим за популярністю напоєм після води. Він не лише втамовує спрагу, а й має глибоке соціокультурне значення, будучи символом гостинності, спокою або ритуалу в різних культурах — від японської чайної церемонії до британського чаю о п’ятій.
Однак за фасадом культурної естетики стоїть також складна реальність виробництва: у багатьох країнах, особливо в Південній Азії та Африці, вирощування чаю пов’язане з важкою фізичною працею, низькою оплатою праці, жіночою експлуатацією та загрозами зміни клімату. Міжнародний день чаю має на меті не лише популяризувати споживання чаю, а й закликати до справедливих умов праці для фермерів, відповідального споживання, захисту ґрунтів і сталих аграрних практик.
ООН бачить у розвитку чайної галузі інструмент досягнення цілей сталого розвитку — зокрема зменшення бідності, забезпечення продовольчої безпеки, підтримки дрібних фермерів, збереження біорізноманіття та забезпечення рівного доступу жінок до праці.
В Україні культура чаювання розвивалася під впливом східноєвропейських і азійських традицій, і хоча держава не є виробником чаю, вона імпортує його з різних країн і поступово формує власну культуру споживання — з розвитком чаєнь, спеціалізованих кав’ярень, інтересом до сортів чаю преміум-класу та традиційних форм заварювання.
Цікаві факти
Чай спричинив одну з найвідоміших революцій. Бостонське чаювання 1773 року стало ключовим епізодом перед Американською революцією. Англійці обклали чай податком, і це обурило колоністів. Вони скинули в океан цілі ящики з чаєм — не через смак, а через політику.
Найдорожчий чай у світі зростає в Китаї й підгодовується пандою. Це Panda Dung Tea. Його добривають гноєм панди, бо вважається, що він природно багатий на антиоксиданти. Ціна сягає $3500 за 50 грамів.
Археологи знайшли у 2016 році в гробниці китайського імператора династії Хань (II століття до н.е.) контейнер з пресованим листям чаю. Це найдавніше підтвердження вживання чаю людьми.
В Японії існує чайна церемонія, яка триває чотири години. Це тяною — не просто чаювання, а ціла філософія: ритуал, споглядання, тиша, уважність до кожного руху. Її проводять у спеціальному приміщенні з власними законами етикету.
У Великобританії щодня випивають понад 100 мільйонів чашок чаю. І хоча чай прийшов до Британії лише в XVII столітті, він настільки вкорінився, що багато британців вважають його «традиційним» напоєм своєї культури.
У Тибеті чай п’ють з маслом яка та сіллю. Цей напій називається пхо ча. Він густий, солоний і калорійний — ідеальний для виживання в гірському кліматі. Це не чай для задоволення, а джерело енергії й тепла.
Зелений, чорний, білий, улун і пуер — це один і той самий кущ. Усі класичні чаї виготовляються з одного виду — Camellia sinensis. Різниця між ними — у способі обробки листя: ступінь ферментації, сушки, скручування та витримки.
В Україні до 20 століття чай був рідкістю — його замінювали «трав’яним чаєм»
Пити справжній чай могли лише багаті. Селяни ж готували напої з м’яти, липи, малини, суниці, звіробою — усе це не чай в прямому значенні, але стало частиною нашої культури.
У Китаї чай колись вважався ліками від алкогольного сп’яніння. Його давали п’яним чиновникам, щоб «протверезити й освіжити розум». Саме тому чай довгий час подавали у лікарнях і монастирях, а не за трапезою.
У космосі теж пили чай — китайські астронавти взяли з собою улун. Під час місії Shenzhou 7 на борту було листя китайського улуну, щоб зберігати ритм і самопочуття екіпажу в невагомості. Вони не заварювали його кип’ятком, а використовували спеціальні пакети з есенцією.
За даними ФАО (Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН), у 2023 році світове виробництво чаю перевищило 6 мільйонів тонн, при цьому Китай, Індія, Кенія та Шрі-Ланка залишаються лідерами ринку.
Історичні події в цей день
1502 року португальський дослідник Жуан да Нова, перебуваючи на службі в Іспанії, відкрив в Південній Атлантиці острів Святої Єлени.
1503 року Христофор Колумб під час своєї останньої подорожі до Америки відкрив Кайманові острови.
1809 року під Асперном Наполеон Бонапарт зазнав першої поразки в наземній битві — від австрійського ерцгерцога Карла.
1831 року в Харкові з’явився перший в Україні літературний альманах — «Український Альманах».
1840 року Нова Зеландія була офіційно проголошена британською колонією.
1859 року в Лондоні вперше почав працювати легендарний годинник Біг-Бен.
1864 року після завершення російсько-кавказької війни розпочалася масова депортація та фізичне знищення черкесів — подія, що нині визнається геноцидом.
1892 року в Києві запустили перший електричний трамвай у межах усієї колишньої Російської імперії.
1900 року Росія анексувала 64 прикордонних села Маньчжурії, що розташовані на схід від річки Амур.
1904 року у Парижі засновано Міжнародну Федерацію Футбольних Асоціацій (ФІФА), що згодом стала найбільшим футбольним об’єднанням планети.
1916 року у Великій Британії вперше в історії людства було офіційно запроваджено «літній» час.
1919 року в Україні більшовицька влада націоналізувала всі річкові та морські судноплавні підприємства.
1921 року створено Всеукраїнську комісію з ліквідації неписьменності, яку очолив Григорій Петровський.
1928 року Уолт Дісней отримав патент на монопольне використання образу Міккі Мауса.
1937 року науковці розпочали роботу першої у світі дрейфуючої полярної станції під назвою «Північний полюс».
1944 року ісландці на плебісциті підтримали рішення парламенту про розрив з Данією, і вже 17 червня проголосили Ісландію незалежною республікою.
1968 року в Атлантичному океані зник безвісти американський атомний підводний човен «Scorpion», на борту якого перебували 99 членів екіпажу.
1992 року парламент Криму скасував раніше запланований референдум про незалежність автономії, який мали провести в серпні.
1992 року Китайська Народна Республіка здійснила найпотужніший ядерний вибух у своїй історії випробувань.
2000 року швейцарці на референдумі підтримали поглиблення співпраці своєї держави з Європейським Союзом.
2006 року в Чорногорії пройшов референдум, за результатами якого більшість населення підтримала ідею незалежності від Сербії.
