Фонд “SavED” відкрив на Харківщині 12 освітніх просторів: додаткові можливості для навчання дітей

Війна на Харківщині давно перестала бути короткочасною кризою, а стала повсякденням. Для місцевих дітей це означає не просто сирени, обстріли й укриття, а можливість якісного навчання в школах. Переважна більшість учнів регіону вже четвертий рік не сидить за партою і не бачить вчителів офлайн. Натомість вони щодня відкривають ноутбуки або телефони, намагаючись навчатися онлайн, попри постійну загрозу повітряної тривоги, слабкий зв’язок і психологічне виснаження. В умовах, коли звичне шкільне життя лишилось у минулому, освітні втрати набули не лише академічного, а й соціального виміру. У громадах Харківщини намагаються сформувати освітній простір, де діти не просто здобувають знання, а повертають собі відчуття взаємодії та опори.

Як війна і онлайн-реальність вплинули на дітей

Благодійний фонд “SavED” створив на території Харківщини 12 навчальних просторів, де школярі отримують підтримку у відновленні знань, втрачених через тривалу відсутність очного навчального процесу.

У Дергачівській громаді, яка тривалий час залишалася в зоні активних бойових дій, онлайн-навчання стало єдиною формою освіти. Вікторія Балюк, начальниця місцевого відділу освіти, зазначає, що проблеми дітей полягають не лише у втрачених темах, вони значно глибші. Школярі втрачають логіку навчального процесу, не розуміють, над чим працювали раніше, часто не знають, що саме мають запитати вчителя. У молодшій школі зникла базова навичка — вміння вчитися. У старшій — послабилась мотивація й вміння зосереджуватись.

Діти, які постійно перебувають удома, часто виглядають дорослішими за свій вік. Вони думають не про задачі й твори, а про безпеку родини. Тривога, евакуація, відключення світла, новини з фронту — все це перетворює навчання на другорядну справу. У цих умовах школярі, які мають змогу відвідувати очні заняття, хоча б періодично, демонструють значно кращі результати. Вони послідовні, пам’ятають, над чим працювали, ставлять запитання, орієнтуються в програмі. Їм простіше зосередитися і засвоїти матеріал.

Освітній простір у прифронтовому селі

У селі Безруки, що поблизу зруйнованої Слатиного, відкрито один з 12 освітніх центрів фонду “SavED”. Сюди приїздять не лише місцеві діти, а й ті, хто мешкає в інших селах громади, де школи пошкоджені або повністю знищені. Заняття проводяться у змішаній формі: частина — в онлайні, частина — наживо. Тут навчаються й ті, хто вдень ходить до школи, але ввечері шукає додаткових можливостей для навчання. Тут навчаються й ті, кому просто потрібно повернутись до інших дітей.

Директорка ліцею Юлія Безрук пояснює, що освітній простір не лише дає дітям знання, а повертає до життя. З першого дня відкриття діти були мовчазні, відсторонені. Частина з них не приходить досі — їм зручніше “сховатися за екраном”, і вийти з цієї захисної оболонки без психолога майже неможливо.

Зі слів директорки, особливо помітна втрата у точних дисциплінах: математиці, фізиці, хімії. Онлайн-урок не замінить практику, експеримент, лабораторну роботу. Фізична культура теж майже зникла: дитина в квартирі перед камерою не може ефективно рухатись, немає простору, підтримки, команди. Дистанційне навчання сприяє пасивності, тоді як розвиток дитини вимагає залучення тіла, емоцій, голосу, взаємодії.

Однак освітні втрати полягають не лише в «провалі у математиці», а й відсутності контакту між дітьми, втраті звички ставити запитання, вмінні співпрацювати. Це звичка боятись помилки, мовчати в аудиторії, не довіряти дорослому.

Чи можливе змішане навчання як альтернатива

Світлана Проценко, директорка одного з ліцеїв Харкова, вважає, що виходом для Харківщини може бути саме змішане навчання: частина — дистанційно, частина — з учителем. Це дозволяє зберегти навички очного навчання, мотивацію та контроль. За її спостереженнями, учні, які мали бодай епізодичний офлайн-контакт з учителем, демонструють стабільно вищі результати. Їм простіше тримати навчальну дисципліну й засвоювати зміст.

Водночас вона визнає, що освітні втрати вже не настільки критичні, як у 2022 році. Тоді не було організації, зв’язку, мотивації. Сьогодні платформи налагоджені, вчителі адаптовані, проте брак очного контакту залишається проблемою.

Михайло Чечелєв, випускник 11 класу, який навчався дистанційно, розповідає, що досвід у кожного різний. Для нього особисто онлайн був шансом зосередитись на підготовці до національного мультипредметного тесту, уникнувши непотрібних витрат часу. Він визнає: у 9–10 класах навчання не цікавило, бракувало контролю. Але дистанційний формат дав можливість обирати матеріали, концентруватися на важливому, розподіляти час самостійно. Для сильного, мотивованого учня це може бути перевагою. Проте таких одиниці.

За словами Анастасії Онатій, керівниці освітніх програм фонду “SavED”, на червень 2025 року 85% учнів, які відвідують центри в громадах Харківщини, демонструють покращення знань. Це дані вихідного тестування. Вчителі відзначають прогрес навіть у дітей, які до того практично не контактували з програмою. Причина полягає не тільки в системній роботі, а й у простій речі: можливості спілкуватися, бути поміченим, відчути, що тебе чують.

Навчання в умовах війни стало новим видом адаптації. Діти, які щодня сидять перед екраном, мимоволі позбавляються не тільки знань, а й дитинства. Повернення до офлайну є проблемним, але потрібним. Ті, хто потрапляє до освітніх просторів, не лише наздоганяють втрачене — вони вчаться говорити, слухати, домовлятись, просити про допомогу. Це ті речі, які не передає жодна освітня платформа.

На Харківщині сьогодні зберігається високий ризик ударів, і це обмежує можливість відновлення очної школи. Але ініціативи на кшталт “SavED” показують, що навіть у найвразливіших громадах є спосіб утримати дітей в освіті. Йдеться про присутність, увагу, контакт, до яких діти намагаються повернутися після багатьох місяців ізольованого навчання. І якщо не втратити цих зусиль зараз, можливо, за кілька років повернення до школи вже не стане психологічною травмою.